- •Методика
- •6. Зв’язок навчання фізики з викладанням ін. Предметів. Інтегровані курси.
- •2. Фізика, як навчальний предмет.
- •10. Засвоєння знань і особливості навчального пізнання. Формування фізичних понять. Плани узагальнюючого характеру для вивчення фізичних явищ і величин.
- •11. Особливості формування експериментальних вмінь і навичок учнів.
- •12. Розвиток мислення учнів на уроках фізики. Активізація пізнавальної діяльності учнів.
- •13. Методи навчання фізики, їх класифікація.
- •14. Поблемне навчання фізики. Логіка проблемного уроку.
- •15. Форми організації навчальних занять з фізики.
- •16. Типи і структура уроків з фізики. Системи уроків фізики. Вимоги до сучасного уроку фізики.
- •17. Навчальний фізичний експеримент, його структура і завдання. Демонстраційний експеримент і дидактичні вимоги до ньго.
- •18. Фронтальний фізичний експеримент. Лабораторні роботи, фізичний практикум. Домашні експериментальні роботи.
- •19. Типи фізичних задач і методи їх розв’язання. Загальні методи розв’язування фізичних задач. Алгоритмічні прийоми розв’язування фізичних задач.
- •21. Усний і письмовий контроль. Тести. Екзамен з фізики.
- •22. Перевірка експериментальних умінь.
- •23. Робота вчителя фізики як дослідника. Вивчення рівня знань, умінь і навичок учнів з фізики.
- •24. Узагальнення і систематизація знань з фізики. Фізична картина світу.
- •25. Формування наукового світогляду учнів.
- •26. Позакласна робота з фізики та форми її проведення. Гурткова робота. Фізичні вечори, олімпіади. Екскурсії з фізики.
- •27. Система дидактичних засобів з фізики. Комплексне використання дидактичних засобів на уроках фізики.
- •28. Обладнання кабінету фізики. Використання технічних засобів навчання на уроках фізики.
- •29. Диференціація навчання фізики: педагогічна доцільність можливі форми. Профільне і поглиблене вивчення фізики.
- •30. Факультативні заняття, їх значення, короткий аналіз змісту факультативних курсів з фізики.
- •20. Контроль знань і вмінь учнів з фізики. Методи і форми контролю.
- •31. Шкільна лекція з фізики.
- •32. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’.
- •33. Методика вивчення закону Кулона.
- •34. Інтенсифікація навчальної діяльності учнів на уроці фізики в умовах кабінетної системи. Урок фізики в світлі ідей розвиваючого і виховуючого навчання.
- •35. Науково-методичний аналіз структури і змісту теми ‘ Геометрична оптика’.
- •36. Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
- •37. Основні методичні вимоги до малюнків і креслень на уроках фізики. Техніка і технологія малюнка в викладанні фізики.
- •38. Зміст і методика вивчення теми ‘Взаємне перетворення рідин та газів’.
- •39. Науково-методичний аналіз і методика формування понять ‘електричний заряд’, ‘електричне поле’, ‘напруженість поля’, ‘потенціал’, ‘різниця потенціалів’, ‘електрична ємність’.
- •41. Педагогічна діяльність і можливості вивчення фундаментальних експерементів з фіізики.
- •42. Домашні лабораторні дорсліди і роботи з фізики і методика їх виконання учнями. Обробка результатів експерименту при виконанні лабораторних робіт і робіт фізпрактикуму.
- •43.Значення розв’язування задач з фізики, їх місце в навчально-виховному процесі. Класифікація задач з фізики. Розв’язок задач з фізики як метод навчання.
- •44. Дидактичні і методичні основи здійснення міжпредметних зв’язків. Роль міжпредметних зв’язків в формуванні учнів понять, навичок і умінь.
- •45. Науково-методичний аналіз і методика формування кінематичних понять ‘переміщення’, ‘пройдений шлях’, ‘швидкість’, ‘прискорення’.
- •46. Види організаційних форм навчальних занять з фізики, їх коротка характеристика. Види уроків з фізики, їх структура. Шляхи удосконалення уроку з фізики в сучасній середній школі.
- •47. Стан взаємозв’язків в навчанні фізики і математики. Зв’язок фізики з трудовим навчанням.
- •48. Науково-методичний аналіз змісту теми ‘ Закони руху Нютона’.
- •49. Зміст і методика вивчення теми ‘Тиск рідин та газів’ в 7 класі.
- •50. Методика розв’язання фізичних задач.
36. Особливості роботи в школах і класах з поглибленим вивченням фізики.
Перед викладанням фізики в класах з поглибленим вивченням цього предмета не висуваються задачі принципіально відмінних від задач, які вивчаються на звичайному рівні. Тому вміст навчального матеріалу, вивчаючого в них, не повинен значно відрізнятися від матеріалу в звичайних школах. Головна відмінність курсу фізики високого рівня від звичайного полягає не в обсязі, а в глибині трактування розглядаючого явища. Специфічні ж особливості вивчення поглибленого курсу фізики існують; їх обумовлює в кінцевому рахунку те, що в класи підбираються учні з яскраво вираженим інтересом до фізики і техніки. Основні з цих особливостей такі: 1) дається біль глибше і повніше формулювання понять, законів та теорій; чітко визначаються границі в яких працюють ті чи інші фізичні моделі і теорії; вказуються умови при яких справедливі фізичні закони; 2) щоб підвищити науковий і виховний рівень курсу фізики, в ньому посилена дія фізичного експерименту, який проводиться школярами самостійно; 3) завдяки хорошому знанню учнями математики проводиться більш повніше ознайомлення їх на уроках фізики з математичним методом і посилений дедуктивний характер викладання тем.
37. Основні методичні вимоги до малюнків і креслень на уроках фізики. Техніка і технологія малюнка в викладанні фізики.
Малюнки і креслення позитивно впливають на різні сторони педагогічного процесу: економлять час на пояснення нового матеріалу, опитування чи запис нового матеріалу; полегшують згадування матерівлу при його повторенні. Вчител і учняі на уроках фізики повинні вміти: 1) робити найпростіші замальовки пристроїв та установок; 2) виконувати схематичні малюнки вказаних об’єктів в ортогональній проекції; 3) малювати схеми з умовними позначеннями пристроїв; 4) малювати графіки та діаграми. В більшості випадків на уроках фізики виконують тільки схематичні малюнки, які потребують знання і навиків проекційного і технічного креслення та деяких умовних позначень.
Правила виконання малюнків та креслень: спочатку намічають вигляд предмета чи установки, проекція якого повинна бути зображена на малюнку; подумки виділяють головне в даному предметі, що і підлягає як правило малюванню. Незначні деталі як правило не малюють.
38. Зміст і методика вивчення теми ‘Взаємне перетворення рідин та газів’.
Урок можна почати з причин утворення хмар, туману. Для пояснення цих явищ потрібно дослідити перехід рідини в газоподібний стан і навпаки. Для цього демонструють нагрівання води в колбі. На основі досліду дають означення пароутворення(перетворення рідини в пару) і пояснюють, що воно може відбуватися способом випаровування( пароутворення з поверхні рідини) або кипіння( пароутворення по всьому об’єму рідини). Одночасно треба дати означення конденсації( перетворення пари в рідину) так процесу, зворотньому пароутворенню. Після цього на основі дослідів і прикладів встановлюють, від чого залежить швидкість випаровування( 1. від величини поверхні рідини; 2. від збільшення температури; від швидкості видалення утвореної пари). Під час пояснення ми користуємося термінами газ і пара. Треба пояснити, що парою ми називаємо газоподібний стан речовини при тій температурі, при якій речовина може бути як і в рідкому так і твердому. Вияснимо умови, при яких можливі перетворення газа в рідину і навпаки. Потрібно уважно прослідкувати за зміною тиску і об’єму реального газа при різних температурах. Розглянемо дослід на стиснення реального газу(пари), представляючи що газ стискається ізотермічно. Спочатку при великому об’ємі і малому тиску газ стискається за зак. Бойля-Маріота. При подальшому стисненні, починаючи з деякої величини V1, об’єм зменшиться, а тиск буде незмінним. Пара при цьому починає конденсуватись, в циліндрі появляються краплі рідини. При подальшому зменшенні об’єму вся пара перетворюється в рідину. Постійний тиск, при якому рідина знаходиться в динамічній рівновазі, називають тиском насиченої пари, а сама пара при цьому називається насиченою парою.
