- •1.Предмет та періодизація історії філософії
- •3.Становлення філософських поглядів у країнах Стародавнього Сходу.
- •4.Філософія Стародавньої Індії
- •5.Ортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії
- •6. Неортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.
- •8.Філософія школи санхя
- •9.Школа йоги: основні ідеї.
- •10.Філософія Буддизму
- •13.Філософія Мен Цзи
- •14. Філософія Сюнь Цзи
- •15.Філософська школа законників(легістів)
- •12. Філософське вчення Конфуція та його послідовників.
- •16. Основні етапи розвитку та специфіка античної філософії
- •19.Філософське вчення Геракліта Ефеського
- •18. Мілетська школа: Фалес, Анаксімандр,наксімен.
- •20. Філософія піфагорійців
- •22. Апорії Зенона Елейського
- •25. Атомістична філософія Демокріта
- •27.Філософія софістів
- •28.Філософія Сократа.
- •30. Малі сократичні школи
- •31. Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •33. Докази безсмертя душі (Платон)
- •34. Філософське вчення Арістотеля.
- •36.Критика Арістотелем учення Платона про ідеї
- •37. Риси елліністичної філософії.
- •39. Ф. Епікура
- •41.Філософія стоїків
- •42. Античний скептицизм (Піррон)
- •43. Неоплатонізм Плотіна
- •44. Християнство і античність: джерела середньовічної філософії
- •45. Екзегетика Філона Олександрійського
- •48. Східна апологетика. Юстин Мученик
- •49. Олександрійська богословська школа. Климент Олександрійський.
- •50.Східна апологетика. Оріген.
- •53. Проблема віри і розуму у ф. Августина
- •54. Теорія ілюмінації Августина
- •55. Проблема добра і зла у філософії Августина.
- •58. Суперечка про природу понять у середньовічній ф.: реалізм і номіналізм.
- •59. Філософія а. Кентерберійського
- •62. Докази існування Бога у ф. Томи Аквінського
- •64.Основні риси та періодизація філософії епохи Відродження
- •65. Гуманістичні ідеї у творчості ф. Петрарки
- •67. Пантеїстична натурф. Джордано Бруно
- •69, 70. Проблема методу наукового пізнання в філософії XVII ст.: ф.Бекон і р.Декарт.
- •73, 74, 75. Три вирішення субстанційної проблеми: Декарт, Спіноза, Ляйбніц
- •71. Принцип універсального сумніву р. Декарта
- •72. Дуалізм картезіанської філософії
- •78. Суб’єктивний ідеалізм Берклі.
- •80. Загальні риси ф. Просвітництва
- •81. Теорія пізнання Канта
- •79. Скептицизм Юма.
- •82. Об'єктивний ідеалізм Гегеля
- •83. Антропологічний матеріалізм л. Феєрбаха
- •86. Позитивізм
43. Неоплатонізм Плотіна
Неоплатонізм - завершальний період в історії античного платонізму. Початком неоплатонічної ф. вважається вчення Плотіна (204-269). Характерними рисами неоплатонізму є вчення про ієрархічно влаштованому світі, породженим від позамежного йому першооснови. Особливу увагу до теми «сходження» душі до свого витоку. Оссновою всього існуючого є надчуттєвий, надприродний божественний принцип. Цей принцип є абсолютним буттям і говорить про нього, що воно непізнаване. Усе решта, що існує в світі, є похідним від цього єдиного існуючого буття.
Вчення Плотіна являє собою послідовний об’єктивний ідеалізм. Сутть його вчення у тому, що він ставить на вершині ієрархії існуючого один початок, надбуттєве, яке осягається людиною тільки в стані екстазу.
Вінвиокремлює 4 початки: природа, світова душа, світовий розум і єдине.
Античний неоплатонізм існував як шкільна ф. і був орієнтований на коментування діалогів Платона і систематичну розробку його вчення. До школи Плотіна у Римі належали Амелі і Порфирій.
Плотін перейняв концепцію метафізики: Бог, світ і посередник між Богом і світом. Він зберіг також концепцію етики, по якій повинно звернутися до Бога, і концепцію знання, що отримується в стані екстазу. Починаючи з Порфирія, в неоплатонізмі починається систематичне тлумачення творів Платона і Аристотеля.
Двома основними школами пізнього неоплатонізму були Афінська і Олександрійська. Неоплатонізм зробив величезний вплив на розвиток середньовічної ф. і теології. Розроблений в школі понятійний апарат, вчення про спрямованість до нетлінного і вічного були переосмислені і увійшли в контекст християнського богослов'я, як на Сході , так і на Заході (Августин).
44. Християнство і античність: джерела середньовічної філософії
Середньовічна філософія охоплює період з II по XV ст. н. е. Підґрунтя цієї філософії - релігійне
У розвитку релігійно-християнського світогляду виділяють кілька етапів: дофілософський (або апостольський), який закінчується у середині II ст. н. е., період патристики (II—VIII ст.), який пов'язаний з релігійною і філософською діяльністю ранніх отців церкви і схоластика (ІХ-ХУ ст.), яка пов'язана з систематичною розробкою християнської філософії. Вони, в свою чергу, поділяються на декілька етапів.
Рання патристика (ІІ-ІУ ст.). Формуються основи християнських догматів, з'являються перші розгорнені християнські вчення. Утворюється церква. Зріла і пізня патристика (IV-VII ст.). Пов'язаний з коментуванням і початком систематизації християнської філософії.Рання схоластика (ІХ-ХІІ ст.). Метою схоластики було розумне пояснення і докази істин Одкровення.
Розквіт схоластики (ХІІ-ХШ ст.) З'являються середньовічні університети. Пізня схоластика (XIV-XV ст.). З'являються нові тенденції в схоластичній філософії: критика теологічних філософських систем (томізму), зріст інтересу до натурфілософії і науки, ідейні зіткнення схоластичних філософських шкіл.