- •1.Предмет та періодизація історії філософії
- •3.Становлення філософських поглядів у країнах Стародавнього Сходу.
- •4.Філософія Стародавньої Індії
- •5.Ортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії
- •6. Неортодоксальні філософські школи Стародавньої Індії.
- •8.Філософія школи санхя
- •9.Школа йоги: основні ідеї.
- •10.Філософія Буддизму
- •13.Філософія Мен Цзи
- •14. Філософія Сюнь Цзи
- •15.Філософська школа законників(легістів)
- •12. Філософське вчення Конфуція та його послідовників.
- •16. Основні етапи розвитку та специфіка античної філософії
- •19.Філософське вчення Геракліта Ефеського
- •18. Мілетська школа: Фалес, Анаксімандр,наксімен.
- •20. Філософія піфагорійців
- •22. Апорії Зенона Елейського
- •25. Атомістична філософія Демокріта
- •27.Філософія софістів
- •28.Філософія Сократа.
- •30. Малі сократичні школи
- •31. Об’єктивний ідеалізм Платона.
- •33. Докази безсмертя душі (Платон)
- •34. Філософське вчення Арістотеля.
- •36.Критика Арістотелем учення Платона про ідеї
- •37. Риси елліністичної філософії.
- •39. Ф. Епікура
- •41.Філософія стоїків
- •42. Античний скептицизм (Піррон)
- •43. Неоплатонізм Плотіна
- •44. Християнство і античність: джерела середньовічної філософії
- •45. Екзегетика Філона Олександрійського
- •48. Східна апологетика. Юстин Мученик
- •49. Олександрійська богословська школа. Климент Олександрійський.
- •50.Східна апологетика. Оріген.
- •53. Проблема віри і розуму у ф. Августина
- •54. Теорія ілюмінації Августина
- •55. Проблема добра і зла у філософії Августина.
- •58. Суперечка про природу понять у середньовічній ф.: реалізм і номіналізм.
- •59. Філософія а. Кентерберійського
- •62. Докази існування Бога у ф. Томи Аквінського
- •64.Основні риси та періодизація філософії епохи Відродження
- •65. Гуманістичні ідеї у творчості ф. Петрарки
- •67. Пантеїстична натурф. Джордано Бруно
- •69, 70. Проблема методу наукового пізнання в філософії XVII ст.: ф.Бекон і р.Декарт.
- •73, 74, 75. Три вирішення субстанційної проблеми: Декарт, Спіноза, Ляйбніц
- •71. Принцип універсального сумніву р. Декарта
- •72. Дуалізм картезіанської філософії
- •78. Суб’єктивний ідеалізм Берклі.
- •80. Загальні риси ф. Просвітництва
- •81. Теорія пізнання Канта
- •79. Скептицизм Юма.
- •82. Об'єктивний ідеалізм Гегеля
- •83. Антропологічний матеріалізм л. Феєрбаха
- •86. Позитивізм
78. Суб’єктивний ідеалізм Берклі.
Субъективный идеализм – фил. направление 2 пол. 17 – нач. 18 ст. , представители которого либо отрицают существование объективного мира, либо рассматривают его как нечто полностью определяемое активностью субъекта.
Родоначальник – Беркли , боролся с безбожниками ( материалистами, атеистами).Он хотел доказать, что материи нет, для этого использ. Идеи Локка, а именно его концепцию про так назв. « первичные и вторичные свойства объекта» (Локк делил св-ва вещей на 2 групы:1)объективные ( зависят от объекта) – вес, длина и т.д.; 2)субъективные (зависят от чел-ка) – вкус, цвет, запах и т.д.)Беркли, используя концепцию локка, заявил, что объект.св-в – нет, все св-ва – субъективны.Материя – комплекс наших ощущений ( ощущения он назыв. Идеями)Вывод Беркли : для вещей существовать значит быть воспринимаемыми, а для душ существовать значит воспринимать. Я – комплекс ощущений
Проблема Беркли :
1)Можно ли отрицать существ-е людей, если я их не воспринимаю
2)Люди и церковь существ. как комплекс моих ощущений.
Он заявил , что другие люди существуют не в моих ощущениях, а в ощущениях Бога.
80. Загальні риси ф. Просвітництва
Про-тво це середина XVII — XVIII ст. — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. Інтелектуальні представники її проповідували соціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і громадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "істинного" людського суспільства.
Термін "просвітництво" використовують ідеологи Просвітництва — Вольтер і Гердер. Остаточно закріпила цей термін у науці стаття І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784 р.). Ідеї - в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури так чи інакше відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший сформувався у Франції: саме звідсіля ідеї Просвітництва поширилися по всій Європі.
Характерними рисами Просвітництва є:
1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності.
Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за допомогою якого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя.
2. Рушійна сила історичного розвитку і умова торжества розуму -
розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. Постулати Просвітництва започаткували те соціальне піднесення, яке завершилося Французькою буржуазною революцією 1789— 1794рр.
3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому
політичному розкріпаченню.
4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.
