78. Суб’єктивний ідеалізм Берклі.

Субъективный идеализм – фил. направление 2 пол. 17 – нач. 18 ст. , представители которого либо отрицают существование объективного мира, либо рассматривают его как нечто полностью определяемое активностью субъекта.

Родоначальник – Беркли , боролся с безбожниками ( материалистами, атеистами).Он хотел доказать, что материи нет, для этого использ. Идеи Локка, а именно его концепцию про так назв. « первичные и вторичные свойства объекта» (Локк делил св-ва вещей на 2 групы:1)объективные ( зависят от объекта) – вес, длина и т.д.; 2)субъективные (зависят от чел-ка) – вкус, цвет, запах и т.д.)Беркли, используя концепцию локка, заявил, что объект.св-в – нет, все св-ва – субъективны.Материя – комплекс наших ощущений ( ощущения он назыв. Идеями)Вывод Беркли : для вещей существовать значит быть воспринимаемыми, а для душ существовать значит воспринимать. Я – комплекс ощущений

Проблема Беркли :

1)Можно ли отрицать существ-е людей, если я их не воспринимаю

2)Люди и церковь существ. как комплекс моих ощущений.

Он заявил , что другие люди существуют не в моих ощущениях, а в ощущениях Бога.

80. Загальні риси ф. Просвітництва

Про-тво це середина XVII — XVIII ст. — це цивілізаційно-культурна течія періоду переходу від традиційного до індустріального суспільства. Інтелектуальні представники її проповідували соціальну та політичну емансипацію третього стану (міщан і селян); встановлення "царства розуму", заснованого на природному рівноправ'ї людей, політичній свободі і громадянській рівності; ставили за мету поширення знань: дати народу освіту і "просвітити" монархів відносно змісту "істинного" людського суспільства.

Термін "просвітництво" використовують ідеологи Просвітництва — Вольтер і Гердер. Остаточно закріпила цей термін у науці стаття І. Канта "Що таке Просвітництво?" (1784 р.). Ідеї - в Англії, потім у Франції, пізніше в Німеччині, Італії та в інших країнах Європи. Розвиток європейської культури так чи інакше відбувався під знаком ідей Просвітництва. Але найчисленніший сформувався у Франції: саме звідсіля ідеї Просвітництва поширилися по всій Європі.

Характерними рисами Просвітництва є:

1. Прагнення його представників до перебудови всіх суспільних відносин на основі розуму, "вічної справедливості", рівності.

Просвітництво сповідувало справжній "культ розуму", вбачаючи в ньому той "архімедів важіль", за допомогою якого можна перевернути всю систему громадського та духовного життя.

2. Рушійна сила історичного розвитку і умова торжества розуму -

розповсюдження передових ідей, знань, а також поліпшення морального стану суспільства. безмежна віра в перетворювальні можливості освіти. Постулати Просвітництва започаткували те соціальне піднесення, яке завершилося Французькою буржуазною революцією 1789— 1794рр.

3. Вони прагнули розкувати розум людей і тим самим сприяли їхньому

політичному розкріпаченню.

4. Просвітителі вірили в людину, її розум і високе покликання. Цим вони продовжували гуманістичні традиції доби Відродження.