8.Економічна система д.Рікардо. Основна теорема розподілу.

Д. Рікардо досліджував економіку як складну систему, де діють об'єктивні економічні закони і існує механізм, що забезпечує дію цих законів як переважаючих тенденцій. Найбільш повно Рікардо виклав свої погляди в роботі "Початки політичної економії і податкового обкладення", основною думкою якої є те, що економічне зростання, що збільшує багатство народів, повинно в кінцевому рахунку припинитися. Він вважав, що будь-яке покращення в машинах та інструментах зменшує кількість необхідної праці для виробництва товару, що викликає падіння її ціни. Рікардо встановив, що відносні ціни визначаються затратами праці. На вартість впливає і величина вкладеного капіталу.

Основними частинами теорії Рікардо є теорія ренти, теорія капіталу і теорія заробітної плати.

Теорія ренти. Рента - це частина продукту, яка виплачується землевласнику. При незмінних умовах землеробства: при зростанні капіталу - рента збільшується; при зменшенні капіталу - рента знижується.

Теорія капіталу і прибутку. Рікардо стверджував на відміну від Сміта, що норма прибутку поступово падає внаслідок підвищення зарплати і збільшуються труднощі забезпечення зростаючого населення всім необхідним. Держава повинна контролювати кількість грошей в обігу, тому що цінність грошей залежить від їх кількості.

Теорія заробітної плати Зростання заробітної плати збільшує кількість працівників (збільшується народжуваність), що несе загрозу бідності (насправді емпірічно Ні).

Основна теорема розподілу.

Норма прибутку змінюється оберненопропорційно заробітній платі (вираженій як відносна частка праці у кінцевому продукті, без ренти)

У теорії розподілу доходів Д. Рікардо розвивав погляди А. Сміта на дану проблему. Суть цієї теорії полягає у розкритті механізму розподілу доходу нації між трьома класами суспільства (власниками землі, власниками грошей або капіталу, необхідного для її обробітку, і власниками робочої сили тобто найманими робітниками), виявленні частки доходу кожного із них (ренти,прибутку і заробітної плати) на різних стадіях суспільного розвитку. У теорії розподілу Д. Рікардо велике значення має кількісна сторона проблеми – пропорції поділу національного продукту. Принцип «невидимої руки» ринку Рікардо розповсюдив не тільки на внутрішню, а й на зовнішню торгівлю. У міжнародній торгівлі, на відміну від внутрішньої не відбувається вирівнювання оплати праці. Через різницю в оплаті праці деякі країни отримують переваги в експорті товарів.

Тому міжнародна торгівля між різними країнами може бути взаємовигідною, незалежно від того, що одні більш розвинені, ніж інші. Для цього зовнішня торгівля повинна бути вільною.

9.Зовнішня торгівля та її вплив на багатство держави у роботі Рікардо «Початки політичної економії…»

Д. Рікардо у праці “Початки політичної економії та оподаткування” (1817 р.) сформулював принцип взаємовигідної торгівлі та міжнародної спеціалізації. Він створив модель міжнародної торгівлі, в якій показав, що недотримання принципу А.Сміта не є перешкодою для взаємовигідної переваги: країна повинна спеціалізуватися на експорті товарів, у виробництві яких вона має найбільшу абсолютну перевагу (тобто абсолютні переваги щодо кількох товарів) або найменшу абсолютну неперевагу (тобто абсолютні непереваги щодо жодного з товарів).

Як і в теорії абсолютних переваг, в основі теорії порівняльних переваг лежала трудова теорія вартості, а необхідною умовою товарообміну виступала вільна торгівля. Д. Рікардо писав, що країни отримують виграш від міжнародної торгівлі навіть у тому випадку, коли вони не мають абсолютних переваг. У своїй теорії Д. Рікардо довів вигідність (перевагу) міжнародної торгівлі на основі зіставлення порівняльних витрат. Тобто якщо різні країни володіють порівняльною перевагою по різним експортним товарам, то міжнародний поділ праці та торгівля між цими країнами є взаємовигідними.

З теорії А. Сміта випливало, що фактори виробництва мають абсолютної мобільністю всередині країни, тобто переміщуються в ті райони, де вони отримують найбільшу абсолютну перевагу. У кінцевому рахунку, перевага одних регіонів перед іншими зникне, і доходи від факторів виробництва вирівняються. Здавалося б, торгівля повинна припинитися. Проте Д. Рікардо зумів показати вигідність міжнародної торгівлі, обгрунтувавши альтернативну ціну та показавши можливе співвідношення цін при торгівлі.