- •1 Середовище життєдіяльності людини. Природне, техногенне, виробниче та соціально-політичне.
- •2 Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.
- •3.Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я.
- •4.Природні небезпеки. Класифікація, абіотичні та біотичні небезпеки.
- •5. Соціально-політичні небезпеки
- •6. Хімічні та біологічні фактории небезпеки
- •7 Небезпеки виробничої сфери та побуту (шум, вібрація, іонізуюче випромінювання).
- •8 Ризик як оцінка небезпеки виникнення небезпечної ситуації.
- •9 Перша допомога при опіках, обмороженнях, переломах, електротравмах, укусах отруйних тварин.
- •10 Небезпеки сучасного урбанізованого середовища. Причини зменшення якості атмосфери міст, негативні фізичні чинники міста.
- •11 Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •12 Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці” та їх короткий зміст.
- •13. Органи державного управління охороною праці та державного нагляду за охороною праці
- •14. Основні параметри мікроклімату та принципи їх нормування
- •15. Принципи нормування природного та штучного освітлення
- •16. Фізичні характеристики шуму та вібрації, основні принципи їх вимірювання та нормування
- •17. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •18. Захисне заземлення, захисне зануленя та захисне вимикання в електроустановках
- •19 Небезпечні та шкідливі чинники, пов’язані з пожежами.
- •20 Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини.
- •21 Припинення та класифікація систем вентиляції. Принципи розрахунку повітропродуктивності систем вентиляції.
- •22 Розслідування та облік нещасних випадків. Основні види розслідування.
- •23 Компенсація збитків постраждалим від нещасного випадку на виробництві. Штрафні санкції відносно підприємств.
- •24 У чому полягає небезпека при однофазному та двофазному доторканні та сила струму, що проходить через тіло людини в таких випадках.
- •25 Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання.
- •26 Основні вимоги до виробничого освітлення.
- •28 Якими методами можна досягти припинення горіння.
- •30 Перша медична допомога при кровотечах, переломах, опіках.
- •27 Що може бути об’єктом для проведення паспортизації, обґрунтувати.
- •29 Основні заходи забезпечення безпеки життєдіяльності.
21 Припинення та класифікація систем вентиляції. Принципи розрахунку повітропродуктивності систем вентиляції.
Під вентиляцією розуміють сукупність заходів та засобів призначених для забезпечення на постійних робочих місцях та зонах обслуговування виробничих приміщень метеорологічних умов та чистоти повітряного середовища, що відповідають гігієнічним та технічним вимогам. Основне завдання вентиляції — вилучити із приміщення забруднене або нагріте повітря та подати свіже.
Вентиляція класифікується за такими ознаками:
— за способом переміщення повітря — природна, штучна (механічна) та суміщена ( природна та штучна одночасно);
— за напрямком потоку повітря — припливна, витяжна, припливно-витяжна;
— за місцем дії — загальнообмінна, місцева, комбінована.
Природна вентиляція відбувається в результаті теплового та вітрового напору. Тепловий напір обумовлений різницею температур, а значить і густини внутрішнього і зовнішнього повітря. Вітровий напір обумовлений тим, що при обдуванні вітром будівлі, з її навітряної сторони утворюється підвищений тиск, а підвітряної — розрідження.
Природна вентиляція може бути неорганізованою і організованою. При неорганізованій вентиляції невідомі об'єми повітря, що надходять та вилучаються із приміщення, а сам повітрообмін залежить від випадкових чинників (напрямку та сили вітру, температури зовнішнього та внутрішнього повітря). Неорганізована природна вентиляція включає інфільтрацію — просочування повітря через нещільності у вікнах, дверях, перекриттях та провітрювання, що здійснюється при відкриванні вікон та кватирок.
Організована природна вентиляція називається аерацією. Для аерації в стінах будівлі роблять отвори для надходження зовнішнього повітря, а на даху чи у верхній частині будівлі встановлюють спеціальні пристрої (ліхтарі) для видалення відпрацьованого повітря.
Штучна (механічна) вентиляція, на відміну від природної, дає можливість очищувати повітря перед його викидом в атмосферу, вловлювати шкідливі речовини безпосередньо біля місць їх утворення, обробляти припливне повітря (очищувати, підігрівати, зволожувати), більш цілеспрямовано подавати повітря в робочу зону. Окрім того, механічна вентиляція дає можливість організувати повітрозабір в найбільш чистій зоні території підприємства і навіть за її межами.
Загальнообмінна вентиляція забезпечує створення необхідного мікроклімату та чистоти повітряного середовища у всьому об'ємі робочої зони приміщення. Вона застосовується для видалення надлишкового тепла при відсутності токсичних виділень, а також у випадках, коли характер технологічного процесу та особливості виробничого устаткування виключають можливість використання місцевої витяжної вентиляції.
Розрізняють чотири основні схеми організації повітрообміну при загальнообмінній вентиляції: зверху вниз, зверху вверх, знизу вверх, знизу вниз.
Місцева вентиляція може бути припливною і витяжною.
Місцева припливна вентиляція, при якій здійснюється концентроване подання припливного повітря заданих параметрів (температури, вологості, швидкості руху), виконується у вигляді повітряних душів, повітряних та повітряно-теплових завіс.
Основний принцип повітряного балансу будівлі полягає в тому, що обсяг що надходить в будівлю повітря зовні повинен відповідати обсягу що виходить з нього повітря. В ідеалі обсяг зовнішнього повітря, подається через системи вентиляції та кондиціонування будівлі, повинен перевищувати обсяг вихідного повітря, щоб забезпечити деякий надлишковий тиск усередині будівлі. Це запобігає неконтрольовану інфільтрацію зовнішнього повітря на входах і виходах.
