6. Хімічні та біологічні фактории небезпеки

Хімічні фактори небезпеки

-Хімічні речовини, які перебувають у різному агрегатному стані (твердому, газоподібному, рідкому)

-Елементи, які різними шляхами проникають в організм людини (через органи дихання, шлунково-кишковий тракт, через шкірні покриви і слизові оболонки)

-Шкідливі речовини (токсичні, наркотичні, подразнюючі, задушливі, сенсібілізующіе, канцерогенні, мутагенні, тератогенні та ін, Що впливають на репродуктивну функцію)

Більшість шкідливих для здоров'я впливів, що виходять від забрудненого навколишнього середовища, створюється пилом, димами, газами, рідинами, туманами або парами. Хімічні препарати можуть бути вкрай небезпечними при роботі з ними або коли вони присутні в повітрі у високій концентрації. При роботі з хімікатами треба постійно дотримуватися запобіжних заходів - користуючись захисним одягом, вентиляцією, дистанційними маніпуляторами і т.д.,. Характер впливу хімікату на організм залежить від природи речовини (очевидно, що кислота небезпечніше для людини, ніж вода), інтенсивності та часу впливу, температури і фізичного стану шкідливої ​​речовини, а також повноцінності харчування і стану здоров'я працівника. Хімікати становлять потенційну небезпеку для людей і матеріальних цінностей, коли вони хімічно активні, нестабільні, займистість або летючі або коли вони розкладаються. До небезпечних хімікатів належать вибухові речовини, корозійно-активні речовини, в т.ч. сильні кислоти і луги, легкозаймисті рідини, зокрема деякі палива, токсичні препарати, наприклад сполуки, що містять ціаногруппу, окислюється матеріали і деякі гази.

Біологічні фактори небезпеки

-Різні представники флори і фауни

-макроорганізми

-мікроорганізми.

Тваринники, персонал лікарень, лаборанти, люди, що працюють на відкритому повітрі і мандрівники більше за інших схильні до ризику зараження збудниками хвороб. Контакт з рослинами, тваринами, цвіллю, грибками, бактеріями, зерновий пилом і комахами може викликати гострі або хронічні інфекції, алергічні реакції, дерматит, паразитарні інфекції та хвороби, зумовлені вірусами або рикетсіями. Дерматит є підставою для видачі 60% усіх лікарняних листів, пов'язаних з професійними захворюваннями. Він може бути викликаний дією хімічних, фізичних або біологічних факторів, механічного тертя або рослинних отрут. Інші типові хвороби, що викликаються неминучим контактом з біологічними факторами небезпеки в ході професійної діяльності, - туберкульоз і гепатит у медичних працівників; грибкові інфекції у робітників зернотоків та зерносховищ; хронічне захворювання легенів біссіноз («коричневі легкі") у текстильників; бактеріальні інфекції, включаючи сибірську виразку і Q-лихоманку, у тваринників; бруцельоз у тваринників і працівників боєнь і м'ясокомбінатів.

7 Небезпеки виробничої сфери та побуту (шум, вібрація, іонізуюче випромінювання).

В умовах техносфери негативні впливи обумовлені елементами техносфери (машини, споруди, технології і т. д.) та діями людей.

Характерною особливістю сучасного виробництва є застосування різноманітних, технологічних процесів, складних за своєю фізико-хімічною основою, використання нових технологічних матеріалів, які недостатньо вивчені з погляду негативного їх впливу на людину і середовище.У побуті людину теж супроводжує ціла гама негативних факторів: забруднення повітря, автотранспорт, неякісні продукти харчування, шум, вібрація, електромагнітні та іонізуючі поля від побутових приладів, ліки, алкоголь, тютюновий дим, бактерії, інфекційні захворювання, отруйні речовини, рослини, тварини.Дія шуму і вібрації на організм людини.Шум – це хаотична сукупність різних за силою і частотою звуків, що заважають сприйняттю корисних сигналів і негативно впливають на людину. Фізична сутність звуку – це механічні коливання пружного середовища (повітря, рідини). Під час звукових коливань утворюються області зниженого і підвищеного тиску, що діють на слуховий аналізатор (мембрану вуха). Основними фізичними характеристиками звуку є: частота f (Гц), звуковий тиск Р (Па), інтенсивність або сила звуку І (Вт/м2), звукова потужність (Вт) тощо. Зміни інтенсивності звуку і звукового тиску, що чує людина, величезні і складають відповідно 1014 і 107 разів, тому оперувати такими великими числами незручно. Таким чином, для оцінки шуму прийнято вимірювати його інтенсивність і звуковий тиск не абсолютними фізичними величинами, а логарифмами відношень цих розмірів до умовного нульового рівня, що відповідає порогові чутливості стандартного тону, частотою 1 000 Гц. Ці логарифми відношень називають рівнями інтенсивності і звукового тиску, виражені в белах (Б). Одиниця виміру “бел” названа іменем винахідника телефону А. Белла (1847–1922). Оскільки орган слуху людини спроможний розрізняти зміни рівня інтенсивності звуку на 0,1 Б, то для практичного використання більш зручнішою є одиниця в 10 разів менше – децибел (дБ).Якщо значення гучності звуку (інтенсивності) перевищує 60 – 80 дБ, то такий шум уже може шкідливо впливати на здоров’я людини: підвищувати кров’яний тиск, викликати порушення ритму серця, створювати значне навантаження на нервову систему, впливати на психічний стан особи. Дуже сильний шум (понад 140 – 180 дБ) може викликати розірвання барабанної перетинки.У даний час вчені багатьох країн світу ведуть різноманітні дослідження з метою з’ясування впливу шуму на здоров’я людини. Шуми викликають функціональні розлади серцево-судинної системи; шкідливо впливають на зоровий і вестибулярний аналізатори; знижують рефлекторну діяльність, що часто стає причиною нещасних випадків і травм.Як довели дослідження вчених, звук, якого не чути, також може зробити шкідливий вплив на здоров’я людини. Зменшення рівня шуму покращує самопочуття людини і підвищує продуктивність праці. З шумом необхідно боротися як на виробництві, так і в побуті. Уміння дотримуватися тиші – показник культури людини і його доброго ставлення оточуючих. Тиша потрібна людям так само, як сонце і свіже повітря. До засобів індивідуального захисту від шуму належать:  – протишумні навушники, які закривають вушну раковину;  – протишумні вкладиші, що перекривають зовнішній слуховий прохід; – протишумні шоломи – закривають усю голову. Їх застосовують у сполученні з навушниками; – протишумні костюми.  – застосування малошумного обладнання, заміна металевих частин на пластмасу, установка глушителів і т. д;– установка обладнання на демпфіруючих прокладках;– розміщення джерел шуму в шкірі, приміщеннях і т. д. зі звукоізоляцією або звукопоглинанням;– установка “антизвуку”, тобто джерела, рівного за величиною і проти-лежного за фазою звуку – архітектурно-планувальні методи (розміщення будівель, обладнання, захисні зелені смуги, екрани і т. д.);– звукоізолюючі кабіни, акустичні екрани місць роботи;– оснащення шумних машин і технологій засобами дистанційного телеавтоматичного управління Вібрація – це коливання твердих тіл, яке виникає при зсуві центру ваги тіла, що рухається, обертається або при періодичній зміні форми тіла порівняно зі статичним станом цього тіла. Вібрація характеризується частотою (Гц), амплітудою зсуву, тобто розміром найбільшого відхилення точки, що коливається від положення рівноваги (м), коливальною швидкістю (м/с) та коливальним прискоренням (а/с2). Ступінь і характер впливу на людину залежить від амплітуди і частоти коливань. Методи боротьби з вібрацією зводяться в основному до демпфірування установок, машин, механізмів, використання різноманітного роду амортизаторів, вібропоглинання. Іонізуючі випромінювання У результаті іспитів ядерної зброї в атмосфері, проведених трьома країнами (СРСР, США, Великобританія), радіоактивні опади стали поширюватися по всій земній кулі. Іонізація – це утворення позитивних і негативних іонів та вільних електронів з електрично нейтральних атомів та молекул. Атом, що загубив електрони, стає іоном, він має позитивний заряд. Для цього необхідно витратити енергію. Атом, що приєднав електрон, стає негативним іоном. Цей процес може супроводжуватись як витратою, так і виділенням енергії. Випромінювання, взаємодія яких із середовищем призводить до іонізації атомів і молекул, називається іонізуючим. 

Велика частина випромінювань надходить від радіоактивних речовин, що знаходяться у земній корі. Іонізуючі випромінювання існували на Землі задовго до зародження на ній життя і були присутні в Космосі до виникнення самої Землі. 

Р ис. 2. Класифікація іонізуючих випромінювань Різні види випромінювання супроводжуються звільненням різної кількості енергії і мають різну проникну здатність. Звідси і неоднаковий вплив на органи живого організму. Дія іонізуючого випромінювання на людину Внаслідок дії іонізуючого випромінювання на організм людини іонізовані живі тканини, у першу чергу – вода протоплазми клітин, її іони, вступають у взаємодію з киснем тканин, створюючи пероксидні з’єднання, що самі є сильними окислювачами і призводять до змін і загибелі живих клітин, утворення “вільних радикалів” і через них до порушення обмінних процесів, пригноблення ферментних і окремих функціональних систем, тобто порушення життєдіяльності всього організму. Дію радіоактивного випромінювання на організм людини можна уявити в дуже спрощеному вигляді таким чином. Припустимо, що в організмі людини відбувається нормальний процес травлення. Їжа, що надходить, розкладається на більш прості з’єднання, які потім надходять через мембрану усередину кожної клітини і будуть використані як будівельний матеріал для відтворення собі подібних, для відшкодування енергетичних витрат на транспортування речовин і їхню переробку. Під час попадання на мембрану -випромінювання відразу ж порушуються молекулярні зв’язки, атоми перетворюються в іони. Крізь зруйновану мембрану в клітину починають надходити сторонні (токсичні) речовини, робота її порушується. Якщо доза випромінювання невелика, відбувається рекомбінація електронів, тобто повернення їх на свої місця. Також необхідно зазначити деякі особливості дії іонізуючого випромінювання на організм людини: – органи чуття не реагують на випромінювання;– малі дози випромінювання можуть підсумовуватися і накопичуватися в організмі (кумулятивний ефект);– випромінювання діє не тільки на даний живий організм, але й на його спадкоємців (генетичний ефект);– різні органи організму мають певну чутливість до випромінювання.Найсильнішому впливу піддаються клітини червоного кісткового мозку, щитовидна залоза, легені, внутрішні органи, тобто органи, клітини яких мають високий рівень розподілу. Природно, що при одній і тій самій дозі випромінювання у дітей вражається більше клітин, ніж у дорослих, тому що у дітей всі клітини знаходяться в стадії розподілу. А клітини дорослої людини перебувають у трьох різних стадіях розподілу. Небезпека різних радіоактивних елементів для людини визначається спроможністю організму їх поглинати і накопичувати. Радіоактивні ізотопи надходять всередину організму з пилом, повітрям, їжею або водою і поводять себе по-різному: деякі ізотопи розподіляються рівномірно в організмі людини (тритій, вуглець, залізо, полоній), деякі накопичуються в кістках (радій, фосфор, стронцій), інші залишаються в м’язах (калій, рубідій, цезій), накопичується в щитовидній залозі (йод), у печінці, нирках, селезінці (рутеній, полоній, ніобій) і т. д. Ефекти, викликані дією іонізуючих випромінювань (радіації), систематизуються за видами ушкоджень і часом прояву. Ефекти за видами ушкоджень класифікуються на 3 групи: соматичні, соматико-стахотичні (випадкові, ймовірні), генетичні. Час прояву вказує дві групи поразок – ранні (або гострі) і пізні. Ранні поразки бувають тільки соматичні. Це призводить до смерті або променевої хвороби. Постачальником таких часток є в основному ізотопи, що мають коротку тривалість життя, -випромінювання, потік нейтронів.Розрізняють дві форми променевої хвороби – гостру і хронічну. Гостра форма виникає в результаті опромінення великими дозами за короткий проміжок часу. При дозах порядку тисяч рад поразка організму може бути миттєвою. Хронічна форма розвивається в результаті тривалого опромінення дозами, що перевищують гранично припустимі (ГПД). Більш віддаленими наслідками променевої поразки можуть бути променеві катаракти, злоякісні пухлини та інше.