- •1 Середовище життєдіяльності людини. Природне, техногенне, виробниче та соціально-політичне.
- •2 Людина як біологічний та соціальний суб’єкт.
- •3.Медико-біологічні та соціальні проблеми здоров’я.
- •4.Природні небезпеки. Класифікація, абіотичні та біотичні небезпеки.
- •5. Соціально-політичні небезпеки
- •6. Хімічні та біологічні фактории небезпеки
- •7 Небезпеки виробничої сфери та побуту (шум, вібрація, іонізуюче випромінювання).
- •8 Ризик як оцінка небезпеки виникнення небезпечної ситуації.
- •9 Перша допомога при опіках, обмороженнях, переломах, електротравмах, укусах отруйних тварин.
- •10 Небезпеки сучасного урбанізованого середовища. Причини зменшення якості атмосфери міст, негативні фізичні чинники міста.
- •11 Основні принципи державної політики в галузі охорони праці.
- •12 Основні розділи дисципліни „Основи охорони праці” та їх короткий зміст.
- •13. Органи державного управління охороною праці та державного нагляду за охороною праці
- •14. Основні параметри мікроклімату та принципи їх нормування
- •15. Принципи нормування природного та штучного освітлення
- •16. Фізичні характеристики шуму та вібрації, основні принципи їх вимірювання та нормування
- •17. Чинники, що впливають на наслідки ураження електричним струмом
- •18. Захисне заземлення, захисне зануленя та захисне вимикання в електроустановках
- •19 Небезпечні та шкідливі чинники, пов’язані з пожежами.
- •20 Способи припинення горіння та основні вогнегасні речовини.
- •21 Припинення та класифікація систем вентиляції. Принципи розрахунку повітропродуктивності систем вентиляції.
- •22 Розслідування та облік нещасних випадків. Основні види розслідування.
- •23 Компенсація збитків постраждалим від нещасного випадку на виробництві. Штрафні санкції відносно підприємств.
- •24 У чому полягає небезпека при однофазному та двофазному доторканні та сила струму, що проходить через тіло людини в таких випадках.
- •25 Основні причини виробничого травматизму і профзахворюваності та заходи щодо їх запобігання.
- •26 Основні вимоги до виробничого освітлення.
- •28 Якими методами можна досягти припинення горіння.
- •30 Перша медична допомога при кровотечах, переломах, опіках.
- •27 Що може бути об’єктом для проведення паспортизації, обґрунтувати.
- •29 Основні заходи забезпечення безпеки життєдіяльності.
9 Перша допомога при опіках, обмороженнях, переломах, електротравмах, укусах отруйних тварин.
Перша допомога при опіках, дії крайніх температур та ураженні електричним струмом
Важкими є опіки від напалму та інших запалювальних речовин. Напалм прилипає до одягу і, продовжуючи горіти, вражає не лише шкіру, а й підшкірну клітковині та м'язи й утворює глибокі опіки. Залежно від глибини ураження шкіри і тканин тіла розрізняють чотири ступені опіків: легкий (І) — почервоніння шкіри; середньої тяжкості (П) — утворення пухирів; тяжкий (Ш) — змертвіння всієї товщини шкіри; надзвичайно тяжкий (IV) — обвуглювання тканин тіла. При великих (понад 10-15% поверхні тіла) опіках II—III ступенів виникає важке загальне Коли на потерпілому горить одяг, то насамперед потрібно його погасити, накинувши пальто, ковдру тощо. Потім необхідно дати потерпілому випити теплої підсоленої води. Обпечену частину тіла звільняють від одягу, обрізаючи і залишаючи на місці ті його шматки, що прилипли до тіла. Не можна розрізати або роздушувати пухирі, торкатись обпаленої поверхні руками, змазувати її жиром, маззю чи іншими речовинами. На опікову поверхню накладається стерильна пов'язка. При великих опіках, які займають значну поверхню тіла, ураженого слід загорнути в чисте простирадло, вжити всіх необхідних заходів для запобігання шоку і терміново транспортувати його до медичного закладу. Перша допомога при відмороженнях, тепловому та сонячному ударі Відмороження — це ушкодження тканин організму внаслідок дії на них низьких температур. Відмороження можливі навіть за температури вище О °С, особливо ти періодичних відлигах. До відмороження призводить мок ре І тісне взуття, тривале перебування в нерухомому стані на холоді І в снігу, під холодним дощем. Найчастіше відморожуються кінцівки, насамперед нижні. Залежно від глибини ураження тканин тіла розрізняють чотири ступені відморожень: легкий (І) — синюшність, набряклість шкіри; середньої тяжкості (П) — хворобливість шкіри; тяжкий (Ш) — утворення пухирів (заживлення без наслідків); надзвичайно тяжкий (IV) — змертвіння м'яких тканин тіла і навіть кісток. Надаючи першу допомогу, потерпілого кладуть у ванну з теплою водою, а коли такої можливості немає, то захищають від холоду на місці: дають йому гарячий чай, каву, а мокрий одяг, мокре взуття замінюють сухим. Якщо ще не настали зміни в тканинах (пухирі на шкірі, змертвіння), то відморожені місця протирають спиртом чи одеколоном й обережно розтирають ватним тампоном або вимитими сухими руками до почервоніння шкіри. Якщо ж зміни вже є, то ушкоджені місця протирають спиртом і накладають стерильну пов'язку. Не рекомендується при відмороженнях будь-якого ступеня розтирати ушкоджені місця шкіри снігом, бо це може погіршити стан потерпілого. Тепловий удар може виникнути при загальному перегріванні внаслідок тривалої дії високої температури. Його різновидом е сонячний удар, зумовлений надмірною дією на організм людини прямих сонячних променів. 1 характеризується насамперед головним болем І припливом крові до голови, шумом у вухах, слабкістю, нудотою, запамороченням і спрагою. Якщо дія сонячних променів не припиняється і потерпілий не звертається за допомогою, то настає виснажливість, дихання поверхневе, пульс прискорений, слабкий. Потерпілий скаржиться на потемніння в очах, на біль у животі згодом починається пронос. У важких випадках температура тіла підвищується до 40 градусів С, виникають судоми, блювота, зіниці розширюються, можлива непритомність. При тепловому ударі симптоми розвиваються ще швидше. Ці ознаки свідчать про те, що якщо не вжити відповідних заходів, стан може різко погіршитись аж до непритомності. Перша допомога надається так: винести потерпілого на свіже повітря; розстебнути одяг на шиї, животі; покласти холодний компрес на голову, шию, ділянку грудей; потім напоїти його холодним напоєм (найкраще холодною мінеральною водою). При непритомності потерпілого чи зупинці його дихання необхідно провести штучне дихання та інші реанімаційні заходи.
Перша допомога при ураженні електричним струмом
Ураження електрострумом виникають у побуті й на виробництві найчастіше через порушення правил користування джерелами електроенергії; іноді буває ураження блискавкою. Це викликає в організмі загальні й локальні зміни. Ураження відбувається тоді, коли людина виявляється увімкненою в електричне коло і струм проходить крізь неї в землю, а також під час дії індукційного струму. Тяжкість ураження залежить від величини струму, віку і стану здоров'я потерпілого. Мають також значення ступінь опірності тканин і навколишнє середовище. Так, електричний струм добре проходить крізь вологі тканини тіла і погано — крізь шкіру долонь і п'ят. Більш виражені зміни відбуваються зі шкірою підвищеної вологості, виснаженою або ушкодженою. Постійний струм напругою до 40 В не викликає смертельного ураження. При напрузі 220-380 В вмирають 20-30 %, при 1000 В — 50 %. Дія струму напругою 3000 В і більше практично завжди призводить до смерті потерпілого. Змінний струм напругою 127-220-380 В і частотою 50 Гц небезпечніший, ніж постійний. Суха шкіра має достатній опір і не ушкоджується струмом напругою 60 В. При напрузі 220 В шкіра ушкоджується завжди. При напрузі понад 500 В виникають «пробої» шкіри; тоді електричному струму чинять опір лише внутрішні органи. При ураженні блискавкою дуже небезпечним є пряме попадання в голову. 80-90% потерпілих непритомніють. Надаючи першу допомогу, слід насамперед, дотримуючись правил безпеки, припинити дію електричного струму на потерпілого (вимкнути струм, перервати або відвести дріт). Усе це треба зробити дуже швидко, але й обережно, користуючись предметами, що не проводять струм (палицею, сухою мотузкою), одягнувши гумові рукавиці, взувши калоші або гумові чоботи, якщо вони є. Щоб відновити дихання, проводять штучну вентиляцію легень. У разі зупинки серця роблять його непрямий масаж; перед цим потрібно один раз сильно вдарити кулаком (ребром долоні) в ділянку між нижньою і середньою частинами грудної клітки, тобто провести дефібриляцію. У клінічних умовах вона здійснюється короткочасним розрядом електроструму малої сили і високої напруги. Про ефективність непрямого масажу серця свідчить поява пульсу на сонній артерії.
Перша допомога при укусах отруйних змій, павуків і комах
Укуси отруйних змій (гадюки звичайної, глюкози, кобри та ін.) і таких павуків, як каракурт, тарантул, а печені для життя. Першими ознаками отруєння від їхніх укусів є біль, набряк, підшкірний крововилив, іноді підвищена кровоточивість у місці укусу. Отруєння зміїною отрутою супроводжується запамороченням, головним болем, нудотою, блюванням, проносом, носовою кровотечею, різким прискоренням пульсу і падінням кров'яного тиску. Дуже часто спостерігається картина шоку, зумовленого надмірним страхом потерпілого. Отрута каракуртів і тарантулів, які водяться в сухих і темних місцях, може спричинити хворобливе напруження м'язів, схоже на судоми, ядуху і підвищене слиновиділення. Особливо небезпечні укуси павуків, отрута яких руйнує еритроцити (червоні кров'яні тільця) і підвищує скипання крові. Швидко настає шок. Першу допомогу необхідно надати терміново. Щоб попередити поширення отрути в організмі, потрібно негайно накласти на одну годину джгут вище місця укусу, але так, щоб зберігався пульс на периферичній артерії. Місце укусу прикривають серветкою, змоченою розчином перекису водню. Для відсмоктування отрути на місце укусу ставлять кровоссальну банку, попередньо зробивши 3-4 проколи товстою голкою. Неприпустиме відсмоктування отрути ротом: це небезпечно при навіть незначних ушкодженнях слизової оболонки рота або порушенні цілісності зубів. Потерпілому від укусу змії {гюрзи, кобри) необхідно не пізніше ніж через годину після укусу ввести протизміїну сироватку «антигюрза». При відсутності сироватки можна припекти місце укусу палаючим сірником або запальничкою, щоб отрута зруйнувалася, не встигнувши всмоктатися. При цьому припіканням не варто зловживати, бо воно може викликати змертвіння тканин. При укусах бджолами, осами, джмелями з ранки видаляють жало, на ранку кладуть примочку з нашатирного спирту з водою або протирають тампоном, змоченим розчином перекису водню. Якщо припухлість і почервоніння у місці укусу швидко поширюються, слід відсмоктати отруту ротом чи кровоссальною банкою. Можна застосовувати бальзам «Золота зірка», а також назол-спрей для швидкого зменшення набряку дихальних шляхів при укусах у порожнині рота або в ділянці голови і шиї.
Першу допомогу при алергічній реакції, якщо немає можливості усунути дію алергену, слід надавати, використовуючи протиалергічні засоби: для прийому всередину — супрастин, димедрол, діазолін, тавегіл; для зовнішнього застосування — мазь з гідрокортизоном, дексаметазоном або преднізолоном. У тяжких випадках хворого потрібно негайно госпіталізувати.
