25. Співвідношення громадянського суспільства і держави.

3 підхода співвідношення: 1. Це соціальні системи які співпадають. 2. Різні соціальні системи, провідна держава, яка контролює громадянське суспільство. 3. Держава виконує підвладну роль по відношенню до громадянського суспільства.

Ознаки громадянського суспільства у його співвідношенні з державою:

1.не існує до держави і зовні від держави

2. не включає державу, розвивається самостійно – без безпосереднього втручання держави

3. складається їз суб’єктів – вільних і рівноправних громадян і добровільно сформованих об’єднань

4. володіє певним пріоритетом перед державою, однак зацікавлено у благоустрою держави і сприяє його розвитку.

1. здійснює вплив на створення і функціонування державних органів.

2. вправі вимагати від держави захисту життя, здоров’я безпеки громадян, не допускаючи його втручання в їх приватні інтереси.

3. формує право яке формується державою в законах та інших нормативно-правових актах, гарантує і захищає його від порушень з боку будь-кого.

4. розвивається і взаємодіє з державою в межах права, яке виступає як рівний і справедливий масштаб свободи і справедливості.

Роль держави у функціонуванні громадянського суспільства :

• слугує формою яка організує громадянське суспільство і створює умови для його розвитку

• є відносно самостійним по відношенню до громадянського суспільства

• встановлює “правила гри”, яких повинні дотримуватися громадяни і їх об’єднання, створює сприятливі умови для їх функціонування

• не втручається в приватну сферу сім’ї, побуту культури

• здійснює необхідний захист громадянського суспільства, яке функціонує на його території

• виступає знаряддям соціального компромісу громадянського суспільства пом’якшуючи соціальні протиріччя між різними соціальними групами

• юридично забезпечує можливості громадян бути власниками, створювати суспільні об’єднання, приймати активну участь у політичному житті суспільства.

І громадянське суспільство і держава функціонують для задоволення потреб суспільства і інтересів людини.

26 Форма держави: поняття та структура.

Форма держави - це спосіб організації й реалізації державної влади.

До складу форми держави входять:

1) форма державного правління,

2) форма державного устрою,

3) форма державного (політичного) режиму.

Форма державного правління - це спосіб організації вищої державної влади, що проявляється в певній структурі її органів, порядку їхнього утворення, характері їхні взаємини між собою (розподіл між ними компетенції) і з населенням (ступінь участі населення в їхньому формуванні) Ядро «правлячих» органів становлять: глава держави (олицетворяющий єдність державної влади), парламент (законодавчий орган), уряд (центр системи виконавчих управлінських органів). Форма державного правління по суті виражає структуру розподілу державної влади «по горизонталі». Цей елемент є ведучим у формі держави.

За формою державного правління держави підрозділяються на монархії й республіки

У монархії вища державна влада, звичайно передана в спадщину, здійснюється повністю (абсолютна монархія) або частково (обмежена монархія) однією особою.

В обмеженій («конституційної») монархії влада монарха обмежена парламентом. Це обмеження закріплене затверджуваної парламентом конституцією, що монарх не в праві змінити.

Структура – це стійка єдність елементів, їх зв'язків, цілісність, зв’язків елементів з цілим. Вона включає три взаем. елемента. Форму державного правління – порядок утворення і організації вищих органів влади в державі. Форму державного устрою – порядок розподілу території держави на певні складові частини і співвідношення між ними і державою в цілому. Форму державного режиму – порядок здійснення державної влади певними способами, методами і засобами.

Традиционно считается, что под формой государства следует понимать организацию политической власти в государстве, взятую в единстве трех ее основных элементов – формы правления, формы государственного устройства и политического режима. При этом под формой правления имеется ввиду организация верховной власти государства, характеризующаяся ее источником, взаимоотношениями органов государства между собой и населением. Под формой государственного устройства подразумевается административно-территориальная организация государственного аппарата, соотношение территориальных частей государства и их органов с государством в целом. Под политическим режимом понимается конкретное проявление государственной организации, выражающееся в состоянии и характере демократии и политической свободы в государстве, или совокупность способов и методов осуществления диктатуры политических сил, стоящих у власти. Высказано также предложение добавить к указанным элементам четвертый – «политическую динамику», отражающий изменения в форме правления, форме государственного устройства и политическом режиме.

27.28 Фо́рма держа́вного правлі́ння — це спосіб організації верховної влади, який визначає систему її найвищих органів, порядок їх формування і особливості розподілу повноважень між ними, а також взаємовідносини з населенням держави.

Монархія (гр. monarchia — єдиновладдя) — це форма державного правління, за якої державна влада повністю або частково зосереджена в руках однієї особи — монарха, передається у спадок по кровній лінії.

Монарх — одноособовий глава держави, що здійснює владу за власним правом, а не у порядку делегування повноважень від народу. У різних країнах монарх має неоднакові назви: король (Іспанія, Великобританія), султан (Малайзія), емір (ОАЕ), великий герцог (Люксембург), князь (Ліхтенштейн).

Для монархії характерні такі ознаки:

— монарх персоніфікує владу, виступає при здійсненні внутрішньої і зовнішньої політики як глава держави;

— монарх здійснює одноособове правління, тобто може прийняти до свого розгляду будь-яке питання;

— монарх, як правило, є головнокомандуючим збройних сил;

— влада монарха оголошується священною і має у більшості випадків релігійний характер;

— владні повноваження монарха поширюються на всі сфери суспільного життя;

— наявність персональної власності, що забезпечує сім'ю монарха та передається у спадок;

— влада монарха є спадковою, безстроковою, формально незалежною, але обмеженою територією держави;

— монарх не несе юридичної відповідальності перед підданими за прийняті рішення.

Абсолютна монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є необмеженою, монарх очолює всі гілки державної влади, має виключні повноваження щодо її здійснення. Наприклад, абсолютними монархіями є Бруней, Катар, Оман, Саудівська Аравія, Ватикан. (Дві останні є теократичними: в руках духівництва одночасно зосереджена духовна і світська влада).

Обмежена монархія — це форма державного правління, при якій влада монарха є обмеженою парламентом або конституцією. Сформувалась в результаті еволюції абсолютної монархії, коли влада монарха була обмежена і визначалась конституцією, де, крім того, закріплювався порядок престолонаслідування. Наприклад, обмеженими монархіями є: Бельгія, Великобританія, Іспанія.

Республіка (лат. respublica, від res publica — суспільна справа) — це форма державного правління, за якої державна влада здійснюється представницькими органами (парламентом, президентом), що обираються населенням на певний термін.

Парламентська республіка — форма державного правління, при якій державна влада здійснюється за умови верховенства парламенту. Ознаки парламентської республіки:

— парламент формує уряд з представників партій, які отримали більшість на виборах;

— президент обирається парламентом з числа його членів (або спеціальною колегією), є главою держави, але не може бути главою уряду та здійснювати контроль над ним;

— президент здійснює свої конституційні повноваження лише за згодою уряду (існує інститут контрасигнатури); має право вето на закони парламенту;

— уряд — найвищий орган виконавчої влади, формується з членів парламенту, несе політичну відповідальність перед ним; діє протягом терміну повноважень парламенту.

Прикладом парламентської республіки є Італія, Австрія, Словаччина тощо.

Президентська республіка — форма державного правління, за якої державна влада здійснюється шляхом надання президенту великого кола повноважень.

Ознаки президентської республіки:

— президент — глава держави, обирається народом і є главою уряду, який йому підзвітний;

— парламент не може відправляти у відставку міністрів, а президент не може розпускати парламент;

— президент не підзвітний парламенту, але має право відкладального вето щодо актів парламенту;

— посади прем'єр-міністра у президентській республіці може не бути, його повноваження виконує президент; відповідно, у таких республіках може не бути уряду як колегіального органу, його заміняє кабінет президента; у протилежному випадку президент призначає прем'єр-міністра, затверджує уряд з представників партії, яка перемогла на виборах;

• уряд несе відповідальність перед президентом і діє протягом терміну президентських повноважень.

Змішана республіка (напівпарламентська, напівпрезидентська) - форма державного правління, яка поєднує ознаки президентської і парламентської республік, а саме: як і у президентській республіці главу держави обирає народ шляхом прямих виборів або колегія виборців, повноваження президента ширші і вагоміші, ніж у парламентській республіці (можливість втручання у законотворчий процес, як суб'єкта законодавчої ініціативи, право вето на акти парламенту; право видавати нормативно-правові акти); свої повноваження президент здійснює безпосередньо (у напівпрезидентських республіках) або через уряд (у напівпарламентських республіках); президент призначає прем'єр-міністра (главу уряду) лише за згодою парламенту; президент, як правило, є головнокомандуючим збройних сил, визначає військову доктрину держави, є окремим органом державної влади; уряд несе подвійну відповідальність — перед президентом і парламентом, які можуть виявити йому недовіру і відправити у відставку. У більшості змішаних республік використовується інститут контрасигнатури, коли частина актів президента має бути контрасигнована главою уряду, який несе за них відповідальність перед парламентом.