26. Види технічного обслуговування і ремонту вагонів.

Діє система технічного обслуговування і ремон­ту вагонів, що включає до свого складу первин­ний норматив — обсяг виконаної рухомим складом роботи після поперед­нього ремонту, і другорядний норматив — гранично припустиму календарну тривалість використання вагона у перевізному процесі між ремонтами.

Система технічного обслуговування і ремонтів вантажних вагонів пе­редбачає виконання таких видів робіт:

ТО — це контроль за технічним станом вагонів, які перебувають у складі поїздів, а також порожніх, які відібрані для навантаження;

ТОв-1 — технічне обслуговування порожніх вагонів, які проходять комплексну підготовку до перевезень;

ТОв-2 — технічне обслуговування вагонів з відчепленням від транзит­них, прибулих чи сформованих на станції поїздів для усунення виявлених несправностей і відновлення працездатності вагонів;

ДР — деповський ремонт — це плановий ремонт із заміною деяких вуз­лів і деталей, що перевершили термін служби, ремонт чи відновлення по­шкоджених частин і деталей, необхідні профілактичні роботи з вагоном;

КР — капітальний ремонт — плановий ремонт, що виконується на за­водах, де усуваються всі несправності;

КВР — капітально-відновний ремонт, виконується на вагоноремонт­них заводах, де усуваються всі несправності.

27. Поняття про тяговий рухомий склад, його класифікація.

Тяговий рухомий склад поділяється на:

• локомотиви;

• мотор-вагонний рухомий склад;

• автомотриси;

• авто- і мотодрезини;

• мотовози;

• інші самохідні одиниці.

До локомотивів належать електровози, тепловози, паровози і газотур­бовози.

Залежно від місцезнаходження джерела живлення тягових двигунів, тяговий рухомий склад поділяється на два види:

• автономний — джерело розташовується на рухомому складі (тепловоз, газотурбовоз, паровоз, мотовоз та інші);

• неавтономний або контактний — джерело розташовується зовні рухо­мого складу (електровоз, електропоїзд).

За призначенням локомотиви поділяються на:

• магістральні або поїзні (пасажирські, вантажні та вантажно-паса­жирські), призначені для водіння поїздів;

• маневрові, призначені для виконання маневрової роботи на станціях і під'їзних коліях.

28. Загальні поняття про будову електровозів і електропоїздів.

До електрорухомого складу належать електровози і електропоїзди, які одержують електроенергію для тяги від зовнішньої контактної системи.

Електрорухомий склад приводиться в дію тяговими електродвигунами.

Вмикають і вимикають тягові двигуни, регулюють силу струму в них спеціальні апарати, що розташовані в кузові або під кузовом і управляють­ся з кабіни локомотива чи головного вагона електропоїзда. Тягові двигуни через зубчату передачу з'єднуються з тяговими колісними парами, які і приводять їх у дію. Електровози і моторні вагони складаються з механічної частини, електричного обладнання і пневматичної системи. До механічної частини на­лежать: кузов, візки, автозчепи і гальмове обладнання. Електричне облад­нання складається з тягових електродвигунів, допоміжних електричних машин, апаратури для управління електровозом або електропоїздом.

29. Класифікація електрорухомого складу.

В залежності від способу передачі обертального моменту тягового дви­гуна на тягові колісні пари електрорухомий склад поділяється на два види:

• з індивідуальним приводом (якщо обертальний момент від одного тя­гового двигуна передається на одну тягову колісну пару);

• з груповим приводом (якщо обертальний момент від одного тягового двигуна передається двом і більше тяговим колісним парам).

На залізницях України та СНД застосовується індивідуальний привод. Електровози поділяються також на: 1)вантажні; 2)пасажирські; 3)маневрові.

Електровози бувають різних серій. Серія визначається: літерами (напри­клад, «ВЛ» — Володимир Ленін, «ЧС» — Чехословаччина, «ДЕ» — дніпро­петровський електровоз), цифрами, що відповідають номеру певної серії, та індексами — літерами, що визначають модифікацію, модернізацію або певні конструктивні особливості.

30. Електричні апарати і прилади електровозів.

В електровозах застосовуються електричні апарати і прилади різного призначення.

До них належать:

• струмоприймачі;

• індивідуальні контактори;

• групові контактори і перемикачі;

• головний контролер;

• швидкодіючі вимикачі та захисна апаратура;

• реверсор;

• резистори;

• контролер машиніста (контролер управління);

• реле і вимірювальні прилади.

31. Призначення і класифікація гальм.

Гальма — це комплекс пристроїв у поїзді, призначених для штучного збільшення опору руху поїзда шляхом створення гальмових сил з метою зменшення його швидкості або зупинки.

Залежно від приводів гальма бувають:

• пневматичні, які управляються і приводяться в дію за допомогою стисненого повітря

• електропневматичні — це пневматичні гальма з електричним приво­дом;

• електричні — гальмову сили створюють тягові електродвигуни, які працюють при гальмуванні в режимі генераторів і цим гальмують рух ведучих колісних пар;

• електромагнітні — гальма, в яких використовуються електромагніти, які діють на рейки і створюють гальмову силу;

• ручні з гвинтовим механічним приводом; використовуються для утримання поїзда на підйомі у разі несправності автоматичних гальм.

Залежно від місця прикладання гальмових сил, гальма бувають:

• колодочні (найбільш поширені), в яких гальмування виконується шляхом притискання гальмових колодок до поверхні кочення колеса;

• дискові (застосовуються рідко), в яких гальмування здійснюється шляхом притискання гальмових накладок до спеціальних дисків, надітих на осі колісних пар.