41.Нормативно-правовіакти,щорегламентуютьоподаткування в Ураїні.

Податкове законодавство України складається з Конституції України ( 254к/96-ВР ); цього Кодексу; Митного кодексу України ( 92-15 ) та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв’язку з оподаткуванням ввізним або вивізним митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України (далі – законами з питань митної справи); чинних міжнародних договорів, згода на обов’язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

3Якщо міжнародним договором, згода на обов’язковістьякогонадана Верховною Радою України, встановленоінші правила, ніжті, щопередбаченіцим Кодексом, застосовуються правила міжнародного договору.

Податковезаконодавство, виступаючи формою реалізаціїподатково-правових норм, міститьдоситьшироке коло нормативнихактів, якірегулюютьвідносиниоподаткування. Основу податковогозаконодавства становили закони й найбільшважливіпідзаконніакти (у більшостівипадків – прирівняні до законів. Такими в свій час булиДекретиКабінетуМіністрівУкраїни 1992–1993 років). Іншими словами, ценормативніакти, щовстановлюютьосновні права й обов’язкиучасниківподатковихвідносин, ціліснийправовиймеханізмсправлянняокремогоподаткучизбору. Принциповозмінюєтьсяситуація з прийняттямПодаткового кодексу України. Цейкодифікований акт складаєтьсяіз норм, якісаме й охоплюютьрегулюваннявсіхнайважливішихвідносин у сферіоподаткування.

Таким чином, поняття «законодавство» охоплюєзакониУкраїни; чинніміжнародні договори України, згода на обов’язковістьякихнадана Верховною Радою України; постанови Верховної Ради України; укази Президента України; декрети й постанови КабінетуМіністрівУкраїни, прийнятівідповідними органами в межах повноважень і відповідно до КонституціїУкраїни та законівУкраїни.

Стосовновідносиноподаткуваннязаконодавецьвніс до податковогозаконодавства:

1. КонституціюУкраїни. Найбільшпринциповіположення, щорегулюютьосновиоподаткування, закріплюються на конституційномурівні (повноваженняорганівдержавноївлади й управління, загальніпринципиоподаткування та ін.). КонституціяУкраїниміститьцілий ряд норм-принципів, яківизначають фундамент законодавчоговпливу на податковівідносини та містятьприписи, на якіповиннеспиратися все податковезаконодавство. Водночасце не даєпідставвизначитиКонституціюУкраїни як податковий закон. Саме тому треба враховувати, що в регулюванніподатковихвідносинберуть участь лишедеякістаттіКонституціїУкраїни.

2. Податковий кодекс Українивиступаєосновнимзаконодавчим актом, якийрегулюєвідносиниоподаткування, податкову систему в цілому, їїоснови, елементи правового механізмуподатку. У цьомуактіпоєднуютьсяматеріальні й процесуальністоронирегулюванняподатковоїсистеми, всіаспектисправлянняподатків та зборів.

3. Митний кодекс України та іншізакони з питаньмитноїсправи у частинірегулюванняправовідносин, щовиникають у зв’язку з оподаткуваннямввізнимабовивізниммитомоперацій з переміщеннятоварів через митний кордон України (закони з питаньмитноїсправи).

4. Чинніміжнародні договори України, якимирегулюютьсяпитанняоподаткування. Цюскладовуподатковогозаконодавствадоцільно все ж таки розглядати в конституційнійредакції. У ст. 9 КонституціїУкраїнийдеться не просто про чинніміжнародні договори, а про чинніміжнародні договори, згода на обов’язковістьякихнадана Верховною Радою України. Ця проблема зникає при узгодженніположення п. 3.1. ст. 3 п. 3.2. цієї ж статтіПодаткового кодексу України. Останняміститьсамеконституційнуредакціювизначенняцьогоджерела права. П. 3.3. ст. 3 цього Кодексу закріплюєтрадиційнийприписпереваги норм міжнародного договору над нормою закону України.

5. Нормативно-правовіакти, прийняті на підставі та на виконанняцього Кодексу та іншихзаконів з питаньмитноїсправи. Цяскладоваподатковогозаконодавстваохоплює і не такевелике коло законодавчихактівцього типу. Згідноіз ст. 117 КонституціїУкраїниКабінетМіністрів у межах своєїкомпетенціївидає постанови і розпорядження, які є обов’язковими до виконання. На підставіцих нормативно-правовихактівреалізуютьсяповноваженняКабінетуМіністрівстосовнозабезпеченняекономічноїсамостійностіУкраїни, здійсненнявнутрішньої і зовнішньоїполітики (фінансової, цінової, інвестиційної та податкової), виконанняКонституції і законівУкраїни, актів Президента України.

6. РішенняВерховної Ради АвтономноїРеспублікиКрим, органівмісцевогосамоврядування, прийнятихвідповідно до цього Кодексу та іншихзаконів з питаньоподаткування. Представницьким органом АвтономноїРеспублікиКрим є Верховна Рада АвтономноїРеспублікиКрим, яка в межах своїхповноваженьприймаєрішення та постанови, які є обов’язковими до виконання в АвтономнійРеспубліціКрим. До віданняАвтономноїРеспублікиКрим, відповідно до ст. 138 КонституціїУкраїни, відноситьсярозроблення, затвердження та виконання бюджету АвтономноїРеспублікиКрим на основієдиноїподаткової і бюджетноїполітикиУкраїни.

Певнимиповноваженняминаділеніорганимісцевогосамоврядування у сферіоподаткування. Матеріальною та фінансовою основою місцевогосамоврядування є поряд з іншимискладовими доходи місцевихбюджетів, якінадходять в управліннямісцевих рад. Територіальнігромадибезпосередньоабо через утворені ними органимісцевогосамоврядуваннявстановлюютьмісцевіподатки та зборивідповіднодо Закону. Деталізуєповноваженнямісцевих Рад у галузіоподаткування Закон України «Про місцевесамоврядування в Україні». Виключноюкомпетенцієюсільських, селищних та міських рад щодовстановленнямісцевихподатків і зборів та розмірівїх ставок у межах, визначених Законом, та затвердженні, відповідно до Закону: податок на нерухомемайно, відмінневідземельноїділянки, єдинийподаток та збір за провадженнядеякихвидівпідприємницькоїдіяльності. Виключно на пленарнихзасіданняхміських рад (міст з районнимподілом) встановлюютьсянормативицентралізаціїкоштіввід земельного податку на спеціальнихбюджетнихрахункахрайонівміста. Законом України «Про місцевесамоврядування в Україні» закріплено і доситьцікавуконструкцію, яка на сьогодні не застосовується, але дуже широко використовувалась за часіврадянськоївлади. Згідноіз ст. 1 цього Закону на рівнітериторіальних громад можевикористовуватисьсамооподаткування як форма залучення на добровільнійоснові за рішеннямзборівгромадян за місцемпроживаннякоштівнаселеннявідповідноїтериторії для фінансуванняразовихцільовихзаходівсоціально-побутового характеру. Навряд чицейприписможе бути життєздатним, боцейпідхід не може бути узгодженийіз ст. 6 цього Кодексу.

По-перше, не можнасправлятиобов’язковіпримусовіплатежі (податки та збори) на добровільнійоснові. По-друге, виходячиізположень Закону, справляння таких платежів повинно матицільовуспрямованість. Тоді як податоквідрізняєтьсянецільовим характером.