9. Позиційні зміни звуків у мовному потоці.

1. Усі голосні фонеми української мови в ненаголошеній позиції, у зв’язку з ослабленням загальної артикуляційної напруженості, зазнають значних і кількісних, і якісних змін. Ці зміни невеликі в повному стилі й можуть заходити далеко в розмовному.

2. відпадання і поява голосних на початку слова: рос иголка – укр.. голка

3. зміни приголосних [в],[j] на [у],[і]

На початку складу перед голосним виступають звуки [в],[j]. У кінці складу після голосного – нескладові [у],[і], як позиційні алофони фонем [в],[j].

Тема 6. Чергування голосних у сулм

1. Відмінність між чергуванням фонем та комбінаторними і позиційними змінами у мовному потоці.

У мовному потоці морфеми можуть частково змінювати свій фонемний склад, а у процесі модифікації фонем можливо повністю, а не частково змінюють свій фонемний склад.

Фонемна відмінність аломорфів (вид тої самої морфеми, що має різний фонематичний склад) тієї самої морфеми називається чергуванням фонем.

Чергування бувають живі та історичні.

Живі – чергування зумовлені певними фонетичними умовами, що діють у сучасній мові. Живі чергування бувають комбінаторними та позиційними.

Історичні – чергування, які не можуть бути пояснені фонетичними закономірностями, властивими сучасній мові, вони відбуваються за традицією. Межа між фонетичними та історичними чергуваннями не завжди чітка й виразна.

Модифікації (тобто видозміни) пов’язані з частковими змінами фонеми в мовному потоці, внаслідок чого вона набуває того чи іншого відтінку, проте не втрачає своєї фонематичної приналежності, тобто залишається тією самою фонемою. Іншими словами, в результаті модифікації виникають різноманітні алофони фонем.

Внаслідок чергувань фонеми втрачають свою визначальну якість і набувають нової, зовсім відмінної якості, тобто чергування їх пов’язані з переходом однієї фонеми в іншу.

2. Найдавніші чергування голосних фонем.

До найдавніших чергувань, що виникли в період спільнослов’янської мовної єдності або сягають ще дослов’янської доби.

Е – О найдавніше чергування, яке розвинулося ще в дословянський період з коротких голосних. Спочатку було пов’язане з наголосом: під наголосом виступала фонема – е, а в ненаголошеній позиції – о. Чеогування е – о морфологізувалося й пов’язалося розрізненням видових значень: е- вживається в дієслова, що означають протяжну і неповторювану дію, а о – в дієсловах, що означають тривалу й багатократну дію та в іменниках, утворених від них.

СЕБЕ – СОБОЮ

НЕСТИ - НОШУ

ПОВЕРТАТИ - ПОВОРОТ

Е – І є наслідком чергування короткого е з довгим е. З короткого е розвинулася нормальна коротка фонема е, а з довгого е – Ъ, яка в українській мові дала - і. Е – виступає на означення одноразової протяжної дії, І – на означення повторюваної, багатократної дії.

МЕСТИ – ЗАМІТАТИ

ЛЕТІТИ - ЛІТАТИ

О – А Є наслідком спільнослов’янського чергування коротких о і а, з довгими о і а. Короткі о та а дали у всіх словянських мовах О, а довгі о та а – дали А. Чергування о з а відбувається в коренях дієслів і пов’язане зі зміною їх значень. О – позначає протяжну, неповторювану дію, А – повторювана дія. Проте в багатьох дієслівних парах це співвідношення не виявляється.

ЛОМИТИ – ЛАМАТИ

КОТИТИ – КАТАТИ

ДОПОМОГТИ - ДОПОМАГАТИ

І –А розвинулося в індоєвропейських довгих голосних е та о. У спільнослов’янській мові фонема довга Е змінилась на Ъ , яка в українській мові дала і, а довга О – дала А.

СІДАТИ – САДИТИ

ЛІЗТИ - ЛАЗИТИ

У – А

ТРУСИТИ – ТРЯСТИ

ВУЗЕЛ – В'ЯЗАТИ

І –И

ЛІПИТИ – ЛИПНУТИ

И – (ФОНЕМНИЙ НУЛЬ)

ЗАСИНАТИ – ЗАСНУТИ

ПОЧИНАТИ – ПОЧНУ

Е – И – (ФОНЕМНИЙ НУЛЬ)

ДЕРТИ – ЗДИРАТИ – ДРАТИ

ТЕРТИ – СТИРАТИ – ТРУ

И – ОВ

РИТИ - РОВИ

У – ОВ

КУЗНЯ – КОВАЛЬ

У – И – О – (ФОНЕМНИЙ НУЛЬ)

СУХИЙ – ВИСИХАТИ – СОХНУТИ – ВИСХЛИЙ

І – И – О – (ФОНЕМНИЙ НУЛЬ)

НАПІЙ – ПИТИ – ПОЇТИ – ПЬЮ

О – И – (ФОНЕМНИЙ НУЛЬ)

ПОСОЛ – ПОСИЛАТИ – СЛАТИ