Тема 5. Зміни звукового складу слів у мовному потоці

1.Дайте загальну характеристику змін звукового складу слів у мовному потоці. Які процеси обумовлюють зміни звукового складу слів у мовному потоці?

Мовні звуки, як реалізації відповідних фонем, дуже рідко вживаються ізольовано. Звичайно вони слідують один за одним у мовному потоці. Поєднуючись між собою, фонеми потрапляють у неоднакові фонетичні позиції, внаслідок чого відбувається більше чи менше пристосування одних алофонів до інших, а також зміни внаслідок інших причин, і тому якість їх може більше або менше змінюватися.

З фонологічного погляду, залежно від того, що є кінцевим результатом зміни звуків, необхідно розрізняти дві різні категорії змін: модифікації фонем і чергування фонем.

2. Що таке модифікації та чергування фонем?

Модифікації (тобто видозміни) пов’язані з частковими змінами фонеми в мовному потоці, внаслідок чого вона набуває того чи іншого відтінку, проте не втрачає своєї фонематичної приналежності, тобто залишається тією самою фонемою. Іншими словами, в результаті модифікації виникають різноманітні алофони фонем.

Внаслідок чергувань фонеми втрачають свою визначальну якість і набувають нової, зовсім відмінної якості, тобто чергування їх пов’язані з переходом однієї фонеми в іншу.

3. На які дві групи поділяються фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікації? Дайте характеристику кожної з них.

Усі фонетичні зміни, що виникають внаслідок модифікації, можуть бути комбінаторні й позиційні.

Комбінаторні зміни – це зміни, що залежать від взаємодії звуків у мовному потоці. На якість одних звуків постійно впливає артикуляція сусідніх звуків, внаслідок чого утворюються різні алофони фонем.

В основу вивчення комбінаторних змін звуків покладено вчення про три фази вимовленого звука: екскурсію(коли мовні органи переходять із спокійного (індиферентного) положення до характерного артикуляційного положення, потрібного для вимови даного звука), витримку(коли мовні органи перебувають у відносно незалежному положенні, потрібному для вимови даного звука), рекурсію(коли мовні органи знову повертаються в індиферентне положення). Проте ці три фази наявні лише у звука, вимовленого ізольовано. Якщо кілька звуків вимовляються вряд, то рекурсія звука здійснюється не до індиферентного положення, а зливається в один суцільний момент з екскурсією наступного звука, внаслідок чого відбувається своєрідне взаємне накладання артикуляції окремих фаз або й звуків у цілому, яке називається коартикуляцією. Таке взаємне накладання кінцевої і початкової фаз сусідніх звуків (при чому різних за способом артикуляції) веде до того, що основні артикуляційні типи взаємно змінюють свою якість (якщо не протягом усієї тривалості, то принаймні в певних її відрізках), і таким чином виникають різні алофони.

Крім того, в мові розрізняють два типи пристосування (адаптації) звуків: акомодація, асиміляція.

Позиційні зміни звуків – виникають під впливом загальних умов вимови. Особливо важливим фактором видозмін цього типу є наголос. Артикуляція звуків залежить також від їх положення на початку чи в кінці слова і речення, від характеру складу тощо.

До найголовніших видозмін (модифікацій) українських звуків у мовному потоці в системі вокалізму належить акомодація (пристосування голосних до сусідніх приголосних), редукція (зміни ненаголошених голосних щодо тривалості, інтенсивності, якості), вокальна асиміляція; у консонантизмі – акомодація (пристосування приголосних до сусідніх голосних) і асиміляція (уподібнення) приголосних у групах приголосних.

Отже, до комбінаторних змін належать: акомодація, асиміляція, дисиміляція, а до позиційних – видозміни голосних у ненаголошених позиціях, редукція звуків (заміщення).