1.5 Симптоми та профілактика отруєнь корів кормами ураженими грибами , бактеріями та кормовими шкідниками.

При неправильному вирощуванні, заготівлі та зберіганні кормів вони вражаються шкідниками, грибками, бактеріями.

Мікроскопічні гриби належать до групи мікроорганизмів, які вражають в основному рослини у процесі їхньої вегетації та зберігання. Деякі види мікроскопічних грибів, які паразитують на рослинах, утворюють високотоксичні метаболіти – мікотоксини.

Випадки захворювання людини та тварин, пов’язані із вживанням у їжу або корм зерна або грубих кормів, уражених мікроскопічними грибами відомі давно, але виділення мікотоксинів, продукуюємих грибами та розшифровка їхньої хімічної структури були здійснені тільки у 60…70-ті роки минулого сторіччя.[4]

У наш час відомо багато мікотоксикозів: аспергілотоксикози, дендродохіотоксикози, клавіцепстоксикози, міротециотоксикози, мукоротоксикози, пєніциліотоксикози, стахіботріотоксикози, фузаріотоксикози та інші. Патогенез усіх токсикозів вивчений недостатньо, чим і пояснюється відсутність ефективних антидотів.

Економічний збиток від мікотоксикозів може сягати значних величин. Збитки при цьому визначаються сукупністю ряда факторів:

- зниження продуктивності тварин;

- витрати на профілактику токсикозів та лікування хворих тварин;

- вибраковування кормів.

Економічні збитки переростають у велику соціальну проблему.

За хімічною будовою мікотоксини — це ароматичні поліциклічні сполуки з молекулярною масою в межах 200–400, у складі яких є вуглець, водень та кисень.

Більшість мікотоксинів не руйнується при звичайній кулінарній та технологічній обробці забруднених ними харчових продуктів. Про кількість їх видів та розповсюдженість свідчить перелік відомих токсикозів. Так, гриби роду Aspergilus продукують афлатоксини B1, B2, G1, G2, M1, M2, стеригматоцистин, охратоксини А, В, С, фумітриморгини А та В, триптоквивалін, фумітоксини A, B, C, D, терротриеми А та В, цитохалазин Е. Вказані мікотоксини продукуються при розмноженні грибів на таких природних субстратах, як арахіс, кукурудза, бобові, насіння бавовни, горіхи, фрукти, овочі, спеції, фураж, сири, зернові, рис, силос. Вказаним мікотоксинам притаманна гепатотоксична, канцерогенна, мутагенна, тератогенна, імунодепресивна, нефротоксична та капіляротоксична дія.

Гриби роду Penicillium продукують токсичні речовини пенітреми A, B, C, D, E, веррукулоген, янтитреми А. В та С, паксилін, лютеоскирин, циклохлоротин, ісландітоксин, еритроскирин, руголозин, цитреовіридин, цитринин, патулін, пеніцилова кислота, PR-токсин, рокфортин, мікофенолова кислота, циклопіазонова кислота, рубратоксин А та В, секалонова кислота D.

Субстратами вказаних грибів є насіння бавовни та сояшника, сири, яблука, пасовищні трави, рис, сорго, пшениця, бобові, арахіс, перець, ячмінь, овес, жито, різні фрукти, овочі та продукти їх переробки (соки, пюре, джеми та компоти), фураж, кукурудза, арахіс.

Широке розповсюдження та швидке накопичення мікотоксинів у субстратах пояснюється тим, що вони утворюються у ланцюгу послідовних ферментних реакцій з відносно невеликого числа хімічно простих проміжних продуктів основного метаболізму, а саме ацетата, малоната, меквалата та амінокислот.

Ріжки — це паразитичний гриб, що розвивається на житі, часом на пшениці та інших злаках. Під час цвітіння жита спори гриба заносяться вітром на зав'язь квітки, де вони проростають у міцелій. На міцели утворюється значна кількість конідієносців. Конідії, що утворюються при цьому, містяться в солодкій, трохи липкій речовині — медяній росі. Спиваючи медяну росу, комахи переносять конідії на квітки здорових рослин. Пізніше на цих рослинах замість насіння з ураженої зав'язі розростається склероцій (ріжок), що складається з міцно сплетених гіфів гриба.

При отруєннях в тварин запалюється шлунково-кишковий тракт, спостерігаються розлади психіки та аборти.

Щоб запобігти поширенню іржистих грибів, сажків та ріжків, здійснюють заходи боротьби: проводять раннє підкошування уражених рослин та їх знищення, ретельне очищення та протруювання зерна перед сівбою, дезинфекцію сховищ, тари й збиральних машин, відбір стійкіших сортів культур до ураження цими грибами.[13]

Клінічна картина отруєнь стафілококовим токсином характеризується коротким інкубаційним періодом – у середньому 2–4 год, по закінченні якого в потерпілих з'являються нудота, блювота, різкі болі в області шлунку і понос. Температура звичайно не підвищується, а іноді навіть відзначається її зниження. Видужання ж, незважаючи на зовнішню вагу захворювання, звичайно настає протягом першої доби.

При заготівлі силосу забрудненого землею, а також при заготівлі зерна (якщо воно спресоване) в цих продуктах розвивається дуже небезпечний збудник ботулізму.

Збудник - рухома грампозитивна, виключно анаеробна спороутворююча бактерія Clostridium botulinum. В мазках має вигляд паличок із закругленими кінцями, розташованих безладними скупченнями або невеликими ланцюжками. У несприятливих умовах утворює субтермінальні і термінальні спори, у вигляді яких і зберігається в навколишньому середовищі. У висушеному стані спори можуть зберігати життєздатність десятиліттями.

Ботулізм - гостре токсико-інфекційне захворювання, пов'язане з вживанням в їжу продуктів, що містять токсин Clostridium botulinum і самих збудників. Характерно розвиток парезів і паралічів мускулатури у зв'язку з блокадою токсином виділення ацетилхоліну в нервових синапсах.

Також з кормами (особливо тваринного походження) поширюються збудники різних інфекційних хвороб (сап, туберкульоз,сибірка) . Щоб запобігти поширенню цих хвороб потрібно ізольовувати хворих тварин, не допускати їх до загального корму чи кормових столів. Стежити що б корми не забруднювали комірні шкідники, бродячі тварини, птахи так як вони можуть бути перенощиками хвороби. Якщо у вас є підозри на забруднення корму, згодовування можливе тільки після спеціальної обробки.[14]

Розділ 2. Спеціальна частина.