2.4 Рішення ситуаційної задачі

Завдання: дегенерація серцевих та скелетних м’язів, анемія, підвищується потреба тварин в каротині та вітаміні А.

В тварини явно виражена м’язова дистрофія. Хвороба може бути як генетичною так і набутою в наслідок неправильного харчування.

Якщо це генетичне захворювання – м’язова дистрофія Дюшена то тварину вилікувати можна лише методом генної терапії, але це економічно не вигідно. Хвороба проявляється не одразу, а з часом. Перші її прояви – відмова спинних м’язів. Основним симптомом цього синдрому є прогресуюча дистрофія м'язів, що має летальне закінчення. Причиною хвороби є мутація в гені білка дисторфіну, що розташовується між тяжами актину та грає ключову роль у формуванні каркасу для актину в акто-міозиновому комплексі скелетних м'язів. Цей ген є дуже великим — близько 1,5 млн. п. н. через це міодистрофію Дюшена можуть спричиняти різні мутації, що виникають на різних ділянках гену. Відомо принаймні кілька тисяч таких мутацій. Вони є рецесивними, і оскільки ген дистрофіну знаходиться в Х хромосомі, то зчепленими зі статтю.

Локалізація — 21q (велике плече Х хромосоми).

Інша причина хвороби є більш розповсюдженою. Дистрофія м’язів може бути пов’язана з нестачею вітаміну Е. Гіповітаміноз Е найчастіше виникає при неповноцінній годівлі, а також при порушенні всмоктування жирів ( вітамін Е жиророзчинний вітамін ).

Клінічні прояви авітамінозу E характеризуються арефлексією, абазією, зниженням пропріоцептивної чутливості, зниженням вібраційної чутливості,парезами зору. Вони зумовлені дегенеративними змінами задніх канатиків спинного мозку, селективним ушкодженням товстих мієлінових волокон нервів, патологічними змінами (виникненням кулеподібних потовщень аксонів) у тонкому та клиноподібних ядрах продовгуватого мозку. Може бути викликане захворюваннями печінки та жовчних ходів ( гепатит тощо ).

Потребу в каротині та вітаміні А можна пояснити тим, що вітамін Е бере участь в обміні білків, вуглеводів і ліпідів, сприяючи засвоєнню вітаміну А та кератину. Присутнісь вітаміну Е є необхідною для збереження цілісності ліпопротеїнової мембрани клітин і субклітинних органел. При недостатності токоферолу в організмі порушується цілісність клітинних мембран, зростає кількість лізосомальних ферментів і, як наслідок, розвивається дистрофія скелетних мязів, міокарда, печінки, епітелії статевих залоз, виникають кровотечі і порушення обміну речовин. Одна з ознак дефіциту вітаміну Е – зниження осмотичної резистентності еритроцитів. Як наслідок – анемія. При хронічному Е-авітамінозі розвивається м’язова дистрофія – м’язи в’ялі, білого кольору.

Вітамін Е здійснює стимулюючий вплив на гуморальний імунітет. Разом з цим він здатний підсилювати мітогенез клітин селезінки і стимулювати активність Т-клітин, підвищуючи тим самим клітинний імунітет.

Нестача цього вітаміну в тільних корів призводить до ослаблення імунітету у плода.

Лікування: (альфа-токоферол, 50-100 МО на добу) найбільш ефективне, якщо його почати на ранніх стадіях хвороби.

- Збільшити в раціоні кількість олійних культур. Зерна злаків.

Для профілактики захворювання тваринам потрібно давати зерно олійних культур, пророщену пшеницю. Багато вітаміну Е міститься в соняшниковій макусі, додавання її до основного раціону є гарною профілактикою захворювання на Е-гіповітаміноз.

Багато токоферолу міститься в моркві, вівсі.

Висновки пропозиції :

Годівлі тільних корів в сухостійний період потрібно приділяти максимум уваги, так як годівля вплине на здоров’я не тільки корови, а й плоду. На даному етапі в Україна скотарство розвинене на низькому рівні. Часто зустрічаються такі проблеми :

1. В багатьох господарствах недостатня кількість кормів для годівлі корів.

2. Корми які є в господарстві не завжди відповідають нормам в результаті неправильної годівлі і зберігання кормів.

3. Раціони не завжди збалансовані.

4. Неправильне згодування кормів призводить до нераціонального їх використання.

В зв’язку з цим пропоную :

1. Збільшити посівні площі кормових культур.

2. Корми слід заготовляти вчасно, дотримуватись правил згодування кормів: їх зберігання.

3. Постійно розробляти раціони і слідкувати за їх повноцінністю і збалансованістю.

4. Щоб правильно згодовувати корми їх потрібно підготувати до згодовування.

Дані раціони мають достатню кількість кормових одиниць, протеїну, клітковини, проте вони містять невелику кількість мінеральних речовин. В зв’язку з цим тваринам додатково потрібно давати мінеральні добавки. На мою думку корми внесені до даних раціонів є не дуже дорогими, тому їх економічно вигідно використовувати в господарствах.

Для збільшення продуктивності можливо потрібно замінити деякі корми, чи структуру даних раціонів.

Список використаної літератури

1. Довідник по годівлі сільськогосподарських тварин – Г. О. Богданов: Урожай, 1986р.

2. Богданов Г.А.. Кормление сельскохозяйственных животных, 2-е издание, перероб. и доп. – М.: Агропромиздат, 1990-624 с.;

3. Жадан А.М. Кормление сельскохозяйственных животных.-М.: Колос, 1990р.

4. Скотарство і технологія виробництва молока та яловичини - Т. В. Підпала :Миколаїв 2007р. ; : Видавничий відділ МДАУ, 2007. – 369 с., табл. 10, іл. 1.

5. Тваринництво: Поради для фермерів : Науково-популярне вид. / М.Г.Лановська, Р.М.Черненко, І.М.Гурський та ін. - К. : Вища школа, 2001. - С. 5-38 .

6. Практикум по кормлению сельскохозяйственных животных /Е.А. Петухова, И.Т.Емелина, В.С. Крылова и др. – 3-е изд., перераб. и доп.- М.: Агропромиздат, 1990, - 253 с./;

7. Хімічний склад і поживність кормів. К., 1973; Дмитроченко А. П., Пшеничний П. Д. Кормление сельско-хозяйственных животных. Л., 1975; Пікуль М. С. Годівля сільськогосподарських тварин (Рекомендаційний покажчик літератури). К., 1977.

8. Деталізовані норми годівлі сільськогосподарських тварин. Довідник /Т.М. Ноздрін, М.М. Карпусь, В.Д. Каравашенко та інш. К.: “Урожай”, 1991, - 352 с./;

9. Корми: оцінка,використання, продукція тваринництва, екологія: Посібн./ Кулик М. Ф., Кравців Р. Й. та ін.. / За ред. Кулик М. Ф., Кравців Р. Й. –Вінниця: ПП «видавництво Тезис», 2003р. – 334с.

10. Менькин В. К. Кормление животных. -2-е изд., перераб. и доп.-М.:Колос, 2004.— 360 с.

11. Василевич В.І. Нариси теоретичної фітоценології Л.: Наука, 1983

12. Вашненко В.І. Все про гриби. – Київ., 1989.

13. Біологія: Навч. посіб. / За ред. та пер. з рос. В. О. Мотузного. — 3-е вид., випр. і допов. — К.: Вища шк., 2002. — 622 с.: іл.

14. Конспект лекцій – Кривий М.М./ Житомир 2012р.

43