15.Класифікація рах. За економічним змістом

• рах. активів (відобр. наявність та рух засобів-необоротні активи, запаси, грошові кошти, кошти в розрах.)

• рах. пасивів (Кт +джерел, Дт —,списання)

• рах. госп. процесів (обліковують госп. оп., пов'язані із заготівлею та придб. Рес., в-вом прод. та її реаліз.-"Кап. інв.", "В-во", "Собів. Реаліз.", "Доходи від реаліз." та ін.

Класифікація рах. За призначенням і структурою

• Основні - для обліку стану та руху госп. засобів та їх джерел. Характер. майновий стан п-ства і є основою для склад. балансу. (на мат., грош., розрах. та рах. Капіталів)

• Регулюючі - для коригування показників осн. рах. і окремих статей балансу. Самост. знач. не мають, тому кожен із них розгляд. в сукупн. з осн. рах.

• Операційні - для відобр. госп. процесів, тобто процесів постачання, в-ва і реаліз., а також рез. д-сті п-ства.

• Позабаланс-не відобр. в балансі, а розміщ. за підсумком

• Калькуляційні - для обліку витрат, пов'яз. із в-вом прод., викон. робіт та послуг з метою обрах. їх собів.

• Результатні - для відображ. та порівн. витрат і доходів.

• Контрактивні - для обліку сум, на які зменш. залишок осн. рах., який стоїть в активі, а самі є пасивними рах..

• Контрпасивні - для обліку сум, на які зменш.залишок осн. рах., який стоїть у пасиві балансу, а самі є акт. рах.

16. План рах. — це систематизований перелік рах. бух. обліку для відобр. госп. оп. і накопич. бух. інф. про д-ть п-ства, необхідної користувачам для прийняття рішень. План рах. складається з 10 класів, які включають балансові, номінальні та позабалансові рах.

План має забезп. отр. інф. для внут. і зовн. користувачів, задоволення інф. потреб різних рівнів упр. і склад. форм фін. звітності безпосередньо за даними рах., а також можливість їх викор. в системі нац. рах. для макроек. показників; агрегування інф. окремих рах. і субрах. з метою одержання узаг. та консолідованих даних, можливість гнучкого трансформ. рах. і субрах. без поруш.заг. структури плану.

17.Оцінка як елемент методу БО – привласнення числових значень об'єктам і подіям за визначеними параметрами. Формулювання мети оцінки передбачає:

а)  повне і правильне найменування об'єкта оцінки;

б) вид активів, які оцінюються;

в)  вид майнових прав, які оцінюються;

г)  дату оцінки.

Теорія БО ставить до оцінки основні вимоги:

• Реальність забезп. об'єктивну відповідність грош. вираження об'єктів обліку їх фактичній величині, відображ. у грош. вимірнику дійсної величини госп. засобів і операцій.

• Єдність-однаковість і незмінність оцінки протягом тривалого часу і на всіх суб'єктах госп.

• Ек.оцінки викор., визначаючи цінність майна при його реаліз. чи придбанні; калькуляційний характер. Юрид. можуть бути обмежені двома групами оцінок, які випливають з укладених угод, обумовлених необх. відшкодування заподіяної шкоди.

• Статист. характ. сук. об'єктів за деякими середніми величинами; викор. в макроек. обліку й аналізі.

• Експертні провод. фахівці;самост. вид оцінки.

• Страхові розраховують інд. для кожного страх. об'єкта; остаточно встановлюються після перевірки страх. організацією даних, наданих їй страхувальником.

. Виділяють такі бази оцінки:

• історична собів. Активи відобр .за сумою сплачених грош. коштів та їх еквівалентів або за справедливою вартістю компенсації виданої на момент придбання.

• поточна собів. Активи -\\-, яку було б сплачено в разі придб. такого ж активу на поточний момент. Зобов'язання відобр. за вартістю їх погаш.,

• вартість реалізації. Активи -\\-, яку можна було б отримати на поточн. момент шляхом продажу активу в ході звичайн. реаліз. Зобов'язання відобр. за вартістю їх погаш.

• теперішня вартість. Активи відобр. за теперішньою дисконтованою вартістю майб. чистих надходж. грош. коштів, які має генерувати об'єкт обліку під час звич. діяльн. п-ства. Зобов'яз. відображ. за теперішньою дисконтованою вартістю майб. чистих відпливів грош. коштів, які будуть необх. для погаш.зобов'яз. під час звич. діяльн. п-тва.

18. Оцінка об’єктів обліку

ОЗ -здійснюють оцінку кожного об'єкта ОЗ.

Придбані ОЗ зарах. на баланс п-ства за первісною вартістю. Первісна вартість — історична собівартість ОЗ у сумі грош. коштів або справедливої вартості активів, сплачених на дату придбання ОЗ.

Витрати на придбання ОЗ капіталізуються і в подальшому підлягають систематичному розподілу між звітними періодами — амортизації. Балансова оцінка визнач. як різниця між первісною або переоціненою вартістю та сумою нарахованої амортизації. Амортизація може нараховуватися чотирма методами: прямолінійним, зменшуваного залишку, кумулятивним, виробничим.

Немат. активи. Первісною оцінкою немат. активів є собів. їх придбання чи створення. Собів. немат. активу визнач. сумою грош. коштів чи їх еквівалентів або справедливою вартістю іншої компенсації, наданої п-твом для його придбання. Собів. окремо придбаного немат. активу включає його ціну, мито, усі податки, що не підлягають відшкодуванню, інші витрати, пов'яз. з придб. активу.

Капітальні інвестиції. Приклад- будівництво, яке здійсн.не будів. орг., або придб. ОЗ, який займає значний час. Оцінюють за сумою факт. витрат, пов'яз. з ними.

Фінансові інвестиції— активи, які утримують з метою збільшення приб, зростання вартості капіталу. Первісне визнання здійсн. за їхньою істор.собів, яка включає: ціну придбання; комісійні винагороди; гонорари; мито; податки, що не відшкод. п-ству; банківські збори; інші витрати.

Виробничі запаси оцінюються за первісною вартістю. При придбанні до собів. запасів включ: суми, сплачені постач.; плата за посередницькі консульт. послуги; ввізне мито; сума непрямих под., що не поверт. п-ству; витрати на заготівлю, завантаж. та розвантаж., страх.

Дебіторська заборгованість-оцінка залеж. від виду заборг. Заборг. за товари, послуги визнається як актив й оцінюється за первісною вартістю, яка дорівнює справедливій вартості. Поточна оцінка дебіт. заборг. здійсн. за чистою реаліз. вартістю ( як різниця між первісною варт. та резервом сумнівних боргів).Резерв визнач. на основі платоспроможн. окремих дебіторів або на основі класиф. дебіт. заборг.

Грошові кошти та їх еквіваленти в національній валюті оцінюються за номіналом (готівка, гривня на рах.), грош. кошти та грош. док. в іноз. валюті перерах. в гривні на дату отрим. або на дату склад. звітності за курсом НБУ.

Зобов'язання-всі зазначені вище основи оцінки: історична собівартість зобов'язання; поточна собівартість зобов'язання; вартість погашення зобов'язання; теперішня вартість зобов'язання. Вибір способу оцінки залежить від характеру зобов'язання, його строковості, способу погашення.

20. МЕТОДИ ВИЗНАЧЕННЯ СОБІВАРТОСТІ ОДИНИЦІ ПРОДУКЦІЇ — способи обчислення витрат на виробництво і реалізацію окремих видів продукції в грошовому еквіваленті. Існують наступні методи: а) подетальний — витрати на виробництво враховуються по окремих деталях, а собівартість готового виробу визначається підсумовуванням собівартості вхідних в нього виробів. Застосовується при масовому і великосерійному виробництві; б) подетально-операційний — витрати на виробництво враховуються по деталеоперації, тобто при тривалому циклі обробки деталі враховуються всі витрати по всіх операціях, яким піддається деталь; у) позаказний — кожен вид продукції отримує номер замовлення, на якому враховуються всі витрати, пов'язані з виробництвом конкретного виду продукції; г) попередельний — калькуляційною одиницею є групи виробів за принципом однорідності сировини і матеріалів, способу обробки; д) нормативний — заздалегідь розраховується собівартість на основі норм, що діють, і нормативів, а в процесі виробництва реєструються відхилення, які потім враховуються при визначенні фактичної собівартості.

21.Калькулювання-обчислення у грош. вираж. витрат п-ства на придб., в-во окремого виду мат. цінностей, виробів, процес оцінювання результатів госп. процесів: постачання, в-ва, реаліз. Об'єкт-витрати в-ва, продукти праці - види продуктів, напівфабрикатів, часткових продуктів.

Калькулювання — сук. прийомів аналіт. обліку витрат на в-во й розрах. процедур визнач. собів. прод.Спрямовано на виявл. собів. результату в-ва. Етапи: групування витрат; розмежування витрат між об'єктами кальк.; визнач. собів. прод; відобр.собів. виробів у кальк.; контроль плану із собів. щодо нормативу; аналіз собів. та визнач.результату.

Частини: кальк. облік та калькуляція. Калькуляція — це спосіб розрах., визначена сук. розрах. процедур собів. прод., вона є і результатом калькулювання — визначеним переліком витрат, які стосуються прод. Виділяють декілька класифікацій видів калькуляцій за різними ознаками.

Ознака класифікації	Види калькуляцій
За призначенням і часом складання	Попередні, виконавчі
За охопл. витрат або місцем здійснення	Галуз., повні, вир., внут.госп., змінних витрат, технол.
За характером в-ва	Масові, інд., проміжні
За властивостями кальк. об'єкта	Загальні, параметричні
За характером вихідних даних	Техн., планові, нормат., фактичні
За методами кальк.	Позамовні, попередільні, попроцесні, нормативні

Кальк. облік — система аналіт. обліку витрат на в-во в інтересах достовірного й точного кальк. Осн. завд.— повна локалізація прямих витрат за об'єктами кальк. й облік непрямих витрат, який забезп. найдостовірніший їх розподіл.

22.Док.ація - суцільне і безперервне спостереж.за всіма госп. оп. на п-стві

Бух. док.— письмове свідоцтво певної форми і змісту, містить відомості про госп. оп. і є доказом її здійсн. Спосіб оформл. госп. оп. док.ами наз. док.ацією.(важливий ел. методу БО, оск. служить для спостереж. за госп. оп., і обов'яз. умовою для відображ. їх в обліку.Первинні док., які фіксують факти здійсн. госп. оп., є підставою для БО цих оп. Первинні док. мають бути складені під час госп.оп..

• дає уявлення про фактичний стан госп. засобів та їх зміни у процесі кругообороту засобів;

• забезпечують прозорість у роботі п-ства та контроль наявності та руху майна і коштів;

• є юрид. свідченням госп. оп.

• є джерелом контролю для зовн. і внут. користувачів при провед. ревізії, аудиту, госп. д-сті.

Первинні док. мають бути складені на паперових або машинних носіях.