28. Англія.40-60рр. 20 ст.

Функціоналізм-переходить в – необруталізм.

Бруталізм

1.Термін запропонований Ле Корбузбє в 20-30х роках. Неприкрашена архітектура, функціональні звязки якої видимі, застосування неоштукатуреного бетону.

2.Архітек. чисті геометричні форми, форма виходить із функції, оголені конструкції та системи інженерного обладнання, природна фактура матеріалів(сталь, скло, неоштукатурений бетон).

Необруталізм:

1954р.

Засновники: Пітер та Елісон Смітсони «Група 10»

Матеріали:камінь, дерево,цегла,залізо,неофактурений бетон.

-Середня школа в Ханстентоні(1954р.)

-Черчиль коледж (1964,Кембрідж)-(Робсон).

-Бібліотека університету (1925р, Сосекс).

29. Житлова одиниця ЛЕ КОРБЮЗЬЄ У 1940-х роках Ле Корбюзьє розробив систему гармонійних величин, засновану на пропорціях людського тіла, яка повинна була стати відправною точкою архітектурного проектування; вона отримала назву «Модулор». У 1948—1952 він побудував у Марселі «житлову одиницю» — 17-поверховий будинок яскравого забарвлення, забезпечений сонцерізами, для якого передбачалася можливість автономного функціонування, проте ця ідея не була здійснена. Ле Корбюзьє втілив свої п'ять принципів, згідно з якими в замкнутому просторі житлового будинку зосереджені всі необхідні функції для обслуговування живучих там людей.

На думку архітектора саме концепція вертикального міста-саду в найбільшою мірою сприяє об'єднанню людей. З цією метою він спеціально виділив простір в середині будівлі. На поверсі торгового комплексу він помістив магазини, пральню, хімчистку, перукарню, пошту, кіоски і готель, а на 17 поверсі - дитячий сад. Звідти пандус вів на терасу з кімнатою відпочинку, басейном і ігровими майданчиками.

Оперуючи стандартно-заданими елементами, що складаються в даному випадку з двох поверхів, з'єднаних сходами, зодчий створив архітектурно-просторову композицію нового типу. Окремі осередки архітектор пов'язав внутрішніми комунікаціями, які він назвав «вулицею.

30.ТЕОРЕТИЧНІ РОЗРОБКИ ЛЕ КОРБЮЗЬЄ Ле Корбюз'є був одним із засновників міжнародних конгресів CIAM - з'їздів сучасних архітекторів різних країн, об'єднаних ідеєю відновлення архітектури. Перший конгрес CIAM відбувся в Ла Сарраз, Швейцарія, у 1928. Містобудівні концепції Корбюзье лягли в основу " Афінської хартії ", прийнятої на IV Міжнародному конгресі CIAM в Афінах, 1933. Теоретичні погляди Ле Корбюзьє викладені ним в книгах "До архітектури" ( 1923), "Містобудування" ( 1925), "Променисте місто" ( 1935) та інших.

«П'ять відправних точок архітектури» Ле Корбюзье були опубліковані в журналі «еспрі нуво» в двадцяті роки. У цих нескладних на перший погляд правилах Корбюзье намагався сформулювати свою концепцію архітектури нового часу. Ось їх вільний переказ:

1. Стовпи-опори. Будинок піднятий над землею на залізобетонних стовпах-опорах, при цьому звільняється місце під житловими приміщеннями - для саду або стоянки автомобіля.

2. Плоскі дахи-тераси. Замість традиційної похилого даху з горищем під нею, Корбюзье пропонував влаштовувати плоский дах-терасу, на якій можна було б розвести невеликий сад або створити місце для відпочинку.

3. Вільне планування. Оскільки стіни більше не є несучими (у зв'язку з застосуванням ж / б каркаса), внутрішній простір повністю від них звільняється. В результаті внутрішнє планування можна організувати з набагато більшою ефективністю.

4. Стрічкові вікна. Завдяки каркасної конструкції будівлі та відсутності, у зв'язку з цим, несучих стін, вікна можна зробити практично будь-якої величини і конфігурації, в т.ч. вільно протягнути їх стрічкою уздовж усього фасаду, від кута до кута.

5. Вільний фасад. Опори встановлюються поза площиною фасаду, всередині будинку (буквально у Корбюзье: вільно розташовані всередині приміщень). Зовнішні стіни можуть при цьому бути з будь-якого матеріалу - легкого, крихкого або прозорого, і приймати будь-які форми.

Окремо подібні прийоми використовувалися архітекторами і до Корбюзье, він же, провівши ретельний відбір, об'єднав їх в систему і почав послідовно застосовувати. У 20-х роках, коли мова нової архітектури тільки ще формувався, ці «п'ять відправних точок архітектури» для багатьох молодих архітекторів «нового руху» стали справді «відправним пунктом» в їхній творчості, а для деяких і своєрідним професійним кредо.