15. Ідейно-теоретичні основи сучасної архітектури

- національний романтизм

- проблема дешевого житла

-природні матеріали замінюють штучними.

Експресіонізм- 1910-25 р функціональність, скульптурність, багатоколірність, експресивність споруди.

Представники цієї течії відкидали класицизм і вияв логіки конструкції. Характерні є динамічність і неврівноваженість. Різні асоціації з витворами техніки.

Де стиль, раціоналізм, функціоналізм, органічна архітектура

16. Концептуальні основи руху «де стиль»

Де стиль - (нідерл. "De Stijl" - "Стиль") - об'єднання молодих голландських художників, засноване в 1917 р. в Брюсселі живописцем Пітером Мондрі-аномії (1872-1944) і архітектором Тео Ван Дусбург (1883-1931).

Художники згуртувалися навколо редакції журналу "Де Стиль", пропагував ідеї раціоналізму та конструктивізму в архітектурі, меблів, оформленні інтер'єру.

Особливо містичне значення надавалося співставлення основних кольорів спектру: червоного, синього, жовтого з "Некольорами" - білим, сірим, чорним.

-єдність внутрішнього і зовнішнього простору

- прямокутна площина

- кожна стіна має самостійне значення.

- машинна техніка використовувалася в будівництві

- штучні матеріали.

Концептуальні засади:

1. Економічність

2. Взаємопроникнення внутрішнього і зовнішнього простору- стіни лише як огородження простору.

3. Четвертий вимір – час сприйняття побудови.

4. Заперечення симетрії та повторюваності.

Название: Дом Шрёдер (Rietveld Schröderhuis)

Расположение: Утрехт, Голландия

Архитектура: Геррит Ритвельд (Gerrit Thomas Rietveld)

Строительство: 1924

Общая площадь: 125 м2

Будинок, включений до списку всесвітньої спадщини ЮНЕСКО, що вважається предтечею архітектурного хай-тека, маніфестом авангардизму і кращим просторовим втіленням ідей голландської групи De Stijl, насправді склеєний з цеглинок, фанерок, рейок, дощечок.

В системі складаються фанерних перегородок, дрібних і великих удосконалень видна рука геніального умільця, готового для кожного завдання знайти незграбний, але вірний і несподівану відповідь. Начебто ремінця, потягнувши за який можна відсунути двері, що виводить на другий поверх і особливого важеля, яким цю ж двері з другого поверху можна закрити. Кожен шафа, кожна ліжко - трансформер, що збирається вдень і розкладається вночі. Композиція з фанерних кольорових ящиків-Архітектон - в ящики захований узкопленочного кінопроектор і радіоапарат. Переговорна труба для молочника поруч з продуктовим віконцем "прошу натиснути, якщо не відкривають".

Замість дрібнобуржуазних занавесочек - кольорові фанерні щити. Чавунна держалка для парасольок перевернута догори ногами, щоб приховати неприпустимий фабричний візерунок. Сушарки для рушників - криво загнуті буквою "Г" металеві прути. Частини дверей в кухні пофарбовані чорним - але не геометричної абстракції ради. Просто деякі місця найбільше брудняться. Такий ось домотканий хай-тек з залізними виробами, шпінгалетами, дерев'яними засувками і кольоровим лінолеумом на гвоздиках.

17. Діяльність школи Баухауз в Німеччині 20-3- рр.. 20 ст.

Вища школа будівництва й художнього конструювання - мистецький навчальний заклад і художнє об'єднання в Німеччині (1919-1933), що дало мистецтву 20 ст. багато чудових ідей і ряд видатних діячів. Девіз Баухауза: "Нове єдність мистецтва і технології". Вплив ідей Баухауза найбільш помітно у функціональній архітектурі сучасних офісів, фабрик і т.п. Кредо Баухауза - художник, ремісник і технолог в одній особі

. Баухауз був заснований в 1919 архітектором Вальтером Гропіусом, що об'єднав Вищу школу мистецтва і Школу прикладного мистецтва у Веймарі. Гропіус відбирав викладачів з людей, які поділяли його переконання щодо єдності мистецтва, ремесла і техніки. На його думку, художники повинні конструювати картини як архітектори, що працюють над своїми проектами. Машини сприймалися не як неминуче зло, а вважалися позитивною силою і найбільш досконалим з інструментів майстра. Гропіус здійснював нагляд за програмою занять, але при цьому давав викладачам значну свободу. На підготовчому курсі, який займав 6 місяців і був обов'язковим для всіх, студенти вивчали властивості матеріалів та основи ремесел, а також теорію форми і малюнка. Поступово заняття ускладнювалися і спеціалізувалися, і в підсумку студенти зосереджувалися на роботі в якій-небудь одній області: архітектурі, промисловому дизайні, текстилі, кераміці, фотографії та живопису. З ініціативи уряду викладачі Баухауза організували виставку, щоб продемонструвати результати роботи школи за перші 4 роки.

У 1925 Баухауз переїхав в Дессау (поблизу Лейпцига). Тут Гропіус спроектував для школи нове приміщення, яке вважається одним із шедеврів архітектури функціоналізму. Після переїзду в Дессау в роботі школи намітилася тенденція до більшого утилітаризму і до машинної естетиці, склався власний стиль Баухауза. У 1928 Ханс Майєр змінив Гропіуса на посаді директора. З 1930 по 1933 Баухауз очолював Людвіг Міс ван дер Рое. У 1932 під тиском влади Баухауз довелося перевести в Берлін, а менш ніж через рік він був закритий нацистами.

Об'ємно-просторова композиція комплексу вирішена вільно, без прагнення до парадності і з урахуванням призначення кожного елементу. Основна будівля вироб ¬ вальних майстерень не має головного фасаду. Стіни виконані у вигляді скляного екрану (саме тому будинок стали називаються ¬ вать «Акваріумом»). Подібний конструктивний прийом, що забезпечує максимальну освітленість приміщення, вперше використав наставник Гропіуса, відомий німецький архітектор Петер Бернес у промисловому будівництві.

Перекидний корпус-міст не тільки служив переходом, а й вмістив в себе архітектурне відділення. Шестиповерхова гуртожиток для студентів виглядало як сучасний будинок з невеликими балконами. А неподалік від головного корпусу, серед сосен, розташовувалися котеджі для викладачів і директора. І хоча всі котеджі були побудовані з однакових кубів, в кожному випадку ці фігури з'єднувалися по-різному. У результаті будівлі відрізнялися суто індивідуальної «зовнішністю», а в деяких своєрідне просочлене ¬ ня обсягів навіть дозволило влаштувати на даху відкриту терасу. У кожному з них розміщувалися простора майстерня, сполучені вітальня і кабінет, спальня, раціонально обладнана кухня, санвузол.

18. Міс ван дер Рое 20-30рр.

У 1927 р. Міс ван дер Рое керує Міжнародною виставкою житла в Штутгарті, де розробив генеральний план зразкового селища Вайсенхоф. Основним унеском Міса в проект став триповерховий житловий будинок, який відрізнявся від стандартних будинків лінійної забудови тим, що всередині нього можна було утворювати квартири різного розміру й форми. Кухні й ванні кімнати містилися у фіксованому ядрі квартири, а ввесь інший простір ділився рухомими переділками (так зване «вільне планування»).

У 1929 році Міс ван дер Рое очолює будівництво павільйону Німеччини на міжнародній виставці в Барселоні, що являє собою не тільки павільйон, а й власне виставковий експонат. Відмовившись від використання орнаменту, як декор Міс використовує чіткі геометричні конструкції, що відбивають властивості природних матеріалів — полірованого травертину, оніксу та скла. У павільйоні Міс створює вільно плинний простір, переносячи вагу конструкції з тримальних стін на сталеві стійки, що стоять окремо. Завдяки цьому з'являється можливість зробити зовнішні стіни з тонких декоративних матеріалів. Крім проекту павільйону, Міс також створює для нього колекцію меблів «Барселона». Проект павільйону приніс Місові світову популярність.

У 1930 рік Міс ван дер Рое будує віллу Тугендгат у Брно, в якій далі розвиває ідеї, що закладено в павільйоні Німеччини, але щодо житлового будинку. Віллу Тугендгат вважають за вінець німецького періоду творчості Міса ван дер Рое. Для вілли Тугендгат Міс ван дер Рое також спроектував колекцію меблів «Брно».

З 1930 по 1933 р. Міс на прохання його друга й конкурента Вальтера Ґропіуса стає директором школи Баугауз — спочатку в Дессау, потім у Берліні.