15.2. Типи і види міжнародно-правових санкцій

Типи МПС:

1) Міжнародно-правові санкції, які здійснюються державами в порядку самодопомоги;

2) Міжнародно-правові санкції, які здійснюються державами з допомогою міжнародних

організацій.

Кожному із типів властиві свої види міжнародно-правових санкцій, форми і способи їх

застосування.

Санкцій, які здійснюються державами в порядку самодопомоги:

а) самооборона;

б) репресалії;

в) реторсії;

г) розрив дипломатичних і консульських відносин;

д) невизнання.

міжнародне правопорушення

міжнародно-правова відповідальність

відмова правопорушника добровільно

виконати зобов’язання по ліквідації

наслідків правопорушення

міжнародно-правова санкція

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

117

Реторсії – примусові заходи у відповідь, які ведуть до обмеження таких інтересів

держави-порушниці; які не охороняються міжнародним правом. Реторсії можуть застосовуватися

у відповідь на недружній акт, несправедливу, упереджену поведінку іншого суб’єкта, але в

межах, допустимих міжнародним правом.

Реторсіями є: заборона дипломатичним представникам або громадянам іноземної

держави вільно відвідувати певні райони країни їхнього перебування у відповідь на подібні ж

обмеження щодо своїх дипломатів і громадян в тій державі (інші обмеження); відкликання

посла з держави, яка вчинила недружній акт або правопорушення; висилка з країни рівної

кількості дипломатів держави, яка раніше вислала з країни дипломатів першої держави;

оголошення дипломатів persona non grata; заборона в'їзду в країну або відміна візиту делегацій

тощо.

Репресалії – це правомірні примусові заходи, які чиняться з метою відновлення

порушених прав і направлені на обмеження або ліквідацію прав іншої держави у відповідь на її

неправомірну поведінку.

Репресалії не можуть застосовуватись у відповідь на акти, які не є міжнародним

правопорушенням. Репресалії повинні відповідати нанесеним збиткам із застосуванням примусу,

необхідного для їх відшкодування.

Правомірними є лише політичні і економічні репресалії: позбавлення обмеження

дипломатичних привілеїв і імунітету офіційних представників держави-порушниці; ембарго;

бойкот; секвестр майна тощо. Найбільш відчутними формами репресалій є розрив торгівельно-

економічних відносин з державою-порушницею і її повна економічна ізоляція.

Розрив дипломатичних і консульських відносин є самостійним видом МПС.

Розрив дипломатичних відносин може відбуватись окремо або одночасно з розривом

консульських відносин. Крім того можливе призупинення дипломатичних і консульських

відносин як більш м'яка форма впливу на державу-порушницю.

Застосування цієї форми можливе і при недружніх актах, але в такому разі вона не є МПС,

бо застосовується не у відповідь на міжнародне правопорушення.

Самооборона – це дії по відношенню до держави-правопорушниці, які мають збройний

примусовий характер. Виділяють дві форми самооборони:

- необхідна оборона;

- самооборона від агресії.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

118

Необхідною обороною є захист збройними силами від зазіхань іноземної держави на

недоторканність державного кордону, її воєнним вилазкам, які ще не можна кваліфікувати як акт

агресії (заслання військово-розвідувального літака на територію держави-жертви, захід

військових суден у територіальні води такої держави тощо).

При необхідній обороні бажане попередження про можливість її застосування, якщо

держави-порушник не припинить порушення. Попередження необхідне тому, що

правопорушення може бути ще об’єктивно відсутнім (підготовка до вторгнення) або вимушеним

(порушення територіальної недоторканності із-за аварії чи помилки). Застосування збройної

сили в таких випадках не є правомірним.

Право на самооборону від агресії – суверене право кожної держави, адже агресія є

найтяжчим міжнародним правопорушенням. Але й при його реалізації необхідно дотримуватись

принципу пропорційності.

Невизнання може стосуватись результатів, ситуацій викликаних неправомірними діями

держави-порушниці. Форми невизнання:

- відмова держави визнати дійсність міжнародного договору укладеного під тиском чи з

іншими порушеннями передбаченими нормами міжнародного права;

- невизнання неправомірних територіальних змін;

- невизнання фашистського, расистського чи колоніального режиму держави, яке веде

до ізоляції такої держави тощо.

Санкції, які здійснюються з допомогою міжнародних організацій:

- призупинення прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній організації;

- відмова в членстві;

- позбавлення можливості міжнародного співробітництва з іншими суб’єктами

міжнародного права (повний або частковий розрив економічних відносин,

призупинення засобів зв’язку);

- колективні збройні заходи (демонстрації, блокади, застосування збройних сил

організацій).

Призупинення прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній організацій,

може бути добровільним або у формі санкції. При добровільному призупиненні членства

держави, вона не пориває міжнародною організацією юридичного зв’язку.

© О. Задорожній, В. Буткевич, В. Мицик, 2001

119

При призупиненні прав і привілеїв, що випливають з членства в міжнародній

організації у формі санкції активна діяльність держави в міжнародній організації примусово

припиняється. Воно можливе у формі позбавлення голосу за такі дії:

- несплату внесків;

- несплату внесків в одному з головних органів організації;

- несплату внесків лише в головних органах організації;

- несплату внесків в усіх органах організації;

- за порушення міжнародних не фінансових зобов’язань;

- за порушення статутних не фінансових зобов’язань.

Позбавлення права на представництво в органах міжнародної організації може бути у

формі:

- недопущення держави-правопорушниці до роботи в цих органах;

- не обрання її представників в такі органи;

- не запрошення на їх засідання, наради, конференції.

Позбавлення права на отримання допомоги може бути у формі припинення фінансової,

технічної, гуманітарної, економічної, культурної, медичної та іншої допомоги.

Відмова у членстві в певній міжнародній організації може бути у формі заборони на

прийняття в організацію або виключення з неї.

Виключення з міжнародного спілкування тягне за собою:

- розрив економічних зносин;

- розрив військового співробітництва, транспортного зв’язку (морського, повітряного,

залізничного, телефонного, телеграфного, радіозв’язку і т.д.);

- розрив можливих політичних зносин та ін.

Колективні збройні заходи здійснюються на універсальній основі (в рамках ООН) і

регіональними міжнародними організаціями (наприклад, НАТО, ЛАД, ОАЕ).