52. Поняття, відношення між п

П – одна з форм мислення, за допомогою якої пізнають сутність явищ, процесів, узагальнюють їх істотні ознаки. У П. предмети та явища дійсності відображаються в узагальненій абстрактній формі. Елементами змісту П виступають істотні для того чи іншого класу предметів чи явищ їх загальні риси, властивості, перетворені в голові людини, тобто такі, що одержали ідеальну мислену форму існування. У змісті П можуть мислитися або ознаки однієї категорії речей, або ознаки предметів інших категорій, наприклад категорій речі, властивості, відношення, часу, простору і т.д.

У відношеннях між П насамперед розрізняють порівнянні і непорівнянні поняття.

Порів-ними наз. П, що мають певні спільні ознаки, які дають змогу зіставляти ці поняття. Наприклад, «менеджмент» і «маркетинг». Названі поняття належать до одного і того самого роду діяльності – управління.

Непорів-ними наз. П, які не мають спільних ознак, а тому порівнювати такі поняття неможливо. Наприклад, «банк» і «тролейбус».

Порівн.П бувають сумісними або несумісними. Суміс. наз.П, обсяги яких повністю або частково збігаються. Існує три види відношень за сумісністю: рівнозначність (тотожність), перехресність (частковий збіг обсягів) і підпорядкування (субординація). Відношення між обсягами понять зображуються за допомогою колових схем, або діаграм Ейлера, кіл Ейлера, де кожне коло позначає обсяг поняття.

П, обсяги яких не збігаються ні повністю, ні частково, називаються несумісними. Існують три види несумісності: співпідпорядкування, протилежність і суперечність. У відношенні співпідпорядкування знаходяться два або більше видових понять, підпорядкованих родовому і які між собою не перетинаюься. П, що містять взаємовиключаючі (несумісні) ознаки, наз протилежними (контрарними). Відношення суперечності – це таке відношення між П, коли одне з них містить ознаку, яку інше поняття заперечує, не замінюючи заперечувану ознаку іншою. П, що перебувають у такому відношенні, наз. суперечними, або контрадикторними.

53. Проблема буття в філософії. Основні форми буття.

Буття – філософське поняття, яке позначає існуючий незалежно від свідомості об’єктивний світ, матерію. Найбільш загальне і абстрактне поняття, яке позначає існування що-небудь взагалі.

В основи філософії багатьох мислителів, як минулого, так і сучасного покладені системотворчі поняття, до їх числа належить і буття. Філософський смисл поняття буття тісно пов’язаний з поняттями: небуття, існування, простору, часу, матерії, становлення, розвитку, якості, кількості, міри та іншими категоріями. Питання про те, як все існує, яке його буття, розглядається в онтології.

Розрізняються основні форми буття:

1) буття речей (тіл), процесів, які ще поділяються на: буття речей, процесів, стан природи, буття природи як цілого; буття речей і процесів, вироблений людиною;2) буття людини, яке поділяється на буття людини у світі речей і специфічне людське буття;3) буття духовного (ідеального), яке існує як індивідуальне духовне і об’єктивне (позаіндивідуальне) духовне;4) буття соціального, яке поділяється на індивідуальне (буття окремої людини в сусп. та в істор.процесі) і суспільне буття. Головні сфери буття – природі, суспільство, свідомість та розмаїття явищ, подій, процесів, які входять у ці сфери, об’єднанні певною загальною основою.