5.2 Заходи щодо покращення умов праці при експлуатації пристрою регулювання руху транспортних засобів.

Умови праці – це умови які складаються в процесі праці людини – головної продуктивної сили суспільства.Вони поділяються на соціально-економічні, які розглядаються у широкому розумнні і характеризують відношення до них суспільства, а також виробничі, або умови праці безпосередньо на робочих місцях, тобто у вужчому розумінні.

Праця, а відповідно умови й охорона праці є реаліями різних систем: з одного боку “людина – машина(технічний процес)”, “людина – виробниче середовище”, “людина – машина(технічний процес) – виробниче середовище”, а з іншого, – “людина – колектив – суспільство”, “людина – суспільство – природа”. Для перших трьох систем умови розглядаються стосовно робочого місця, ділянки, цеху, виробництва, а останніх двох – у межах підприємства, галузі, регіону.

Загальні положення і вимоги, які регламентують умови праці на підприємствах та організаціях, визначені законодавством про працю. Більшість нормативів і рекомедацій умов праці встановлюються на рівні державних стандартів (Державні санітарні норми виробничого шуму, ультразвуку та інфразвуку – ДСН 2.3.6 037-99, Державні санітарні норми виробнчичої загальної та локальної вібрації – ДСН 3.3.6 039-99, Державні санітарні норми мікроклімату виробничих приміщень – ДСН 3.3.6 0–99 тощо).

Обладнання робочих місць та умови праці при експлуатації программатора, повинні відповідати умовам таких нормативних документів: розмірами обладнання виробничих приміщень – СН 245-71 (Санітарним нормам проектування промислових підприємств) і ОНТП-24-86 (Загальнодержавним нормам технологічного проектування), а допоміжник – СНиП 2.09.04-82 (Будівельні нормам і правилам). Для забезпечення нормальних умов праці на одного працівника встановлюють санітарні норми – обсяг виробничого приміщення не менше 20 м³, площу – не менше 6 м².

На підприємствах на самопочуття, стан здоров’я людини впливає мікроклімат виробничих приміщень який визначається дією на організм людини температури, вологості, рухомості повітря і теплового випромінювання. Виробничий мікроклімат як правило відрізняється значною мінливістю, нерівномірністю по горизонталі та вертикалі, різноманітністю сполучень температури, вологості, рухомості повітря, інтенсивності випромінювання залежно від особливостей технології виробництва, кліматчних особливостей місцевості, конструкціїї споруд, організаціїї повітрообміну із зовнішнім середовищем.

Для вимірювання праметрів мікроклімату використовуються різні прилади: ртутні та спиртові термометри (для вимірювання температури), психрометри (для визначення відносної вологості повітря), анемометри й кататермометри(для встановлення швидкості руху повітря).

Відомо, що надлишкова вологість повітря негативно впливає на механізм терморегуляції організму. Особливо шкідливою є вологість повітря яка перевищує 70–75% за температури 30 ^оС і більше. Верхньою межею термальної рівноваги людини, що перебуває у стані спокою, є температура повітря 30–31^оС за відносної вологості 85% або 40^оС градусів за відносної вологості 30%.