50. Договір перевезення вантажу.

Договір перевезення вантажу займає в системі договорів перевезення домінуюче становище, є базовим договором, оскільки виконує основні завдання, пов'язані з переміщенням матеріальних цінностей, сприяє виконанню зобов'язання доставити продукцію споживачеві.

Відповідно до ч. 1 коментованої статті, за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити довіреній їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Юридичні ознаки договору: взаємний, реальний або консенсуальний (на морському транспорті) та відплатний.

Договір перевезення вантажу має публічний характер, однак за умови дотримання умов, які випливають зі змісту ст. 915 ЦК (див. коментар).

Сторонами договору перевезення вантажу є перевізник і відправник. Перевізниками вважаються ті транспортні організації, які мають права юридичної особи та яким надано право укладати договори перевезення безпосередньо або через свої підрозділи транспортними статутами (кодексами). Тобто, для перевізника переміщення вантажу є метою його діяльності. А відправниками вантажів можуть бути як організації (юридичні особи), так і фізичні особи, яким вантаж належить або на праві власності, або на іншій підставі, передбаченій законом чи договором. Особа, яка має право на одержання вантажу від перевізника, є одержувачем. Останнім може бути як сам відправник, який особисто приймає вантаж або через свого представника, так і третя особа, на користь якої укладено договір перевезення між відправником і перевізником.

Договір перевезення вантажу за своєю конструкцією належить до договорів на користь третьої особи (див. коментар до ст. 636 ЦК), який дозволяє одержувачу, не будучи стороною договору, користуватися певними правами і нести відповідні цим правам обов'язки.

Істотною умовою договору є умова про предмет, яким є послуги щодо доставки ввірених перевізникові матеріальних цінностей (вантажу) до пункту призначення. До таких послуг відносять не лише саме переміщення вантажу, а й інші дії, зокрема, збереження, видача вантажу одержувачеві, завантаження та вивантаження тощо.

2. Відповідно до ч. 2 коментованої статті, договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі. При цьому, для його укладення застосовується система єдиного документа. Так, залежно від виду останнього розрізняють: а) систему накладної, що застосується майже на всіх видах транспорту; б) систему коносамента, що застосовується на морському транспорті; в) систему чартеру, що застосовується на морському та повітряному транспорті. У деяких випадках системи можуть бути комбіновані.

До інших перевізних документів також відносять дорожню відомість, вагонний лист, передавальну відомість у разі перевезення прямим змішаним сполученням. Усі вони є документами первинної звітності і мають доказове значення.

3. Укладення договору перевезення вантажу залежить від його природи. Реальний договір вважається укладеним з моменту вручення перевізникові вантажу разом із супроводжуваними документами. Якщо перевезення оформлюється консенсуальним договором фрахтування, він укладається у порядку, передбаченому для цивільно-правових документів.

4. Зміст договору перевезення вантажу становить сукупність прав та обов'язків сторін. При цьому правам однієї сторони кореспондують обов'язки іншої. Обов'язки перевізника можна поділити на основні, які передбачаються законом, та додаткові, що можуть встановлюватися за домовленістю між сторонами в договорі. Так, до основних обов'язків перевізника слід віднести обов'язки: а) доставити ввірений йому відправником вантаж до пункту призначення і видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (одержувачеві); б) надати транспортні засоби під завантаження у строк, встановлений договором, за умови їх придатності для перевезення цього вантажу (див. коментар до ч. 1 ст. 917 ЦК); в) забезпечити цілісність і схоронність прийнятого до перевезення вантажу (див. коментар до ст. 924 ЦК); г) своєчасно доставити вантаж до пункту призначення та видати його одержувачеві (див. коментар до ст. 919 ЦК).

Крім того, сторони можуть покласти на перевізника й виконання додаткових обов'язків, зокрема: а) здійснити завантаження (вивантаження) вантажу в строки, встановлені договором, якщо вони не встановлені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них (див. коментар до ст. 918 ЦК); б) провести страхування вантажу (див. коментар до ст. 927 ЦК ); в) повідомити одержувача про прибуття вантажу на його адресу тощо.

У свою чергу відправник зобов'язаний: а) пред'явити у передбачений строк вантаж, який підлягає перевезенню, в належній тарі та (або) упаковці, а також замаркувати вантаж відповідно до встановлених вимог (див. коментар до ч. 2 ст. 917 ЦК); б) сплатити провізну плату за перевезення вантажу в розмірі, що визначається за домовленістю сторін, якщо інше не встановлено законом або іншими нормативно-правовими актами; якщо розмір провізної плати не визначений — то розумної плати (див. коментар до ч. 1 ст. 916 ЦК).; в) надати перевізникові необхідну кількість примірників правильно заповнених транспортних документів.

Крім того, договором може бути покладено на відправника також обов'язок повністю і раціонально завантажити транспортні засоби у строки, встановлені договором, якщо такі строки не передбачені транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються до них (див. коментар до ч. 2 ст. 918 ЦК).

Специфіка договору перевезення вантажу як договору на користь третьої особи полягає в тому, що одержувач вантажу має як права, так і обов'язки. Так, основним правом одержувача є право вимагати від перевізника передачі йому вантажу в пункті призначення. Відповідно, основним обов'язком одержувача є обов'язок прийняти вантаж та вивезти його з території станції, аеропорту, пристані. При цьому, одержання вантажу повинно бути належним чином оформлене, що охоплюється поняттям розкредитування документів або викуп вантажу, і засвідчується відповідним чином в накладній, чартері чи коносаменті. У разі порушення даної умови він повинен оплатити зберігання вантажу, при цьому плата може бути в декілька разів збільшена за наявності його вини.

5. Відповідно до ч. 4 коментованої статті законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору перевезення вантажу. Наприклад, укладення та виконання договору автомобільного перевезення вантажу має ряд характерних особливостей. По-перше, на автомобільному транспорті не відправник доставляє вантаж до пункту завантаження, а автотранспортне підприємство передає свої машини під завантаження відправнику, який здійснює закріплення, ув'язку вантажу, а також розвантаження автомобіля, зняття кріплень і покриттів. Тобто, транспортний процес починається не з моменту прийняття конкретного вантажу до перевезення, а набагато раніше, і не на транспортному підприємстві, а на території відправника вантажу. По-друге, здача вантажу перевізникові оформляється товарно-транспортною накладною, яка є формою договору і виконує ті ж функції, що й залізнична накладна. По-третє, у разі перевезення вантажу з оплатою роботи автомобіля за тимчасовим тарифом письмовою формою договору є дорожній лист, де фіксується пробіг і час перебування автомобіля в користуванні клієнта.