. Обов'язок продавця передати товар покупцеві

1. Продавець зобов’язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

2. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Обов'язок продавця зберігати проданий товар

1. Якщо право власності переходить до покупця раніше від передання товару, продавець зобов'язаний до передання зберігати товар, не допускаючи його погіршення. Необхідні для цього витрати покупець зобов'язаний відшкодувати продавцеві, якщо інше не встановлено договором.

54. Поняття шлюбу за сімейним законодавством. Фактичні шлюбні відносини.

. Поняття шлюбу

1. Шлюбом є сімейний союз жінки та чоловіка, зареєст-рований у державному органі реєстрації актів цивільногостану.

2. Проживання однією сім'єю жінки та чоловіка безшлюбу не є підставою для виникнення у них прав та обо-

в'язків подружжя.

3. Релігійний обряд шлюбу не є підставою для виник-нення у жінки та чоловіка прав та обов'язків подружжя,

крім випадків, коли релігійний обряд шлюбу відбувся достворення або відновлення державних органів реєстраціїактів цивільного стану.

1. У літературі радянського періоду шлюб визначався яклдобровільний, рівноправний, в принципі пожиттєвий союзчоловіка та жінки, спрямований на створення сім'ї, зареєст-рований у встановленому порядку з дотриманням вимог зако-ну і такий, що породжує у них особисті та майнові права таобов'язки подружжяы (В. І. Бошко, Г. К. Матвєєв). На думкуМ. Т. Оридороги, шлюб не можна вважати союзом, оскільки це наближало б його до договору, тому шлюб - це спільністьжінки та чоловіка.

2. Законодавче поняття шлюбу дається вперше. У ньомулаконічно сформульовані основні ознаки шлюбу.

Шлюб - це сімейний союз. Слово лсімейнийы засвідчує,що шлюб створює сім'ю, а не спрямований на її створення.Слово лсоюзы підкреслює законодавче визнання теорії дого-вірної природи шлюбу, яка зумовлює його добровільний ха-рактер.

3. У шлюбі можуть бути лише жінка та чоловік, тобто осо-би різної статі. Цим відкидаються спроби окремих представ-ників сексуальних меншин добитися узаконення лшлюбуыміж особами однієї статі. У деяких державах (Бельгія, Гол-ландія) сексуальні меншини добилися внесення змін до зако-

нодавства, внаслідок чого шлюб може бути зареєстрованийміж особами однієї статі. ОбЄрунтування потреби такого ново-введення необхідністю дотримання прав людини засвідчує, щоідею прав людини можна іноді возвеличити до абсурду. Можливість лшлюбуы між особами однієї статі суперечить

християнській моралі, канонам інших релігійних вірувань, неузгоджується вона й з моральними засадами нашого суспільст-ва, а тому приклад цих держав в Україні не був і, є підстави

стверджувати, не буде запозичений. Одностатеві шлюби - дани-на сьогоднішній лмодіы, яка, як і кожна мода, короткочасна.

4. Необхідною або, як ще її називають, конститутивноюознакою шлюбу є його реєстрація державним органом реєст-рації актів цивільного стану. Без такої реєстрації шлюбу якправової категорії немає. Так званий лцивільний шлюбы - цепобутова категорія, яка віддзеркалює наявність лише однієїознаки шлюбу - сімейного союзу жінки та чоловіка. Відсут-ність державної реєстрації не робить цей союз актом цивіль-ного стану, тобто шлюбом у правовому розумінні цього слова.Жінка та чоловік у цьому союзі мають статус сім'ї, але не ма-

ють статусу подружжя. Розвиток нашого законодавства має йти не шляхом наданняжінці та чоловікові, які спільно проживають без шлюбу, правта обов'язків подружжя, а наданням їм прав та обов'язків як

особам, які проживають однією сім'єю. Ці права можуть бутитотожними за змістом (право на аліменти, права на відшкоду-

вання шкоди у зв'язку з втратою годувальника і навіть правона спадкування), але підстави їх виникнення є різними. Томунемає підстави для висновку про суперечність між частиноюДругою статті 21 та статтею 74 СК.

5. Оскільки шлюбу без державної реєстрації немає, додат-кові означення до нього, як лзаконнийы, лзареєстрованийы,не потрібні.

6. Збереження на майбутнє державної реєстрації як обо-в'язкового елементу шлюбу не означає продовження фетиши-зації шлюбу порівняно з іншою формою організації сімейногожиття жінки та чоловіка.

Припинення майнової дискримінації осіб у лцивільномушлюбіы - це значний крок до демократизації нашого сімей-ного законодавства. Не маючи правового статусу подружжя,особи можуть мати реальний статус дружини та чоловіка,

який, наповнений любов'ю і взаємним (домашнім та публіч-ним) визнанням одне одного дружиною та чоловіком, здатнийзробити їх щасливими.

Шлюб, з лише йому притаманними ознаками, неодміннозалишиться основною правовою формою організації сімейно-го життя жінки і чоловіка й надалі виконуватиме важливі со-ціальні функції.

Позбавлений майнових переваг він, з перевагами духовно-го характеру, буде і надалі успішно конкурувати з лци-вільним шлюбомы і утверджувати свою соціальну значимістьбез допомоги законодавчого лпряникаы. Історичний досвід недає підстав для побоювань щодо можливого у майбутньому

зникнення інституту шлюбу. Адже не секрет, що майже ко-жен, хто живе в такому лцивільному шлюбіы, сподівається назапрошення до реєстрації.

Є певні усталені, перевірені часом норми поведінки людейв суспільстві, тому наслідування їх - явище природне.

7. Релігійний обряд шлюбу відбувається зараз в Україніповсюдно. Духовна велич храму чи навіть найменшої церков-ки з церковним співом, коронами на головах наречених, доб-чання незабутньою подією в житті. Однак релігійний обрядшлюбу не має правового значення. Пропозиція про наданняправового значення вінчанню, тобто канонічній формі шлю-бу, не була підтримана при опрацюванні проекту Сімейного

кодексу України. Це означає, що релігійний обряд шлюбу, які раніше, не створюватиме прав та обов'язків подружжя, за-лишаючись особистою справою жінки та чоловіка. Особи, які після вінчання спільно проживають без реєстра-ції шлюбу, мають статус сім'ї, але не мають правового статусу

подружжя.

У радянський період нашої історії і в даний час релігійнийобряд шлюбу (вінчання) має правове значення, якщо він від-бувся до створення або відновлення державних органів реєст-рації актів цивільного стану. У західних областях УРСРцерковні шлюби визнавалися, якщо вони були здійснені до5 травня 1940 р.1, в Закарпатській області - до 25 січня1946 р.2, в окремих районах Чернівецької області, Акерман-

ському та Ізмаїльському районах Одеської області - до 2 серп-ня 1940 р.3