- •49. Поняття збитків, їх склад. Відшкодування збитків.
- •50. Договір перевезення вантажу.
- •Поняття сім’ї. Види сімейних правовідносин.
- •Підстави звільнення від відповідальності за невиконання зобов'язань.
- •Особисті права та обов’язки батьків. Обов’язки дітей щодо батьків.
- •Обов'язки покупця і продавця у разі пред'явлення третьою особою позову про витребування товару
- •Заміна осіб у зобов’язанні. Підстави заміни кредитора у зобов'язанні
- •Заміна боржника у зобов’язанні
- •Права та обов’язки сторін за договором купівлі-продажу. Право продажу товару
- •Обов'язок продавця попередити покупця про права третіх осіб на товар
- •. Обов'язок продавця передати товар покупцеві
- •Обов'язок продавця зберігати проданий товар
- •Поняття шлюбу за сімейним законодавством. Фактичні шлюбні відносини.
- •Поняття цивільно-правового договору, його значення. Відмінність цивільно-правового договору від суміжних договорів.
- •Договір страхування.
- •61 Захист прав споживачів. Права та обов’язків споживачів.
- •Стаття 4. Права та обов'язки споживачів
- •62. Договір комерційної концесії
- •Опіка і піклування. Патронаж
- •§ 3. Зміст і тлумачення договору
- •Загальна характеристика договору ренти.
61 Захист прав споживачів. Права та обов’язків споживачів.
За́хист прав споживачі́в — в Україні — гарантований Конституцією контроль за якістю і безпечністю продукції та всіх видів послуг і робіт з боку держави та громадсько-суспільний рух на його підтримку.
Стаття 4. Права та обов'язки споживачів
Споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на:
захист своїх прав державою;
належну якість продукції та обслуговування;
безпеку продукції;
необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника(виконавця, продавця);
відшкодування шкоди (збитків), завданих дефектною чи фальсифікованою продукцією або продукцією неналежної якості, а також майнової та моральної (немайнової) шкоди, заподіяної небезпечною для життя і здоров'я людей продукцією у випадках, передбачених законодавством;
звернення до суду та інших уповноважених органів державної влади за захистом порушених прав;
об'єднання в громадські організації споживачів (об'єднання споживачів).
Споживачі також мають інші права, встановлені законодавством про захист прав споживачів.
Споживачі зобов'язані:
перед початком експлуатації товару уважно ознайомитися з правилами експлуатації, викладеними в наданій виробником(продавцем, виконавцем) документації на товар;
в разі необхідності роз'яснення умов та правил використання товару - до початку використання товару звернутися за роз'ясненнями до продавця (виробника, виконавця) або до іншої вказаної в експлуатаційній документації особи, що виконує їх функції;
користуватися товаром згідно з його цільовим призначенням та дотримуватися умов (вимог, норм, правил), встановлених виробникомтовару (виконавцем) в експлуатаційній документації;
з метою запобігання негативним для споживача наслідкам використання товару - застосовувати передбачені виробником в товарі засоби безпеки з дотриманням передбачених експлуатаційною документацією спеціальних правил, а в разі відсутності таких правил в документації - дотримуватися звичайних розумних заходів безпеки, встановлених для товарів такого роду.
62. Договір комерційної концесії
Стаття 1115. Договір комерційної концесії 1. За договором комерційної концесії одна сторона (правоволоділець) зобов'язується надати другій стороні (користувачеві) за плату право користування відповідно до її вимог комплексом належних цій стороні прав з метою виготовлення та (або) продажу певного виду товару та (або) надання послуг. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом. 1. Комерційна концесія — один із нових правових інститутів, що знайшов своє відображення у новому ЦК України. У більшості країн світу комерційну концесію називають франчайзингом. Однак український законодавець, як і законодавці країн СНД, не сприйняв цю назву, вирішивши уникнути вживання іноземних термінів. Так, у Модельному Цивільному кодексі для країн СНД цей інститут іменувався «комплексною підприємницькою ліцензією». Комерційна концесія полягає в тому, що один суб'єкт підприємницької діяльності (правоволоділець) за винагороду надає іншому суб'єктові підприємницької діяльності (користувачеві) право використовувати свої засоби індивідуалізації (комерційне (фірмове) позначення, торговельну марку (знак для товарів і послуг) тощо), передає йому «ноу-хау», комерційну інформацію, право на використання промислових зразків, корисних моделей, винаходів, творів тощо і надає постійне консультаційне сприяння в організації підприємницької діяльності. Саме ці три елементи, як правило, є необхідними для такого типу підприємницьких відносин відповідно до національних та міжнародних правових актів з питань франчайзингу і документів різних франчайзингових організацій. Поєднання зазначених елементів в одних правовідносинах дає можливість відрізняти комерційну концесію від інших подібних підприємницьких договорів. 2. Хоча сфера використання комерційної концесії надзвичайно різноманітна, її можна класифікувати за такими видами: 1) збутова (використовується виробником товару для побудови єдиної розгалуженої мережі, функціонування якої перебуває під його контролем); 2) торгова (торговельна організація відкриває мережу своїх магазинів, які юридично не є її структурними підрозділами, філіями або дочірніми підприємствами); 3) комерційна концесія у сфері обслуговування та надання послуг (типовим прикладом є мережа фірмових готелів, ресторанів або авторемонтних майстерень, а також аудиторських, юридичних, консалтингових фірм); 4) виробнича комерційна концесія (використовується виробником для розширення виробництва своїх товарів або їх просування на нові ринки). 3. Застосування комерційної концесії в підприємницькій діяльності надає істотні переваги як правоволодільцю, так і користувачеві, а також споживачеві і всьому суспільству. Для правоволодільця комерційна концесія є найбільш зручним засобом розширення свого бізнесу.Він позбавлений необхідності відкривати велику кількість філій або реєструвати підприємства на віддаленій території, інвестувати кошти для придбання нерухомості, найму персоналу. Всі ці фінансові зобов'язання покладаються на користувача. Крім того, правоволоділець може здійснювати більш суворий контроль за умовами реалізації своєї продукції порівняно з вільним обігом цієї продукції в торговельній мережі не через користувача. Для користувача комерційна концесія істотно зменшує підприємницький ризик та прискорює окупність капіталовкладень. Залишаючись господарем свого підприємства, він отримує можливість використовувати добре відомий знак для товарів і послуг. Крім того, користувач отримує від правоволодільця як спеціальні знання та професійні консультації, так і устаткування, інгредієнти, необхідні для виробництва продукції або послуг, за цінами нижче ринкових. Для споживача та суспільства використання комерційної концесії може мати як позитивні, так і негативні наслідки. До позитивних можна віднести сприяння виникненню нових конкурентів на ринку збуту і збільшення конкуренції серед торговельних марок. Однак, сприяючи насиченню ринку якісними товарами та послугами, договори комерційної концесії можуть призвести до порушення прав та інтересів споживачів. Адже сама по собі ідея комерційної концесії побудовано на своєрідній підміні суб'єкта, коли користувач виступає в обороті, фактично, під чужим ім'ям, використовуючи фірмове позначення і торговельні марки правоволодільця. Саме необхідність захисту громадських інтересів у цілому,і споживачів зокрема, є однією з підстав введення законодавчого регулювання комерційної концесії. 4. Договір комерційної концесії є консенсуальним, двостороннім (взаємним),відплатним і каузальним. Договір комерційної концесії є консенсуальним, оскільки він вважається укладеним з моменту досягнення згоди сторін за всіма істотними умовами. Передача правоволодільцем користувачеві права використання у підприємницькій діяльності комплексу виключних прав, що належали правоволодільцю, передача документації та іншої документації здійснюються сторонами задля виконання укладеного договору комерційної концесії. Сторони договору комерційної концесії мають право домовитись про те, що передача документації правоволодільцем і виплата винагороди користувачем можуть співпасти з моментом укладення угоди. Проте така угода не робить договір комерційної концесії реальним. Договір комерційної концесії є двостороннім (взаємним), оскільки кожна сторона цього договору має права та обов'язки. Договір комерційної концесії є відплатним, що прямо зазначено у коментованій статті. Адже правоволоділець повинен отримувати винагороду за виконання своїх зобов'язань за договором. Договір комерційної концесії є каузальним, оскільки в ньому передбачається той юридичний результат, який має бути досягнутий виконанням угоди, на відміну від абстрактних угод, для яких досягнення кінцевої мети є юридично байдужою. 5. До істотних умов договору комерційної концесії належить його предмет (див.коментар до ст. 1116 ЦК). Законодавець не визначає додаткових істотних умов для цього виду договору. Однак відповідно до ст. 638 ЦК істотними умовами договору є не тільки умови про предмет та умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Як правило, одна із сторін наполягає на внесенні до договору таких питань. По-перше, ціна. Якщо врахувати, що виключні права за своєю природою унікальні, то плату за користування ними не можна визначити за правилом про ціну, яка за порівняних обставин переважно стягується за аналогічні товари, роботи, послуги. На практиці винагорода найчастіше складається з двох частин — своєрідної «вхідної плати» за приєднання до фірмової мережі правоволодільця та наступних періодичних платежів (що визначаються за твердою шкалою або у відсотках від прибутку). По-друге, перелік обмежень щодо прав сторін за договором (див. коментар до ст. 1122 ЦК). Строк не належить до істотних умов договору комерційної концесії (якщо будь-яка сторона не наполягає на включенні цієї умови до договору), адже цей договір може бути укладений на строк або без зазначення такого. Це стосується і території використання щодо певної сфери цивільного обігу, на якій буде використовуватись предмет договору. 6. Зобов'язальні відносини у рамках договору комерційної концесії є складними, комплексними. Проте договір комерційної концесії не відноситься до змішаних договорів у розумінні ч. 2 ст. 628 ЦК. Він є самостійним видом цивільно-правового договору. Тому необхідно навести відмінності комерційної концесії від суміжних з нею інститутів. Враховуючи те, що комерційна концесія оформлює передачу прав однією особою другій, виникає потреба у розмежуванні комерційної концесії та уступки права. Закон регламентує уступку вимоги лише у зобов'язаннях, причому у таких, виконання яких тісно пов'язане з уповноваженою особою і може бути виконане іншою особою. Перехід абсолютних прав цим інститутом не охоплюється. Водночас за договором комерційної концесії передаються виключні (абсолютні) права на результати інтелектуальної діяльності, які іноді нерозривно пов'язані з правоволодільцем. Крім того, уступка є безповоротною, тоді як комерційна концесія, як правило, передбачає, що у правоволодільця залишається деякий обсяг виключних прав, який не передається користувачеві. Права, передані користувачеві, належать тільки останньому протягом дії договору комерційної концесії і по закінченні дії договору ці права повертаються правоволодільцю. Виключні права можуть бути об'єктами інституту довірчого управління майном, а отже, право їх використання може перейти до довірчого управителя. Однак останній зобов'язаний діяти не в своїх інтересах, а в інтересах вигодонабувача. Довірчий управитель діє за рахунок прибутку від використання майна, що передано в управління, тоді як користувач за договором комерційної концесії діє в своїх інтересах і за свій рахунок, а також повинен сплачувати правоволодільцю винагороду. Договір комерційної концесії повністю позбавлений рис фідуціарної угоди. Договір комерційної концесії слід також відрізняти від договорів комісії та агентських договорів. Комісіонер і агент діють в інтересах і за дорученням комітента (принципала), надаючи останньому певні послуги, за що отримують від нього винагороду. Користувач за договором комерційної концесії діє без доручення правоволодільця і за власний рахунок. Найбільш складно провести різницю між договором комерційної концесії і договорами щодо розпорядження майновими правами інтелектуальної власності (ст. 1107 ЦК). Так, наприклад, за ліцензійним договором надається дозвіл на використання об'єкта права інтелектуальної власності. Таким чином, за цим договором, як і за договором комерційної концесії, передаються права на використання результатів інтелектуальної власності. Різниця між ними полягає в тому, що: 1) права, що передаються за договором комерційної концесії, використовуються тільки у процесі підприємницької діяльності, тоді як ліцензійний договір такого обмеження не має; 2) договір комерційної концесії реєструється в особливому порядку; 3) комерційна концесія передбачає передачу саме комплексу прав, хоча за цим договором можливо передати і якесь одне право. Викладене вище дозволяє зробити висновок, що договір комерційної концесії — самостійний вид договору, який займає окреме місце в системі договорів українського цивільного права. 7. Відносини, пов'язані з наданням права користування комплексом прав, регулюються цим Кодексом та іншим законом. Що стосується цього Кодексу, то оскільки за договором комерційної концесії, крім всього іншого, надаються права на використання об'єктів права інтелектуальної власності, до регулювання правовідносин комерційної концесії застосовуються й норми книги четвертої ЦК. Іншим законом може бути ГК України (глава 36), закони України «Про авторське право і суміжні права», «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», «Про охорону прав на промислові зразки», «Про охорону прав на знаки для товарів і послуг», «Про захист економічної конкуренції» та ін.
63.Опіка, піклування та патронат в сімейному праві
