Особливості біології та наукове значення

> — місця гніздування

^ — знахідки у зимовий період

У місцях гніздування з’являється у березні. Гніздові біотопи — низькі о-ви і узбережжя з заростями очерету та трав’яної рослинності. Гнізда частіше влаштовує в очереті, рідше —

у лободі, кінському щавлі та заростях інших трав’яних рослин у прибережній зоні. Інко­ли утворює колонії. У повній кладці 3–8 яєць (найчастіше — 5–6). Насиджування триває 28–30 днів. Перші пташенята з’являються у кінці квітня — на початку травня. Живить­ся молюсками (головним чином мідіями), дрібними крабами та іншими ракоподібни­ми. Основний ворог — мартин жовтоногий, який знищує яйця і пташенят.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла 57–71 см. Розмах крил 80– 108 см. Маса тіла 1,2–2,8 кг. Самець у шлюб­ному вбранні: голова зверху чорна, знизу біла; на потилиці і задній частині щік зелен­куваті плями, верх і плями ззаду на боках ту-

луба білі, воло рожевувато-кремове, решта тулуба чорна; дзьоб зеленкувато-оливковий, на кінці — білий. Самка темно-бура, пера ту­луба і покривні пера крил з рудуватою або вохристою облямівкою. Молода особина за­барвленням схожа на самку.

режим збереження популяцій та заходи з охорони

Включено у ЧКУ (1994), угоди AEWA, Додаток ІІІ Бернської конвенції, а також у Додаток ІІ Боннської конвенції. Охороняється на тери­торії Чорноморського біосферного заповід­ника, РЛП «Кінбурнська коса».

розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Проводилось на стаціонарі у с. Мартовому Печенізького р-ну Харківської обл.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

основні джерела інформації

Андрющенко, Грінченко, 1998; Ардамацкая, 1991, 2001; Петрович, 1999, 2000; Яремченко, Рибачук, 1999; Rudenko, Yaremchenko, 1999; Петрович, Дер­кач, 2003; Петрович и др., 2005.

Автори: О.А. Яремченко, А.Г. Руденко Малюнок: І.І. Землянських

414

Хордові

Chordata

савка

Oxyura leucocephala (Scopoli, 1769)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseri-formes), родина — Качкові (Anatidae). Один з 7-ми видів роду; єдиний вид роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

ареал виду та його поширення в Україні

Пн.-зх. Африка та пд. Євразії. Зимує на водо­ймах Пн.-зх. Європи, Пн. Африки та Зх. Азії. В Україні межі ареалу не встановлено. Найчас­тіше виявляли у Криму (Сиваш), пд. частині Запорізької обл., рідше — у Дніпропетров­ській, Полтавській, Харківській, Закарпатській і Волинській обл. У першій половині ХХ ст. гніздився у плавнях Дніпра (між Запоріжжям і Нікополем). Поодинокі особини та невеличкі зграї зимують у Азово-Чорноморському р-ні.

Чисельність і причини її зміни

Можливо, окремі пари зрідка гніздяться на малих річках Пн. Приазов`я. Світова популя­ція на початку ХХ ст. складала біля 100 тис. ос., зараз скоротилась до 15 тис., але останнім ча­сом чисельності стабілізувалася і навіть зрос­тає. Причини зміни чисельності: зменшення площ, придатних для гніздування через заре-гулювання стока річок, меліоративні роботи, незаконне полювання, загибель у сітках при промисловому вилові риби.

особливості біології та наукове значення

> — зальоти

^ — знахідки у міграційний період

В Україні характер перебування не визначе­ний. Тримається на великих прісних та солону­ватих водоймах з заростями очерету і плесами, морських затоках, лиманах, з вересня до кінця листопада та з лютого до кінця квітня. Зазвичай поодинокими особинами, рідше — зграями з 2–11 ос. Гнізда на плавах з очерету на віддалі 0,15–5 м від плеса, зазвичай поруч з колоніями

мартинів і крячків чорних. Кладки з 4–7 яєць у кінці травня — на початку червня. Насиджує самка, 22–24 доби. Пташенята вилуплюються у 2-й половині червня, стають на крила у 2-й половині серпня. Живиться насінням та вегета­тивними частинами водяних рослин, личинка­ми комах, молюсками та ракоподібними.

Морфологічні ознаки

Маса: 508–900 г, довжина тіла: 395–410 мм, розмах крил: 555–593 мм. Тулуб у самця сірувато-бурий, хвіст і крила бурувато-чорні, голова біла з чорною «шапочкою» та «наший­ником», дзьоб блакитний, лапи червоно-сірі. Самиця темно-бура, від дзьоба над оком — широка біла смуга. Молодий птах схожий на самку. Стернові пера довгі.

режим збереження популяцій та заходи з охорони

Вид занесено до ЧКУ (1994), Європейського червоного переліку, у Додаток І Директиви Ради Європи про охорону диких птахів, у До­даток І Боннської конвенції, Додаток II Берн-ської конвенції, Додаток II Конвенції CITES і угоди AEWA. Охороняється разом з ін. водо­плавними птахами у заповідниках, НПП та заказниках загальнодержавного значення на Азово-Чорноморському узбережжі.

розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Зрідка розмножується у зоопарках.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

основні джерела інформації

Шатилов, 1874; Никольский, 1891; Сомов, 1897; Вальх, 1899–1900, 1911; Пачоский, 1911; Костюченко, 1925; Аверін, 1928; Орлов, 1941; Кістяківський, 1950, 1957; Киселев, 1950; Клименко, 1950; Огульчанський, 1956; Гавриленко, 1958; Страутман, 1963; Лысенко, 1967, 1977, 1991; Иванов, 1974; Степанян, 1975; Костин, 1983; Сабиневский, 1985; Anstey, 1989; Green, Hughes 1996; Derek A. Skott and Paul M. Rose, 1996; Кошелів, 2000; Крейцберг-Мухина, 2002.

Автор: В.І. Лисенко Малюнок: І.І. Землянських

415

Хордові

Chordata

крех середній (крех довГоносий)

Mergus serrator Linnaeus 1758

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Гусеподібні (Anseriformes), родина — Качкові (Anatidae). Один з 7-ми видів роду; один з 3-х видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду

Вразливий.

ареал виду та його поширення в Україні

Гніздова область — Пн. Америка та Євразія. В Україні. Ізольовано гніздиться і зимує на Азово-Чорноморському узбережжі.

Чисельність і причини її зміни

У Європі — 220 тис. ос. У Чорноморському БЗ, в 1970–1980 рр. гніздилося до 900 пар, 2005–2009 рр. — не більше 15–40 пар. Ще до 100 пар гніздиться навколо заповідника, 16–46 пар на Лебединих о-вах, біля 70 пар на о-вах Джарилгацької затоки, біля 10 гніз­диться на Обитічній косі. Зниження чисель­ності, вірогідно, викликане погіршенням стану заток Чорного моря (забруднення, нестабільна кормова база). Через шторми та високий рівень води у затоках руйнуються острови або затоплюються колонії. Існує ве­лика конкуренція за місця гніздування з ма­совими видами мартинів, які нищать кладки та пташенят. Можлива також велика смерт­ність дорослих птахів у рибальських сітках.

особливості біології та наукове значення

> — місця гніздування

Частково осілий вид. Біля місць гніздування з’являється у березні–квітні. Віддає перева­гу низьким островам з густим очеретом або трав’яною рослинністю. Початок гніздування в травні–червні. Гніздиться у заростях рос­линності. У кладці 4–14 яєць. Насиджує лише самка, 28–31 день. Пташенята з’являються

у червні–липні. Осіння міграція виражена сла­бо. Основу живлення складають риби, молюски та ракоподібні.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла: 522–610 мм. Маса тіла в осінній період: 870–1170 г. Дзьоб вузький загострений з зубчиками по краях. У дорослих птахів на го­лові «чуб». Шия і тулуб видовжені з далеко від­ставленими назад ногами. У шлюбному вбран­ні у самця голова та верхня частина шиї чорні з зеленим металічним полиском, нижня части­на шиї, воло, груди вохристі, верхня частина спини чорна, решта спини сіра. Низ тулуба та «дзеркальце» білі. У самки голова руда, через білі великі покривні першорядні махові пера та «дзеркальце» проходить чорна смуга.

режим збереження популяцій та заходи з охорони

Знаходиться під охороною Бернської (Дода­ток ІІІ) та Боннської (Додаток ІІ) конвенцій, угоди AEWA, занесено до ЧКУ (1994). Охо­роняється на території Чорноморського біосферного заповідника, РЛП «Кінбурнська коса» та інших об’єктах ПЗФ. Необхідне по­силення режиму охорони в межах гніздо­вого ареалу, розширення площі існуючих та створення додаткових об’єктів ПЗФ, органі­зація моніторингу та вивчення біології виду, підвищення обізнаності населення.

розмноження та розведення у спеціально створених умовах

В Україні спроби вирощування в умовах, близьких до природних, закінчились невда­чею.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

основні джерела інформації:

Клименко, 1950; Исаков, 1952; Ардамацкая, 1958, 1963, 1984; Смогоржевський, 1959; Костин, 1983; Лысенко, 1990; ЧКУ, 1994; Національний план..., 2000; Руденко, Яремченко, 2000, 2005; Сиохин, 2000; Delany, Scott, 2002; Кошелев и др., 2003;.

Автори: А.Г. Руденко, О.А. Яремченко Малюнок: І.І. Землянських

Хордові

Chordata

скоПа

Pandion haliaetus (Linnaeus, 1758)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколопо­дібні (Falconiformes), родина — Скопині (Pandionidae). Вид монотипного роду та мо­нотипної родини.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

ареал виду та його поширення в Україні

Майже всі континенти, окрім Антарктики, Пд. Америки і більшої частини Африки. Вся територія України входить до гніздового ареалу виду. Під час міграцій трапляється по всій території країни.

Чисельність і причини її зміни

Сучасна чисельність в Україні становить не більше 1–2 пар. Зменшення чисельності виду відмічається з початку ХХ ст. У 1980–1990 рр. було відомо два жилих гнізда в заплаві р. Десни (Чернігівська, Сумська обл.) та одне на Корнинському водосховищі (Житомирська обл.). Також перебування скопи передбача­лось у заплаві р. Тетерев (Житомирська обл.) та Рівненському ПЗ. Зараз достовірно відомі два жилих гнізда у Волинській обл., обидва — на теріторіях ПЗФ загальнодержавного зна­чення: Черемський ПЗ (з 2006 р.) та НПП «Прип’ять-Стохід» (з 2008 р.). Причини зни­ження чисельності: знищення гнізд під час санітарних рубок лісу; браконьєрство; виру­бування старих суховерхих дерев, що можуть слугувати для влаштування гнізд; забруд­нення водойм, погіршення кормової бази.