Особливості біології та наукове значення

> — місця гніздування

^ — знахідки у зимовий період

Віддає перевагу природним біотопам. Гніз­диться на великих лісових галявинах, згари­щах, торфових болотах, на луках, полях кор­мових трав. Перші мігранти спостерігаються на початку березня. Моногам. Гніздо мостить на землі. Яйця відкладає у травні–червні.

В кладці 2–5 яєць. Насиджування до 30 діб. Мо­лоді перебувають у гнізді протягом 32–42 днів. Перші льотні виводки трапляються з середини липня. Осіння міграція відбувається у вересні– листопаді. Мігрує поодинці або розріджени­ми групами по 2–4 ос. У раціоні переважають дрібні гризуни. Також охоче живиться гороби­ними птахами, ящірками, зрідка комахами.

Морфологічні ознаки

Маса тіла — 400–564 г, довжина тіла — 430– 500 мм, розмах крил — 116–1198 мм, У дорос­лого самця голова, шия, воло, спина, поперек і верх крил сірі; надхвісття біле; решта тулуба сірувато-біла; пера на верхівці крил чорні; рай­дужна оболонка ока, восковиця і ноги жовті. Доросла самка зверху бура, пера з вохристою

облямівкою; надхвістя біле; на хвості темно-бурі смуги. Молодий птах подібний до самки, але з рудим відтінком; другорядні махові пера зі споду бурі; райдужна оболонка ока темно-коричнева.

режим збереження популяцій та заходи з охорони

Вид включено до ЧКУ (1994), CITES (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Необхідні заходи охорони: вияв­лення та охорона гнізд птахів та гніздових діля­нок, удосконалення природоохоронного зако­нодавства, пропаганда охорони виду. Гніздова біологія виду в Україні вивчена недостатньо, і для його збереження необхідна спеціальна науково-природоохоронна програма.

розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

основні джерела інформації

Зубровський, 1977; Афанасьєв, 1998; Бумар, 2003; Домашевский, 2004; European bird…., 2004.

Автори: С.В. Домашевський, І.М. Горбань Малюнок: І.І. Землянських

Хордові

Chordata

лУнь сТеПовий

Circus macrourus (S. G. Gmelin, 1771)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколоподіб­ні (Falconiformes), родина — Яструбові (Accipitridae). Один з 9-ти (за ін. джерела­ми, 10–13-ти) видів роду, один з 4-х у фауні України.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

ареал виду та його поширення в Україні

Євразія — від пониззя Дунаю до Забайкалля та Пн.-зх. Монголії. Зимує у Пд. Азії, Сх. та Пд. Африці. В Україні ще у середині ХХ ст. був до­сить звичайним видом майже усієї степової смуги, але потім зник з гніздування на усій території, і в останні роки випадків гнізду­вання також не спостерігали.

Чисельність і причини її зміни

На гніздуванні в Україні відсутній, дуже рід­кісний під час прольоту. В цілому у Європі гніздиться, за різними оцінками, 310–1200 пар (майже усі в Росії). Основні причини змі­ни чисельності: cуцільне розорювання сте­пів призвело до знищення гніздових біото­пів, обмежило можливості здобування їжі у високотрав’ї польових культур; негативний вплив мало застосування пестицидів.

особливості біології та наукове значення

к — знахідки у міграційний період

Рідкісний пролітний птах. Через територію України весною пролітає з кінця березня до середини квітня. Тримається у відкритих ландшафтах. Полюбляє оселятися в зарос-

тях бур’янів, чагарників, іноді серед лучного високотрав’я та на полях озимих. Моногам. Гнізда влаштовує на землі. У кладці 3–5 яєць (перша половина травня). Насиджування триває близько 30 діб. Пташенята залиша­ють гніздо в 40-денному віці. Осіння мігра­ція через територію України відбувається наприкінці серпня — у вересні. На зимівлі в Украіні не трапляється. Живиться дрібними гризунами і птахами, рідше плазунами, зем-неводними і комахами.

Морфологічні ознаки

Маса тіла: 310–550 г, довжина тіла: 400–480 мм, розмах крил: 950–1100 мм. У забарвленні і розмірах добре виражений статевий димор­фізм. Самець зверху світло-сірий, знизу білу-

ватий з вузькими чорними вершинами крил. Самка бурувата зверху і світло-вохриста з дрібними поперечних рисками знизу, з контрасним білим надхвістям. Молодий птах на першому році життя схожий на самку.

режим збереження популяцій та заходи з охорони

Занесено до Червоного переліку МСОП (2000) (близький до стану під загрозою), включено до CITES (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвен­цій.

розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

основні джерела інформації

Ветров, 1993; Стригунов, 1994; Birds in Europe, 2004; Гаврилюк та ін., 2005; Домашевский, Пись­менний, 2005; Милобог, Ветров, 2008.

Автор: В.В. Вєтров Малюнок: І.І. Землянських

421

Хордові

Chordata

лУнь лУЧний

Circus pygargus (Linnaeus, 1758)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколоподіб­ні (Falconiformes), родина — Яструбові (Accipitridae). Один з 10-ти видів роду, з яко­го в Україні трапляються 4; монотипний вид.

Природоохоронний статус виду

Вразливий.

ареал виду та його поширення в Україні

Гніздовий ареал охоплює майже всю Євро­пу (за винятком, Скандинавського п-ова та пн. р-нів Росії), Пд. половину Зх. Сибіру, Пн. Казахстан, Закавказзя. Р-ни зимівлі лунів з Європи знаходяться в Екваторіальній та Пд. Африці. Майже вся територія України входить до гніздового ареалу, крім Карпат та Кримських гір, в Поліссі та Лісостепу чисель­ність набагато вища, ніж у Степу.

Чисельність і причини її зміни

На території України гніздиться приблизно 2–3 тис. пар. Найвища щільність у Рівненській обл., де, наприклад, на 8 км вздовж р. Льва нараховують 6 гніздових ділянок. В Україні протягом останніх 20 років відбувається ско­рочення чисельності, спричинене масштаб­ним осушенням боліт в Поліссі та Лісостепу, необдуманим застосуванням пестицидів на великих площах, масовою кампанією по зни­щенню хижих птахів, в тому числі лунів.

особливості біології та наукове значення

> — місця гніздування

Типовий мігрант, взимку на території України трапляється досить рідко. Весною на місця гніздування прилітає на 10–15 днів пізніше, ніж інші луні — у II-й та III-й декадах квітня. У центральних та пн. р-нах країни найтипо-вішими біотопами, де тримається цей лунь, є вологі луки, заболочені низини, болотні

системи, в тому числі й осушені. У пд. частині оселяється в долинах річок, на рисових че­ках, поблизу лиманів тощо. Гнізда влаштовує завжди на землі серед густої і високої трави. Зазвичай відкладає 4–5 яєць, але може бути від 3 до 10. Кладку насиджує тільки самка, протягом 27–40 діб (в залежності від кіль­кості яєць). Осіння міграція проходить по­рівняно рано — у серпні та вересні. Полює на найрізноманітніших тварин, від комах до плазунів, жаб, дрібних птахів, мишей, но-риць, але основу раціону все таки складають мишоподібні.

Морфологічні ознаки

Довжина тіла самця — 410–465 мм, маса тіла — в середньому 275 г. Довжина тіла самки —

470–520 мм, маса тіла — в середьому 355 г.

режим збереження популяцій та заходи з охорони

Включено до Переліку видів птахів особливої європейської уваги (Категорія 4, статус «Без­печний»), CITES (Додаток ІІ), Боннської (До­даток ІІ) та Бернської (Додаток ІІ) конвенцій. Охороняється у заповідниках та національних парках, які знаходяться в Поліссі та Лісостепу. Для вчасного виявлення негативних тенденцій у стані виду необхідно вести моніторинг по­пуляції. Бажано розвивати мережу територій, які мають важливе значення для цього виду. Необхідно вести природоохоронну пропаган­ду серед населення, зокрема по збереженню гнізд хижих птахів та роз’яснювати їх значення в природі.

розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

основні джерела інформації

Дементьев, 1951; Страутман, 1963; Зубаровський, 1977; Костин, 1983; Давиденко та інш., 1998; Полу­да, 2003.

Автор: А.М. Полуда Малюнок: І.І. Землянських

422

Хордові

Chordata

ясТрУБ

короТконоГий (ТЮвик ЄвроПейський)

Accipiter brevipes (Severtzov, 1850)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколоподіб­ні (Falconiformes), родина — Яструбові (Accipitridae). Один з видів політипного роду; один з 3-х видів у фауні України.

Природоохоронний статус виду

Зникаючий.

ареал виду та його поширення в Україні

Пд. Сх. Європи, Зх. Азія (Мала Азія, Закав­каззя). Зимує на Близькому Сході та у Пн.-зх. Африці. В Україні гніздиться виключно в Лу­ганській обл. (долина р. Сіверського Дінця та пониззя його притоки — р. Деркула).

Чисельність і причини її зміни

Протягом ХХ ст. скорочувалась, стабілізува­лась у 1980–1990 рр. на рівні 40–50 пар. В останні роки спостерігається тенденція до зменшення. На початку ХХІ ст. європейську популяцію оцінюють у 3,2–7,7 тис. пар. Спо­стерігається загальне багаторічне скорочен­ня ареалу виду, причини якого до кінця не вивчені. В останні роки помітно зросло хи­жацтво великого яструба.

особливості біології та наукове значення

Перелітний. У місцях гніздування з’являється у другій половині квітня. Тримається у за-

плавних світлих мозаїчних лісах (гол. чин. з тополі або дуба), на відстані не більше 100 м від берега річки. Гнізда влаштовує на дере­вах, на висоті 6–20 (в середньому 8–12) м, недалеко від берега річки. У середині трав­ня відкладає 3–5 яєць. Насиджує в основно­му самка (30–35 діб). Пташенята стають на крила в середині липня. Майже усі пташе­нята успішно залишають гніздо. Відлітає до місць зимівлі переважно у вересні. Живить­ся ящірками, рідше дрібними птахами, гри­зунами, великими комахами.

Морфологічні ознаки

Маса тіла 190–280 г, довжина тіла 330–380 мм, розмах крил 640–800 мм. Дорослий самець зверху сизий, знизу білуватий з бурувато-

рудими поперечними смугами. Самка звер­ху бура, низ тулуба рудіший, ніж у самця. У природі дуже схожий на яструба малого.

режим збереження популяцій та заходи з охорони

На заповідних територіях країни гніздуван­ня не виявлено. Включено до CITES (Додаток ІІ), Боннської (Додаток ІІ) та Бернської (Дода­ток ІІ) конвенцій.

розмноження та розведення у спеціально створених умовах

Відомостей немає.

Господарське та комерційне значення

Відомостей немає.

»— місця гніздування

основні джерела інформації

Ветров, 1994, 1998; Белик, Ветров, 1998,1999; Birds in Europe..., 2004.

Автор: В.В. Ветров Малюнок: І.І. Землянських

423

Хордові

Chordata

канЮк сТеПовий

Buteo rufnus (Cretzschmar, 1827)

Таксономічна належність

Клас — Птахи (Aves), ряд — Соколоподіб­ні (Falconiformes), родина — Яструбові (Accipitridae). Один з 24-х видів роду, один з 3-х видів роду у фауні України.

Природоохоронний статус виду

Рідкісний.

ареал виду та його поширення в Україні

Пд.-сх. Європа, Мала, Центральна та Пд. Азія, Закавказзя, Пн., Пд.-Сх. Африка. В Україні у лісостеповій, степовій смугах і Криму. Окре­мі пари гніздяться в лісовій смузі.

Чисельність і причини її зміни

До ср. ХХ ст. чисельність значно скороти­лась, вид вважали зниклим. З 1980–1990 рр. почалося збільшення чисельності. Зараз в Україні гніздиться не менше 250 пар. Євро­пейська популяція виду теж має тенденцію до зростання чисельності і на 2004 р. оціню­валась у 8,7–15 тис. пар. Основні причини падіння чисельності: розорювання цілинних земель (ХІХ–ХХ ст.), відстріл хижих птахів у 1950–1969 рр, скорочення кормової бази. Сучасне зростання пов’язане з відновлен­ням кормової бази (сліпаки, дрібні мишопо­дібні гризуни), наявністю гніздопридатних угідь (байрачні ліси, стиглі лісосмуги), від­сутністю відстрілу хижих птахів.