1.Предмет і метод бухгалтерського обліку. Вимоги , пропоновані до бух. Обліку у відповідності зі стандартами бух. Обліку.

Предметом бухгалтерського обліку є процес розширеного суспільного відтворення (виробництва, обміну і невиробничого споживання суспільного продукту), а також використання господарських засобів у цих процесах, які узагальнюються у грошовому вимірнику, для надання інформації, необхідної для управління і контролю.

Метод бухгалтерського обліку — це сукупність спеціальних прийомів, за допомогою яких вивчають його предмет.

Бухгалтерський облік вивчає свій предмет за допомогою таких методів:

•— хронологічного і систематичного спостереження;

•— вимірювання господарських засобів і процесів;

•— реєстрації та класифікації даних із метою їх систематизації;

•— узагальнення інформації з метою звітності.

Стандартизація бухгалтерського обліку — процес розробки та поступового застосування єдиних вимог, правил та принципів для визначення оцінки і відображення у фінансових звітах окремих суб'єктів бухобліку.

Бухгалтерські документи, за умови надзвичайної важливості бухгалтерської праці та бухгалтерського обліку, повинні бути дуже чіткі та зрозумілі. Якщо бухоблік буде у кожного підприємця та в кожній організіції довільним, то він втратить своє значеня. Отже бухгалтерський облік повинен бути весь стандартизований. Структура стандарту визначається обсягом та змістом питань, які він розглядає. До кожного стандарту входить: загальні положення, які пояснюють його мету; сферу застосування та містять визначення всіх основних термінів, які використовуються в стандарті; порядок оцінки та деталізації інформації відповідних об'єктів у фінансовій звітності. Маючи таку структуру, стандарти БО дещо спрощують роботу бухгалтера, та використання даних бухобліку.

2. Класифікація витрат по статтях і по елементах витрат. Собівартість продукції.

Види витрат визнаються виходячи з економічного змісту, що міститься в кожному елементі витрат. Види витрат є базою для формування калькуляційних статей витрат.

Місця виникнення витрат - це структурні підрозділи, в яких відбувається споживання ресурсів у виробничих, збутових, адміністративних та інших цілях, пов’язаних з оборотом коштів підприємства.

Під терміном носій витрат слід розуміти продукцію підприємства (включаючи роботи та послуги), яка в той чи інший момент може перебувати на різних дореалізаційних стадіях, починаючи від стадії придбання запасів, призначених для її випуску.

Статті витрат – певний вид витрат, що створюють собівартість як окремих видів продукції, так і сукупності витрат на товарну продукцію підприємства загалом.

За цільовим спрямуванням витрати підприємства можна умовно поділити на:

-основні витрати;

-витрати на обслуговування;

-витрати на управління

Основні витрати – це витрати, безпосередньо пов’язані з технологічним процесом випуску продукції.

Витрати на обслуговування - це витрати на утримання допоміжних підрозділів (включаючи витрати на збут) і підрозділів соціального характеру.

Витрати на управління – включають витрати на утримання й обслуговування апарату управління виробничими та невиробничими підрозділами, а також витрати на утримання й обслуговування апарату управління підприємства (адміністративні витрати).

За способом включення до собівартості окремих видів продукції розрізняють витрати прямі і непрямі.

Прямі витрати безпосередньо пов’язані з виробництвом продукції.

Непрямі витрати пов’язані з виробництвом відразу кількох або всіх видів продукції підприємства.

Витрати підприємства класифікуються:

-за економічними елементами;

-за статтями калькуляцій.

Собівартість продукції (робіт, послуг) - це витрати підприємства, пов'язані з виробництвом продукції, виконанням робіт та наданням послуг (собівартість валової продукції). Собівартість одиниці продукції - це відношення суми витрат, понесених на виробництво, до обсягів валового виробництва конкретного виду продукції.

Собівартість продукції виступає одним з найважливіших показників ефективності функціонування аграрного підприємства, що відображає рівень господарювання: організацію і технологію виробництва, ефективність використання земельних угідь, трудових ресурсів, основних і оборотних засобів, здійснення режиму економії.

Види собівартості. Залежно від часу обчислення і джерела інформації визначають планову (нормативну), очікувану (провізорну) та фактичну собівартість.

Планова собівартість продукції визначається до початку планового періоду, виходячи з нормативів затрат праці та засобів виробництва згідно з прийнятою технологією і запланованого виходу продукції.

Очікувана собівартість розраховується станом на 1 жовтня на основі фактичних даних про затрати і вихід продукції за три квартали та очікуваних даних за четвертий квартал.

Фактична собівартість визначається в кінці звітного періоду на основі фактичних, підтверджених документально, даних бухгалтерського обліку про витрати і отриману продукцію.

Билет 7