6. Об'єкти і суб'єкти фін. Відносин.

Об'єктами даних відносин є національне багатство і вироблений ВВП. ВВП, як об'єкт фін. відносин, хар-є нормальну фінансову ситуацію: суспільство розподіляє і відповідно споживає чи нагромаджує те, що воно створює. За умов, коли об'єктом фін. відносин виступає національне багатство, для формув. доходів використов. те, що створене попередніми покол.ми або дане природою.

Суб'єктами фін. відносин виступ. підприємці, робітники і службовці, держава. Права підприємств та робітників і службовців відображ. їх незаперечні права власності на вироблений ВВП. У рамках державного сектора економжи такі самі права власності належать державі, яка виступає в даному випадку звичайним підприємцем.

7. Сутність, склад і хар-ка фін. Системи, взаємозв'язок її складових.

Фін. система розгляд. з двох сторін: за внутрішньою будовою і організаційною структурою.

За внутрішньою будовою ФС – це сукупн. відносно обособлених взаємозв'язаних відносин, які відображ. специф. форми та методи розподілу і перерозподілу ВВП.

За організаційною структурою – це сукупн. фін. органів та інститутів, які управляють грошовими потоками.

Сфера фін. системи хар-є узагальнену за певною ознакою сукупн. фін. відносин. В основу виділ. сфер покладено рівень економічної системи. Виділяють 4 сфери:

• мікрорівень – фінанси суб'єктів господарюв. (відображ. рух грош. потоків підприємств);

• макрорівень – державні фінанси (фін. діял. держави);

• метарівень – міжнародні фінанси (відображ. перерозподільно-обм. відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні);

• забезпечуюча сфера – фін. ринок (охоплює кругообіг фін. ресурсів як специфічного товару.).

Ланка фін. системи показує обособлену частину фін. відносин. Оскільки сфера фінансів суб'єктів господарюв. має загальні принципи організації і методи вед. фін. діял., то вона не поділяється на окремі ланки. Сфера держ. фінансів поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового признач., фінанси державного сектора. Сфера міжнарод. фінансів склад. з двох частин – міжнарод. фін. відносин та безпосередньо міжнарод. фінансів. Сфера фін. ринку поділяється на ринок грошей і ринок капіталів.

Організаційна структура фін. системи – сукупн. фін. органів та інститутів, яка хар-є систему управл. фінансами. Необхідність розподілу і перерозподілу ВВП є об'єктивним явищем, форми і методи фін. відносин відображ. установлену у світовій практиці внутрішню структуру фін. системи. Разом з тим рух грош. потоків здійсн. не сам по собі, а кер. певними управлінськими структурами, юр. і фізичними особами. Це суб’єктивна сторона побудови фін. системи, яка, маючи певні закономірності, відображ. умови конкретної країни.

Побудова фін. системи Укр.:

1. Фінанси суб'єктів господарюв.

2. Державні фінанси (ланки: бюджет держави, фонди цільового признач., державний кредит, фінанси державного сектора).

3. Міжнародні фінанси (ланки: міжнародні розрахунки, фінанси міжнарод. організацій, міжнародні фін. інститути).

4. Фін. ринок (ланки: ринок грошей, ринок капіталів, кредитна система).

5. Страхув.

Організаційна структура:

1. органи управл. (МінФін, ДПА, КРУ, Казначейство, Рахункова палата, Аудиторська палата, Комітет з нагляду за страховою діяльністю; ДКЦПФР, Пенсійний фонд, Фонд соцстраху, Державний інноваційний фонд).

2. фін. інститути (НБУ, комерц. банки, страх. компанії, небанківські кредитні установи, МВБ, фондові біржі, фін. посередники на ринку ЦП).

Фін. органи та інститути можуть бути згруповані в чотири блоки:

1. органи, які функціон. у сфері бюджету держави – МінФін і його обособлені підрозділи (Казн., КРУ, ДПА).

2. контрольно-регулюючі органи (Рах палата, ДКЦПФР, Укрстрахнагляд, аудиторська палата і аудиторські фірми).

3. фін. інститути, які працюют на фінансовому ринку (НБУ, комерц. банки, МВБ, фондові біржі та фін. посередники, страх. компанії).

4. органи управл. цільовими фондами (Пенсійний фонд, Фонд соціального страхув., Державний інноваційний фонд).

Взаємозв’язок між сферами і ланками фін. відносин.

Внутрішня структура фін. системи відображ. об'єк­тивну сукупн. фін. відносин і є загальною для всіх країн. Вона склад. зі сфер і ланок. Сфера хар-є уза­гальнену за певною ознакою сукупн. фін. відносин, а ланка — їх відособлену частину.

Сфери фінансів: на мікрорівні — фінанси суб'єктів господарюв. (підприємств); на макрорівні — державні фінанси; на рівні світо­вого господарства — міжнародні фінанси, і на узагальнюючому рівні забезпечуючу сферу — фін. ринок. Кожна з цих сфер має відповідне організаційне забезпеч., кожна рівнева сфера — певний склад доходів та видатків (витрат) та свою спе­цифічну схему організації фін. діял., а фін. ринок — форми фін. ресурсів та методи торгівлі ними.

Сфера фінансів суб'єктів господарюв. відображ. рух грош. потоків підприємств. Оскільки вони м. загальні принципи організації і методи здійсн. фін. діял., то ця сфера не поділяється на окремі ланки. Існ. певні особ­ливості, пов'язані з формою власності та галузевою специфікою. Однак вони не настільки суттєві, щоб на їх підставі виділяти окремі ланки. Ці особливості вплив. на організацію фін. відносин, але не змін. їх сутності.

Сфера держ. фінансів, що хар-є фінансову діял. держави, поділяється на такі ланки: бюджет держави, державний кредит, фонди цільового признач., фінанси держ. підприємств.

Сфера міжнарод. фінансів відображ. перерозподільно-обм. відносини та централізацію ресурсів на світовому рівні. Вона склад. з двох частин — міжнарод. фін. від­носин та безпосередньо міжнарод. фінансів. Міжнародні фін. відносини опосередков. через міжнародні розра­хунки, які, у свою чергу, ґрунт. на використ. двох валют і встановл. валютного курсу

Сфера фін. ринку охоплює кругообіг фін. ресурсів як специфічного товару. За формою ресурсів фін. ринок поділяється на ринок грошей і ринок капіталів. Функціонув. фін. ринку забезпеч. через від­повідні інституції — банки, інституційні інвестори, фондові біржі.

Відособленою ланкою фін. системи є страхув. Во­но не належить до конкретної сфери і займає проміжне місце між мікро- і макрорівнями.

Розглядаючи внутрішню структуру фін. системи, не­обхідно враховувати регіональний аспект її побудови. З цих по­зицій розрізняють національні, регіональні та світову фін. системи.

Національні фін. системи відображ. структуру фі­нансів окремих країн. До їх складу входять:

— фінанси суб'єктів господарюв.;

— страхув.;

— державні фінанси;

— внутрішні валютний та фін. ринки.

Світова та регіональні фін. системи склад. з двох рівнів:

— національні фін. системи країн світу чи окремого ре­гіону;

— міжнародні фінанси, які відображ. у централізованих на світовому чи регіональному рівнях коштах та фін. ре­сурсах.

До складу міжнарод. фінансів належать:

— фінанси міжнарод. організацій;

— міжнародні фін. інституції;

— міжнародні валютний та фін. ринки (провідні банки та фондові біржі, що здійсн. операції в усьому світі чи пев­ному регіоні).