13. Об'єктивна необхідність податків. Податки як фін. Категорія, їх сутність, функц. Та роль

Податкова система — охоплює всі обов’язк. платежі, з допомогою яких здійсн. перерозподіл доходів на користь держави і які концентр. в бюджеті та фондах цільового признач. Податки являють собою обов’язк. плитежі юридичних і фіз. осіб до бюджету.

Податки (відповід. на запит. «для чого?») встанов­л. для утрим. держ. структур і для фін. за­безпеч. викон. ними функцій держави — управлінської, оборонної, соціальної та економічної. Вони не м. ні ознак ек­вівалентного обміну, ні конкретного цільового признач. Тобто конкретний податок — це нецільовий, безоплатний (нееквівалент­ний), неповоротний обов'язковий платіж державі. Податок — це плата суспільства за викон. державою її функцій, це відрахув. частини вартості валового внутрішнього продукту (ВВП) на загальносуспільні потреби, без задовол. яких сучасне суспільство існувати не може.

Ек. сутність податків виявляється в грош. відно­синах, які склад. у держави з юр. і фізичними особами з приводу примусового вилуч. частини створеної вартості і формув. фонду фін. ресурсів держави.

З організаційно-правового боку податок — це обов'язковий платіж, який надходить у бюджетний фонд у визначених законом розмірах і встановлені строки.

Функц. податків:Фіскальна функція,розподі­льної функц.,контрольної функц., стимулювальну функцію

Фіскальна функція визначає їх суспільне признач. податків. Податкові надходж. м. бути постійними, стабільними, рівномірно розпо­ділятися в регіональному розрізі. За її допомогою розподі­льної функц. здійсн. формув. дохідної частини бюджету з подальшим направл.м цих доходів на фінан­сув. різноманітних заходів, пов'язаних з реалізацією державою своїх функцій. З допомогою контрольної функц. оцін. ефективн. кожного податку і податкової системи в цілому.

Через стимулювальну функцію податків держава впливає на процес відтвор., стимулюючи його розвиток, посилюючи на­громадж. капіталу, розширюючи платоспроможний попит насел., створюючи додаткові стимули для ділової та інвести­ційної активності, мотивації до праці, підтримуючи рівень зайня­тості. У процесі реалізації цієї функц. стимулюючий вплив на суспільне виробництво забезпеч. через диференціацію по­даткових ставок і встановл. різних пільг, преференцій та ін.

14. Податки як вихідна категорія держ. Фінансів.

Хоть бред, но, сука, красиво.

Податок — універсальна вихідна категорія, яка виражає основні суттєві риси і властивості фінансів у будь-якій ек.й системі ринкового типу. Не випадково в умовах функціонув. ринкової ек. податкова форма в системі фін. відносин стає провідною. Аналіз податків як вихідної категорії, в якій прогляд. основні суттєві риси і властивості фінансів, дає правильний орієнтир для розгляду різних фін. понять і категорій у чіткій відповідності з процесом ек. розвитку. Загорський В. С. у підручнику „Бюджетно-податкова система Укр.: теорія і практика” визначає, що за ек. змістом податки — це фін. відносини між державою і платниками податків з приводу примусового відчуж. частини знову створеної вартості з метою формув. централізованих фондів грош. ресурсів, необхідних для викон. державою своїх функцій. Податки Задорожний З. В., Гугул Г. І., Лещишин Л. Г. у підручнику „Податковий облік” визнач. як обов’язк. платежі, які законодавчо встановл. державою, сплач. юр. та фізичними особами в процесі перерозподілу частини вартості валового внутрішнього продукту й акумул. в централізованих грош. фондах для фін. забезпеч. викон. державою покладених на неї функцій. Василик О. Д. у підручнику „Податкова система Укр.” визначає, виходячи із сутності податку як категорійного поняття, 2 функц. даної категорії: фіскальну і розподільчо-регулюючу. Глущенко Я. І. в своїй роботі „Податкове планув. в системі управл. підпр-вом” визначає залежність економічної ефективності діял. суб'єктів господарюв. від рівня оподаткув. дослідж. за допомогою аналізу обсягу чистого доходу (прибутку) суб'єкта господарюв. Крисоватий А. І., Десятнюк О. М. у підручнику „Податкова система” вваж., що податкове стимулюв. — один із наслідкових ефектів розподільчо-регулюючого впливу податків на економічну діял., а тому стимулюючу дію оподаткув. слід розглядати як підфункцію регулюючої функц. Накай А. І. у своїх праці „Податкові важелі забезпеч. сталого ек. розвитку в Укр.” визначив, що справляння податку пов'язано з вартісними пропорціями розподілу ВВП та національного продукту. Причому держава через конкретні ставки та пільги може регулювати ці вартісні пропорції розподілу. Іншими словами, податки — це інструмент державного втруч. в ек. процеси, що проходять в суспільстві. Г. М. Коваленко у підручнику „Податкова система” виділив особливу форму податкових платежів – збори. На відміну від податків, які м. характер регулярних надходжень, збори є платежами разового, випадкового і незначного за розмірами характеру. Соколовська А. М. у підручнику „Податкова система держави: теорія та практика становл.” визначає, що в основу формув. податкової системи і податкової політики з самого початку була покладена ліберальна модель реформув. ек., заснована на ідеї дерегулюв. ек., яка була широко поширена на початку 80-х років у промислово розвинутих країнах. Ідея дерегулюв. ек. передбачає лібералізацію податкового законодавства, зниж. податкових ставок і скороч. кількості податкових пільг, що врешті-решт повинно призвести до зменш. податкового тягаря. Таким чином, з перших кроків становл. податкової системи в Укр. в підході до її формув. проявився не індивідуалізм, який передбачає врахув. історичних особливостей ек. розвитку країни, а копіюв. чужих податкових систем (причому, як правило, сьогоднішніх, відпрацьованих протягом не менш як двох століть)