Ключові терміни і поняття

Актуарій — офіційно вповноважена особа, котра, маючи відповідну фахову підготовку, з допомогою методів математичної статистики обчислює страхові тарифи. На А. покладається відповідальність за те, щоб страхові фонди були достатніми на той момент, коли компанії доведеться виконувати свої зобов’язання за виданими полісами.

Актуарні розрахунки — система математичних і статистичних методів обчислення страхових тарифів. Методологія актуарних розрахунків ґрунтується на застосуванні теорії ймовірностей, демографічної статистики та довгострокових фінансових обчислень ін­вестиційного доходу страховика. Актуарні розрахунки дають змогу визначити страховий тариф та частку кожного страхувальника у створенні страхового фонду.

Андеррайтер — (у страхуванні) висококваліфікована й відповідальна особа страховика, уповноважена виконати необхідні процедури з розгляду пропозицій і прийняття ризиків на страхування (перестрахування); Андеррайтер оцінює ризик, визначає ціну та інші умови страхування, оформляє страхові поліси.

Андеррайтинг — (у страхуванні) процес оцінювання та прийняття ризиків на страхування (перестрахування).

Бонус-малус — система підвищень і знижок до базової тарифної ставки, за допомогою якої страховик коригує страхову премію у випадку, якщо у відношенні до об’єкта страхування (переважно транспортних засобів) у певній ретроспективі не був реалізований страховий ризик.

Брутто-премія — загальна сума страхових внесків, що їх сплачує страхувальник. Визначається на підставі страхової суми і брутто-ставки (страхового тарифу).

Брутто-ставка — сума визначеної нетто-ставки та навантаження. Ці складові мають різне призначення. Нетто-ставка має забезпечити відшкодування витрат на покриття збитків з ризикових видів страхування, а також на виплати зі страхування життя. Навантаження призначене для забезпечення фінансування витрат страховика на ведення справи та отримання прибутку від страхових операцій.

Відбір ризиків — заходи, які застосовує страховик щодо формування збалансованого і прибуткового страхового портфеля шляхом залучення до страхування об'єктів лише певного роду.

Навантаження — частина страхового тарифу, що не пов’язана з формуванням фондів для здійснення страхових виплат. За рахунок навантаження покриваються витрати, зумовлені організацією та забезпеченням страхової справи (оплата праці персоналу страховика, оплата посередницьких послуг, оренда приміщень офісу, витрати на придбання й експлуатацію обчислювальної техніки, рекламу, транспортні послуги, сплату деяких податків та обов’язкових платежів тощо). Навантаження є також джерелом отримання певної суми прибутку від страхової діяльності.

Нетто-премія — брутто-премія за мінусом навантаження. Нетто-премія призначена для формування страхового фонду, з якого здійснюються страхові виплати й відшкодування.

Нетто-ставка — частина страхового тарифу, що призначена для формування ресурсів страховика, спрямованих на виплату страхових відшкодувань і страхових сум. Методи розрахунку нетто-ставки у майновому та особистому страхуванні різні. У майновому страхуванні нетто-ставка складається з основної частини та ризикової надбавки.

Оцінка вартості ризику — визначення наслідків настання події або сукупності подій, на випадок яких проводиться страхування, виражене в грошовій формі.

Ризик-менеджмент — систематичне дослідження ризиків, що становлять загрозу для людей, майна й інтересів діяльності, а також розробка й вжиття заходів, спрямованих на вирішення проблеми ризиків. Ризик-менеджмент охоплює ідентифікацію схильності до ризику, аналіз ступеня захищеності від ризику, опрацювання варіантів контролю за ризиком, вжиття заходів щодо уникнення, усунення або скорочення ризику, фінансування можливого ризику за рахунок самострахування або передання ризику страховикам. Ризик-менеджмент має свою специфіку стосовно кожної сфери діяльності і виду страхування.

Ризик страховий — 1) ймовірна подія або сукупність подій, на випадок настання яких проводиться страхування; 2) конкретний об'єкт страхування або вид відповідальності; 3) розподіл між страховиком і страхувальником несприятливих економічних наслідків у разі настання страхового випадку.

Ризикова премія — частина страхової премії, яку страховик призначає для створення необхідного резерву з метою виплати страхового відшкодування.

Ризикова надбавка — частина страхового тарифу, яка передбачається для створення щорічного фонду страхування в розмірах, що забезпечують виплату страхового відшкодування при підвищених збитках. Розмір ризикової надбавки залежить від заданого рівня безпеки та середньоквадратичного відхилення суми виплат.

Страхова премія (внесок, платіж) — плата страхувальника страховикові за те, що той зобов’язався відшкодувати страхувальникові у разі виникнення страхової події матеріальні збитки, завдані застрахованому майну, або виплатити страхову суму при настанні певних подій. Страхова премія сплачується одноразово до вступу в дію договору страхування або періодично в передбачені ним строки. Розмір страхової премії залежить від страхового тарифу (брутто-ставки) і страхової суми, періоду страхування та іноді від деяких інших чинників.

Страхові тарифи — ставки страхових платежів з одиниці страхової суми або об’єкта страхування за певний період. Страховий тариф складається з нетто-ставки і навантаження. Їх сума дорівнює брутто-ставці. Страховий тариф з обов’язкових видів страхування затверджуються державою, добровільних — визначаються страховиками.

Ступінь ризику — ймовірність настання страхового випадку, а також можливий збиток від нього. Відображує обсяг можливої відповідальності страховика за укладеними договорами. Кількісний вираз ступеня ризику — показник збитковості страхової суми.