Ключові терміни і поняття

Активи страховика — кошти страховика, інвестовані в цінні папери, придбану нерухомість, інші матеріальні цінності, розміщені на рахунках у банках. Джерелом цих коштів є статутний фонд, страхові резерви та інші пасиви. Від величини й структури активів залежить платоспроможність страховика, його фінансова надійність.

Вільні резерви — страхові резерви, які виконують функції додаткового забезпечення платоспроможності страховиків і не зв’язані конкретними зобов’язаннями за підписаними договорами страхування.

Гарантійний фонд страховика — додатковий та резервний капітал, а також сума нерозподіленого прибутку. Гарантійний фонд страховика беруться до уваги при визначенні платоспроможності страховика.

Запас платоспроможності — один із найважливіших показників, який характеризує надійність страховика. Визначається шляхом вирахування із загальної вартості майна суми нематеріальних активів і загальної суми зобов'язань. Страхові зобов'язання беруться такими, що дорівнюють технічним резервам. На будь-яку дату фактичний запас має бути не меншим за нормативний.

Ліквідність — спроможність страховика своєчасно виконувати свої фінансові зобов'язання, передусім — сплачувати борги.

Маржа платоспроможності — нормативний показник, що визначає потрібний рівень платоспроможності страховика в країнах ЄС відповідно до здійснюваних страхових операцій.

Нормативний запас платоспроможності — у страховиків, які здійснюють види страхування інші, ніж страхування життя, на будь-яку дату дорівнює більшій з нижче визначених двох величин: 1) підраховується множенням суми страхових премій за попередні 12 місяців на 0,18. При цьому сума страхових премій зменшується на 50 % страхових премій, належних перестраховикам; 2) підраховується множенням суми страхових виплат за попередні 12 місяців на 0,26. При цьому сума страхових виплат зменшується на 50 % виплат, що компенсуються перестраховиками. Страховики, які здійснюють страхування життя, визначають нормативний запас платоспроможності на рівні 0,05 % від довгострокових страхових зобов’язань (математичного резерву), які визначаються на будь-яку дату окремо по кожному договору страхування. Страховики, котрі взяли на себе страхові зобов’язання в обсягах, які перевищують можливості їх виконання за рахунок власних активів, мають застрахувати ризик виконання цих зобов’язань у перестраховиків. Перестрахуванню підлягають також усі об’єкти, страхова сума кожного з яких перевищує 10 % загальної суми сплаченого статутного фонду і сформованих резервів.

Рентабельність страхових операцій — показник рівня прибутковості страхових операцій: відсоткове відношення суми отриманого прибутку до загальної суми страхових платежів. Рентабельність страхових операцій визначають також у розрізі видів страхування.

Страхові резерви — система фондів страховика, утворюваних залежно від видів страхування з метою гарантії майбутніх страхових відшкодувань і виплат страхових сум. Страхові резерви визначаються по-різному з видів страхування інших ніж страхування життя і з страхування життя. У першому випадку формуються: резерв незароблених премій, резерв заявлених, але не виплачених збитків, резерв збитків, які виникли, але не заявлені, резерв катастроф, резерв коливань збитковості, а у страхуванні життя — математичні резерви. Тимчасово вільні кошти страхових резервів інвестуються в цінні папери, нерухомість, розміщуються на депозитних рахунках у банках тощо, що дає можливість страховим компаніям отримувати додаткові доходи. Страхові резерви утворюються в тих валютах, в яких страховики несуть відповідальність за страховими зобов’язаннями.

Технічні резерви — сукупність обчислених за видами страхування резервів (незароблених премій, заявлених, але не виплачених збитків, збитків, які виникли, але не заявлені, катастроф, коливань збитковості). Технічні резерви утворюються страховиками, які здійснюють види страхування, відмінні від страхування життя, з метою забезпечення майбутніх виплат страхових сум і страхового відшкодування.

Фінансова стійкість страховика — якісна характеристика, що базується на достатності фінансових ресурсів страховика, як власних, так і залучених, до яких належать кошти. Що перебувають у розпорядженні страхової компанії для здійснення операцій страхування і перестрахування від моменту укладення договору страхування до виконання фінансових зобов’язань, витрат, які забезпечують процеси страхування і перестрахування та інших витрат, не пов’язаних з основною діяльністю і спрямованих на удосконалення й підвищення якості страхових послуг.

Фонд страхових гарантій — може бути створений страховиками з метою додаткового забезпечення страхових зобов’язань. Фонд страхових гарантій — юридична особа. Джерелами утворення фонду страхових гарантій є добровільні відрахування від страхових платежів, а також доходи від розміщення цих коштів. Розмір відрахувань до фонду страхових гарантій і порядок використання коштів Фонду встановлюється страховиками, які беруть участь у ньому.