3. Антична діалектика (Геракліт)

1. Натурфілософія (вчення про вогонь). – 2. Діалектичні ідеї (мінливість, війна – батько всьому). – 3. Вчення про Логос. – 4. Протилежність вченню елейської школи.

Високий рівень абстрактності вчення Піфагора змушував грецьких філософів шукати зв'язків між абстракціями і життям. Сучасник Піфагора - Геракліт Ефеський (544—483 рр. до н.е.) використав ідеї своїх попередників для побудови цілісної філософської концепції, що поєднувала високий рівень абстрактних міркувань із наочністю.

Оскільки до Геракліта вже були створені філософські вчення, відмінні між собою, то він вважав за необхідне в розумінні світобудови перенести акцент із питання "Що?" (Що є світ? Що є початком світу?) на питання "Як?" (Як слід мислити, щоб мати достовірні знання?).

Питання "Що?" і "Як?" від часів Геракліта Ефеського стають основними питаннями пізнання (у т.ч. й наукового), що перебувають в органічній єдності між собою.

На думку Геракліта, світ слід розуміти як потік, що весь час тече: “Усе тече, усе змінюється”. Розгортаючи свої думки, Геракліт дає відповідь на запитання, що саме тече, як тече, куди тече7 У течії, у становленні перебувають чотири світові стихії: вогонь, повітря, вода і земля. Вони переходять одна в одну, але не хаотично, а мірами, і загалом виходить, що світовий колообіг здійснюється через виміряний рух від протилежного до протилежного: від рухомого, світлого, гарячого вогню до інертної, темної, вологої землі і навпаки. Енергію усьому рухові дає вогонь як найперша і найдинамічніша стихія: “Весь цей Космос... є нічим іншим, як вогнем, що мірами спалахує та мірами згасає”. Оскільки світовий рух відбувається не хаотично, то це свідчить про наявність єдиного світового закону—“логосу”. "Логос" — це слово, мовлення, хід думки, і, отже, — розумний порядок. Саме лоґос визначає міри поєднання протилежностей у світі: “Війна всьому батько”. Такий погляд на світ, у якому він постає динамічним, змінним унаслідок боротьби та поєднання протилежностей, дістав назву діалектики. Отже, Геракліт є засновником діалектичного мислення, мислення, яке намагається багатоманітність сущого звести да певної його внутрішньої енергетики.

У реальному світі логос проявляє себе у вигляді блискавки — особливої дії особливого вогню (згадаймо, що Зевс керує світом за допомогою блискавки).

Геракліт пояснював дією вогняної стихії усе, у т. ч.—душу людини (особливий, сухий і чистий вогонь) і роботу інтелекту (просвітлення, “спалахи” при усвідомленні й т.ін.).

Після Геракліта філософські вирішення питання про світобудову розвивалися через поєднання питань “Що?” і “Як?”.

*********************************

Видатним представником іонійської філософії був Геракліт із Ефеса (бл. 520- бл. 460 рр. до н.е.) виходець з роду царів і жерців. Жив бідно і самотньо. Головний твір «Про природу». Найпочесніше місце у його вченні посідає основа наук – Логос (Вогонь) – субстанційно-генетична причина всього існуючого. Вогонь – субстанція буття, рівний самому собі, незмінний у всіх перетвореннях. Світ – впорядкований космос, вічний і нескінченний. Він не створений ні богами, ні людьми, а завжди був, є і буде вічно живим вогнем, що закономірно спалахує і гасне. Всі предмети і явища природи народженні з вогню і зникаючи знову перетворюються на вогонь. Усі зміни відбуваються за певною закономірністю , підкоряючись долі, яка тотожна необхідності. Необхідність – це всезагальний закон Логос. Логос – це слово, але слово розумне, разом з тим Логос означає розум, закон. Усе відбувається згідно з Логосом. Логос – принцип порядку і міри.

Душа у Геракліта має 2 аспекти: речово-матеріальний (душа одна з метаморфоз вогню і виникає випаровуючись з вологи) і психічно-розумовий (сухий вогненний компонент душі – це її Логос). Душа єдність протилежностей, що перебувають між собою у прямо пропорційній залежності – із збільшенням вологи душа стає гіршою (напр. у п’яного, хворого, чуттєвого).

Космос створюється на основі всезагальної змінності явищ. Його вчення про плинність всього тісно пов’язане з вченням про перехід однієї протилежності в іншу. Холодне – теплішає, сухе – зволожується, обмінюючись між собою протилежності стають тотожностями.