2.2. Керівник гасіння пожежі

2.2.1. Керівник гасіння пожежі (КГП) є єдиноначальником і йому підпорядковуються всі підрозділи, служби та інші сили, які залучено до гасіння пожежі. Він відповідає за організацію робіт з рятування людей, гасіння пожежі, безпеку особового складу та збереження пожежно-рятувальної техніки та оснащення. Ніхто, крім уповноважених на те посадових осіб органів управління та пожежно-рятувальних підрозділів ОРС ЦЗ МНС України, не має права втручатися в його дії.

КГП може бути особа начальницького складу, яка отримала в установленому цим Статутом порядку відповідний допуск до самостійного виконання обов’язків керівника гасіння пожежі, зразок якого наведено у додатку 2 до цього Статуту.

Перелік осіб, які можуть виконувати обов’язки КГП:

начальники ГТУ (ТУ) та їх заступники за напрямом реагування на НС;

начальник та працівники управлінь (відділів) оперативного реагування, оперативних відділів оперативно-координаційних центрів, начальник ОКЦ;

начальники міських (районних) управлінь (відділів), їх заступники за напрямом реагування на НС, начальники секторів організації служби та реагування на НС міських (районних) управлінь (відділів);

начальники державних пожежно-рятувальних загонів, їх заступники за напрямом реагування на НС;

начальники державних пожежно-рятувальних частин і постів та їх заступники;

штатні начальники караулів;

командири відділень (крім підрозділів, що обслуговують об'єкти на підставі договорів).

Весь особовий склад, який може виконувати обов’язки КГП, проходить самостійну підготовку згідно з окремою програмою в системі службової підготовки, пріоритетним напрямом якої є тактика гасіння пожеж та ліквідування НС, технічна та медична підготовка.

Не менше одного разу на рік всі працівники, що зазначені у Переліку, виступають в ролі КГП при проведенні тактико-спеціальних (тактичних) навчань (занять).

В обов’язковому порядку всі працівники, що зазначені у Переліку, повинні бути допущеними до роботи в апаратах захисту органів дихання та щороку отримувати медичний висновок щодо придатності до роботи в апаратах.

Начальницький склад, допущений до самостійного виїзду на пожежі як КГП, повинен не менше одного разу на два роки складати залік комісії територіального органу МНС України щодо знань керівних документів, техніки, оперативно-тактичних особливостей району виїзду (обслуговування), основних вимог організації пожежогасіння, управління силами та засобами, що можуть бути задіяні для гасіння пожежі.

Вимоги до командирів відділень для отримання допуску до виконання обов’язків начальника караулу та КГП:

мати ділові та організаторські здібності, які б відповідали вимогам КГП;

відсутність дисциплінарних стягнень протягом останнього року;

перебувати на посаді командира відділення не менше 2-х років;

пройти курсову підготовку в навчальних закладах МНС України;

один раз на п’ять років підвищувати кваліфікацію на базі навчальних закладів МНС України.

Організація, облік, контроль за підготовкою КГП та видача допуску покладаються на управління (відділи) оперативного реагування територіальних органів МНС України.

2.2.2. Керівник гасіння пожежі зобов’язаний:

провести розвідку та оцінити обстановку на пожежі, передати інформацію на ПЗЧ (ОДС ОКЦ);

визначити вирішальний напрямок та необхідну кількість сил і засобів для проведення оперативних дій на пожежі;

організувати у разі необхідності знеструмлення об’єкта, відключення його від газопостачання;

за необхідності організувати і особисто очолити рятування людей, вжити заходів щодо запобігання паніці, використовуючи для цього сили і засоби, які знаходяться у розпорядженні;

залежно від обстановки організувати штаб на пожежі і визначити місце його розташування;

призначити начальника штабу на пожежі (далі - НШ), начальника тилу (далі - НТ), НОД, про що за допомогою засобів радіозв’язку довести до усіх учасників гасіння;

інформувати штаб про місце свого перебування та повідомляти про рішення, що приймаються;

поставити завдання перед силами, які перебувають у розпорядженні;

при наданні інформації з місця пожежі до ПЗЧ (ОДС ОКЦ) обов’язково вказати точне місце пожежі, що горить (горіло), місце виникнення пожежі, її орієнтовну площу, наявність загрози вибуху, про викид радіоактивних або небезпечних хімічних речовин, необхідність рятування (евакуації) людей чи тварин, скільки їх врятовано (евакуйовано), які сили і засоби введено в дію, чи є небезпека розвитку пожежі, чи потрібні додаткові сили і засоби;

під час гасіння підтримувати постійний зв’язок з ПЗЧ (ОДС ОКЦ), інформувати про прийняті рішення і обстановку на пожежі;

безперервно слідкувати за змінами обстановки на пожежі і приймати відповідні рішення;

у разі необхідності викликати додаткові сили і засоби в потрібній кількості та організувати їх зустріч;

організувати розташування прибуваючих сил і засобів з урахуванням обраного вирішального напрямку, забезпечити безперебійну подачу вогнегасних речовин;

створити резерв сил і засобів для періодичної зміни особового складу з метою забезпечення відпочинку, переодягання в сухий одяг тощо;

у разі прибуття на пожежу значної кількості сил і засобів (при великих обсягах роботи з організації та управління оперативними діями) виділити у розпорядження НТ помічників, у разі необхідності організувати групи тилу із засобами пересування та зв’язку;

призначити з числа осіб начальницького складу відповідального за дотримання заходів безпеки праці, за необхідності організувати пункт медичної допомоги;

у разі необхідності прийняти рішення щодо створення оперативних дільниць на пожежі, поставити завдання їх керівникам;

у разі необхідності організувати роботу контрольно-пропускного пункту (далі - КПП) для контролю за входом до задимленої (зараженої) зони і за виходом з неї сил і засобів залучених служб;

організовувати взаємодію з оперативними службами міста (населеного пункту, об’єкта), які залучаються до гасіння пожежі;

після прибуття на пожежу старшого начальника доповісти про обстановку, прийняті рішення щодо гасіння, які сили і засоби є на місці пожежі та введені в дію, а також викликані додатково;

вживати заходів для встановлення причин пожежі, а також збору відомостей, необхідних для складання первинної інформації про пожежу до прибуття працівників органу державного пожежного нагляду і дослідно-випробувальної лабораторії;

за наявності ознак підпалу або інших причин пожежі необхідно вжити заходів для збереження первинного місця його виникнення від надмірних руйнувань до виявлення і зберігання предметів, що були причиною пожежі;

за можливості організувати евакуацію майна та його охорону до прибуття працівників міліції;

особисто впевнитися в ліквідуванні горіння, визначити необхідність та тривалість догляду за місцем ліквідованої пожежі;

визначити порядок повернення з місця пожежі пожежно-рятувальних підрозділів і служб взаємодії.

2.2.3. При визначенні необхідної кількості додаткових сил і засобів для гасіння пожежі КГП повинен враховувати:

площу, на яку може поширитися вогонь до введення у дію викликаних сил і засобів;

потрібну кількість сил для подачі пожежних водяних і (або) пінних стволів;

обсяг робіт з порятунку людей, розкриття і розбирання конструкцій будівель та евакуації майна;

необхідність залучення спеціальних служб (служб взаємодії);

необхідність підвозу води автоцистернами чи організацію подачі води за допомогою перекачування.

2.2.4. У разі внесення змін у розстановку сил і засобів на пожежі КГП повинен прийняти рішення щодо їх перегрупування та довести його до керівників підрозділів, вказавши кому, куди і як проводити перегрупування.

2.2.5. Накази повинні бути короткими, точними, зрозумілими. Залежно від змісту наказів КГП віддає його виконавцям особисто, через штаб, за допомогою технічних засобів зв’язку або через зв’язкових.

2.2.6. КГП повинен встановити правильність вжитих заходів з гасіння пожежі і визначити, чи достатньо сил і засобів для її ліквідування на кожній ділянці.