Судова ветеринарна медицина Предмет, визначення, мета та завдання судової ветмедицини

Поряд з патрозтином велике значення в теперішній час набуває судова ветеринарна експертиза, яка дуже ретельно допомагає вирішити і виявити значну кількість недоліків.

Судова ветеринарна медицина – це комплексна наука, інтегруюча основні правові (юридичні) та спеціальні наукові або науково-прикладні знання в області ветеринарної медицини, біології та патології тварин в цілях захисту прав людини та охорони тваринного світу.

Експертиза (expertisa від лат. expertus – дослідний) – обстеження, заключення досвідченого слідчого. Це перш за все вид лікарської експертизи для вирішення спеціальних питань з ветеринарної медицини, які виникають внаслідок судової, арбітражної та страхової практики. Питання, які можуть бути розглянуті при допомозі судової ветеринарної медицини: кримінальні та громадські справи, пов’язані з загибеллю, захворюванням та вимушеним забоєм тварин, порушенням карантинних заходів, купівлі - продажу тварин, виробництва сировини та продуктів тваринного походження, неправильним і невмілим використанням тварин з племінною метою, незаконним полюванням (браконьєрством), жорстоким ставленням до тварин.

Мета судової ветеринарної медицини – використання всього комплексу ветеринарних знань спеціальних методів дослідження в разі науково-прикладних засобів доказу для вирішення конкретних задач ветеринарної експертизи.

Задачі та завдання судової ветеринарної медицини полягають у всебічній дії правоохоронних органів, кримінального та господарського судів, страхової служби юридичним та фізичним особам, які займаються утриманням та розведенням тварин, їх закупівлею та продажем, використання сировини та продуктів тваринного походження, в об’єктивному розгляданні та науково обґрунтованому висновку з витікаючих в кримінальних справах питань, вирішення котрих визначається компетентними правоохоронними органами з залученням в необхідних випадках ветеринарних лікарів як експертів.

Судово-ветеринарний розтин має багато спільних ознак з патологічним розтином, але він має і ряд особливостей. Він суттєво відрізняється своєю метою і завданнями. Крім визначення причини смерті, судово-ветеринарний розтин уточнює умови та обставини, при яких відбулася загибель. Проводиться такий розтин в тих випадках, коли постає питання про провину тих чи інших людей в загибелі тварин, а саме: при підозрі на насильницьку смерть, смерть від нещасного випадку, раптову смерть при отруєннях, при неправильних умовах годівлі та утримання, при порушеннях правил експлуатації тварин та ін.

Судово-ветеринарний розтин проводиться лікарем ветеринарної медицини, якого слідчі органи призначають експертом. Ветлікар не може бути експертом, якщо він зацікавлений в сприятливому вирішенні справ або працює в даному господарстві. Проводиться розтин в присутності комісії, куди входять лікар - експерт, представник судових органів та не менш двох понятих. Перед експертом правові органи ставлять для вирішення ряд питань: яка була причина загибелі, час загибелі, якими іншими захворюваннями хворіла ця тварина, чи можна було врятувати тварину при своєчасному наданні ветдопомоги. Якщо тварина вбита, то визначають яким інструментом. В залежності від обставин, можуть бути поставлені і інші питання. Після закінчення судового розтину, останки трупу та вилученні органи підлягають короткочасному консервуванню на предмет наступної експертизи якщо це буде необхідно. Лікар-експерт повинен зберігати таємницю про отримання матеріалу з експертизи і передавати акт тільки тим органам, які призначили експертизу.