14.8. Акт для захисту торгівлі і комерції від протизаконних обмежень і монополії («Закон Шермана» 1890 р.)

Стаття 1. Кожен договір, угода у формі тресту або іншій, змова з метою обмеження торгівлі чи комерції між декількома штатами або з іноземними державами цим оголошується протизаконним. Будь-яка особа, яка укладе такий договір або угоду чи змову, буде вважатися винною у злочині... і буде покарана штрафом, не більшим 5 000 доларів, або ув'язненням на термін до одного року, або обома зазначеними покараннями, за рішенням суду.

Стаття 2. Кожна особа, яка монополізує або спробує монополізувати, дійде угоди чи змовиться з іншою особою або особами для того, щоб монополізувати якусь частину торгівлі або комерції між декількома штатами або з іноземними державами, буде вважатися винною у злочині і ... буде покарана штрафом не більшим 5000 доларів або ув'язненням на термін до одного року, або обома зазначеними покараннями за рішенням суду.

Стаття 6. Будь-яка власність, набута на підставі договору або завдяки угоді чи змові зазначених у ст. 1 цього акта (і є предметом таких), що перевозиться з одного штату до іншого або до іноземної держави, буде конфіскована на користь Сполучених Штатів і може бути заарештована і конфіскована у порядку, що передбачений законом для арешту і конфіскації власності, незаконно ввезеної до Сполучених Штатів.

Стаття 7. Будь-яка особа, що зазнала збитків у справах або у власності в результаті дій іншої особи або корпорації, заборонених або визнаних незаконними цим актом, може порушити у будь-якому окружному суді Сполучених Штатів в регіоні, в якому обвинувачуваний проживає або перебуває, судову справу проти нього і отримати трьохкратне відшкодування завданих йому збитків.

14.9. «Сполучені Штати проти Дебса» (1894 р.)

(Є.Дебс і його товариші не виконали судового наказу про припинення страйку і Дебса було засуджено. Верхов-

136

ний суд США відхилив апеляцію Дебса на зазначеній нижче підставі).

... Нині постановляється судом, що повинен бути виданий судовий наказ, за яким відповідачам та усім іншим особам, що приєдналися до них, і всім решті особам, ким би вони не були, утриматися:

— від будь-якого втручання у діяльність названих залізниць (називаються 23 залізниці), що займаються звичним перевезенням пасажирів і вантажу між якими-небудь штатами;

— від зупинення поштових і швидких потягів, вантажних і пасажирських, зайнятих у міжштатній комерції, перевезеннях пасажирів або вантажу між штатами;

— від будь-якого пошкодження або руйнування будь-якої власності однієї із зазначених залізниць...

— від примусу або спроб примусити погрожуваннями, залякуваннями, силою або насиллям будь-кого із службовців зазначених залізниць відмовитися від виконання або до неохайного виконання їх обов'язків..

15.1. Декларація прав людини і громадянина

Представники французького народу, утворивши Національні збори і вважаючи, що тільки невігластво, забуття прав людини і зневага до них є єдиними причинами громадянських бідувань і пороків урядів, вирішили викласти в урочисті декларації природні, невід'ємні і священні права людини, щоб така декларація, постійно перебуваючи перед очима усіх членів громадського союзу, повсякчасно нагадувала їм їх права і обов'язки...

1. Люди народжуються і залишаютьсявільними і рівними у правах. Суспільна різниця може базуватися лише виходячи із загальної користі.

2. Мета кожного державного союзу полягає у забезпеченні природних і невід'ємних прав людини. Такими є свобода, власність, безпека і опір гніту.

3. Джерело суверенітету знаходиться, по суті, в нації. Ніяка корпорація, жоден індивід не можуть мати владу, яка не виходить безпосередньо із цього джерела.

4. Свобода полягає у можливості робити усе, що не спричиняє шкоди іншому. Таким чином, реалізація природних прав кожної людини зустрічає ті межі, які забезпечують решті членів суспільства користування одними і тими ж правами. Кордони ці можуть бути визначені тільки законом.

5. Закон може забороняти лише діяння, шкідливі для суспільства. Усе ж, що не заборонено законом, те дозволене, і ніхто не може бути змушений до дії, не передбаченої законом.

6. Закон є виразом загальної волі. Усі громадяни мають

право брати участь особисто або через своїх представників у

його творенні. Він має бути рівним для усіх, як у тих випад

ках, коли він захищає, так і тих випадках, коли він карає.

Усім громадянам із-за їх рівності перед законом відкрито в

однаковій мірі доступ до усіх суспільних посад, місць і служб

за їх здібностями і без будь-якої іншої різниці, окрім тієї,

що обумовлена їх здібностями.

138

7. Ніхто не може бути звинувачений, затриманий або ув'язнений, окрім як у випадках, передбачених законом, і при дотриманні форм, передбачених законом...

9. Оскільки кожен вважається невинним доки не встановлено зворотне, то у випадку затримання особи будь-яка зайва строгість, що не викликана необхідністю з метою забезпечення її затримання, має суворо каратися законом.

11. Вільне висловлювання думки є одним із найцінніших прав людини; тому кожен громадянин може висловлюватися, писати і друкувати вільно, перебуваючи під загрозою відповідальності лише за зловживання цією свободою у випадках, передбачених законом.

15. Суспільство має право вимагати звіту у кожної посадової особи за довірену їй частину управління.

17. Оскільки власність є право недоторкане і священне, то ніхто не може бути позбавлений її, окрім випадку, встановленого законом, безумовної суспільної необхідності і за умови справедливої і попередньої винагороди.