Фізіологія чоловічих статевих органів

Сперматозоїди. Сперма. Чоловічі статеві клітини – сперматозоїди, або спермії, утворюються у звивистих сім'яних трубочках яєчка чоловіка. Процес розвитку чоловічих статевих клітин називається сперматогенезом. Розмір сперматозоїдів сягає 70 мкм і вони мають здатність до активних рухів. Швидкість їх руху становить 50 мкм/с.

У зрілому сперматозоїді людини розрізняють головку, шийку, хвіст. Головка сперматозоїда містить гаплоїдний набір хромосом, у якому 22 аутосоми та одна статева хромосома. Остання буває X або Y. У зв'язку з цим, сперматозоїди поділяють на два різновиди: андроспермії (22а+Y), які дають початок організмові чоловічої статі, та гінекоспермії (22а+X), які при заплідненні започатковують жіночі організми. Мітохондрії хвостатого відділу сперматозоїда забезпечують енергією рухову активність чоловічих статевих клітин.

Життєдіяльність і здатність до запліднення сперматозоїдів після еякуляції в певних оптимальних умовах неоднакові. У кислому середовищі вони швидко втрачають здатність рухатися, запліднювати яйцеклітину й склеюються. Здатність сперматозоїдів до запліднення залежить також від їх концентрації в сім'яній рідині, часу перебування в еякуляті та ін.

Сперма – це сім'яна рідина, яка має тягучу, в'язку консистенцію з характерним запахом. Вона складається із секрету сім'яних пухирців, цибулинно-сечівникових та передміхурової залоз, в якому знаходяться сперматозоїди у кількості 3х10 ⁸.

Сперматогенез

Статеве дозрівання чоловічого організму відбувається у віці від 12 до 18 років (на території України – від 14 до 16 років). За нормою спочатку починається ріст волосся на зовнішніх статевих органах. Приблизно через півроку після появи волосся на лобку спостерігається оволосіння пахвових ямок (фізіологічні межі – 12,5-16,5 років). У цьому ж віці з'являються полюції.

Репродуктивна активність чоловіча оцінюється за результатами дослідження складу еякулята – сім'яної рідини (сперматограми). За нормою в 1мл сперми міститься від 60 до 120 млн. сперматозоїдів, з них рухомих –

70-90%, поодинокі лейкоцити, епітеліальні клітини, клітини Сертолі. Наявність в 1мл від 30 до 50млн. сперматозоїдів називається олігоспермією; від 1 до 30млн. – гіпоспермією, а відсутність сперми та клітин сперматогенного епітелію – аспермією. Ці стани, як і порушення статевого дозрівання (затримка чи передчасне статеве дозрівання), звичайно є наслідком органічних чи функціональних порушень у чоловічій репродуктивній сфері й вимагають відповідного обстеження та лікування.

Виходячи з того, що відомо про чоловічу фертильність (організм продукує сперму безперервно, а сперматозоїди після еякуляції живуть від 24 до 120 годин) і про жіночу фертильність (овуляція відбувається один раз за цикл, а яйцеклітина живе від 12 до 24 годин), можна визначити період можливого запліднення. У першу чергу, слід враховувати період життєздатності як сперматозоїда, так і яйцеклітини. На виживання сперматозоїда і його здатність проникати через статеві шляхи жінки в місце запліднення – фаллопієву трубу – впливає також якість цервікального слизу. Рідка, в'язка цервікальна змазка допомагає сперматозоїдам потрапити в матку й може слугувати резервуаром сперми.

Сперматозоїди, що потрапили в рідкий, тягучий фертильний слиз за кілька днів до овуляції і протягом 24 годин після неї, спроможні запліднити яйцеклітину. Таким чином, період можливого запліднення, обумовлений як чоловічими, так і жіночими факторами, може тривати 2-6 днів або навіть більше, в залежності від того, скільки часу по відношенню до періоду овуляції виділяється фертильний слиз. У міру підвищення рівня естрогенів у організмі жінки та наближення овуляції вірогідність запліднення зростає. Після овуляції вірогідність різко зменшується.

Зазначені процеси, що проходять в організмі як жінки, так і чоловіка, сприяють формуванню єдиної парної функції у людини – статевої, яка відіграє найважливішу роль у забезпеченні відтворення. Її здійснення тісно пов'язане не лише з функціонуванням нервової та ендокринної системи партнерів, але й із взаємною психологічною адаптацією та емоційним настроєм.

Плідність

Плідність, з медичної точки зору, це здатність до зачаття.

У результаті зачаття виникає вагітність, й у випадку її нормального перебігу народжується дитина. Зачаття є спільною справою подружжя. Тільки двоє – чоловік і жінка є однаково відповідальними за найбільш інтимну сферу їх співжиття.

Пізнання власного біологічного ритму, в якому плідність обмежена лише кількома днями в кожному циклі, дозволяє планувати або відкладати зачаття дитини, ведучи відповідно подружнє співжиття у фазі плідності або в неплідних фазах, коли завагітніти неможливо.

Погане розуміння власного організму призводить до того, що багато подружніх пар живуть у тривалому страху перед незапланованою вагітністю. Інші – нещасливі, бо, незважаючи на добре здоров’я і велике бажання, не можуть дочекатися дитини. Але, можливо, вони просто вибирають невідповідний час для зачаття дитини?

Чоловік здатний до зачаття впродовж усього свого життя, починаючи з підліткового віку. Тобто, чоловіча плідність є постійною. Відомі навіть випадки батьківства у віці 90 років.

Жінка плідна тільки впродовж 4% тривалості свого життя:

- дівчина неплідна до настання підліткового віку (приблизно до 12-15 років);

- жінка стає неплідною після настання менопаузи (переважно після 50 років);

- впродовж дітородного періоду жінка здатна до запліднення лише кілька днів

щомісяця, виключно тоді, коли яйцеклітина, яка утворюється раз на місяць,

виходить з яєчників.

Існує можливість досить точно передбачити щомісяця той час, коли жінка плідна.

Менструальний цикл або період, що починається кровотечею, а закінчується останнім днем перед наступним виділенням крові, стосовно плідності ділиться на три фази:

Фаза I – відносної неплідності, коли яйцеклітина росте. Її тривалість нестала, а в деяких жінок вона взагалі відсутня.

Фаза ІІ – плідність, коли яйцеклітина дозріла й виходить з яєчника. Тільки в цей період можливе зачаття дитини.

Фаза III – абсолютної неплідності, від моменту загибелі яйцеклітини до наступної менструальної кровотечі.

Плідний період у менструальному циклі можна безпомилково розпізнати, а відтак навчитися регулювати зачаття.

Зачаття залежить від одночасної наявності трьох чинників:

1. Чоловічої статевої клітини - сперматозоїда.

2. Жіночої статевої клітини – яйцеклітини.

3. Плідного слизу в шийці матки.

Чоловічі статеві клітини (сперматозоїди) утворюються в яєчках. Коли сперматозоїди залишають яєчка, то затримуються для дозрівання у двох звивистих каналах на стінках яєчок, які переходять у сім’япровід, сполучений з сечовивідним каналом.

Під сечовим міхуром знаходиться залоза простата, що виділяє спеціальну рідину. Інша рідина виділяється сім’яними пухирцями. Коли дозрілі сперматозоїди змішуються з цими двома рідинами, утворюється сім’я або сперма, яка виділяється з сечовивідного каналу в момент виверження.

Сперматозоїд, так само як і яйцеклітина, має 23 хромосоми. Після зачаття, тобто після з’єднання двох статевих клітин - чоловічої та жіночої, 46 хромосом передають генетичну інформацію новій людині. Таким чином, майбутній організм успадковує ознаки обох батьків. Жіноча яйцеклітина завжди містить лише Х хромосоми, а сперматозоїд – Х або Y.

Отже, стать дитини залежить від батька. Часом від чоловіків чути нарікання: “Так сильно хотів сина, але дружина народила доньку”. Розчаровані татусі не знають, що це саме вони визначили стать своєї дитини.

При кожному сім’явиверженні виділяється від 300 до 600 мільйонів сперматозоїдів, з яких тільки 100 тисяч досягають яйцеклітини, і тільки один з них проникає через її товсту зовнішню оболонку всередину. Це явище називається зачаттям, бо утворюється нова клітина, а з неї - новий організм.

Жіночі статеві клітини (яйцеклітини) утворюються в яєчниках. Тільки раз впродовж менструального циклу в одному з яєчників дозріває яйцеклітина, завбільшки з головку від шпильки. Більшість жінок знають, де знаходяться яєчники, бо в момент овуляції відчувають у тих місцях біль. Звичайно, він з’являється в чергових циклах поперемінно – то справа, то зліва. Явище звільнення яйцеклітини з яєчника називається овуляцією, а біль - овуляційним.

Коли жінка носить у своєму лоні дівчинку, то вже на четвертому місяці ця дівчинка має маленькі яєчники, а в них таку кількість прояйцеклітин, яку буде мати в майбутньому на все життя.

Яєчник виглядає як волоський горіх - гладенький у юної дівчинки й грудкуватий у дорослої жінки. Ці грудки - це рубці від розірваних пухирців, що називаються фолікулами. Яєчникові фолікули нагадують своїм виглядом маленькі кісточки родзинок, які лежать, приспані природою, аж до настання статевої зрілості, коли вони починають дозрівати з частотою один фолікул на місячний цикл. Усередині кожного фолікула знаходиться яйцеклітина - жіноча статева клітина.

Розрив фолікула й вихід зрілої яйцеклітини в черевну порожнину називається овуляцією.

У яєчнику виробляються гормони – естрогени та прогестерон. Гормони виділяються безпосередньо в кров. Естроген виділяється в першій половині менструального циклу до моменту овуляції, прогестерон – в другій половині циклу, після овуляції. Кількість утворюваних естрогенів наростає разом з дозріванням фолікула. З моменту виходу яйцеклітини з фолікула (овуляція) утворення естрогенів зменшується.

Дія естрогенів:

• слизова оболонка матки, відокремлена та видалена при попередньому періоді менструальної кровотечі, заново відбудовується;

• слиз каналу шийки матки розріджується і його кількість зростає.

Чим більше естрогену продукує фолікул, тим рідшим стає цервікальний слиз. Розірваний фолікул перетворюється в жовте тіло, яке розпочинає виділення прогестерону.

Дія прогестерону:

• відбудована слизова оболонка матки готується до можливої імплантації;

• слиз знову стає в’язким, його менше;

• під впливом прогестерону зростає базальна температура тіла жінки й залишається підвищеною до кінця циклу.

Після виходу з фолікула яйцеклітина потрапляє до маткової труби, яка ще називається яйцеводом. Яйцевід, пульсуючи, скорочується, і таким чином яйцеклітина проштовхується вздовж довжини маткової труби. Її шлях до кінця яйцевому триває від чотирьох - семи днів.

Яйцеклітина живе до 24 годин. Щоб відбулося запліднення, сперматозоїд повинен зустріти живу яйцеклітину власне в яйцеводі, у нижній його третині.

Яйцеводи переходять у матку, яка є органом, що пристосований до прийняття заплідненої яйцеклітини та її розвитку. Стінки матки утворені з сильних м’язових волокон. Всередині матки знаходиться складчаста порожнина. Під час вагітності матка розтягується до таких розмірів, що вміщає всередині дитину й може скорочуватися так сильно, що під час родів виштовхує її назовні. Матка має вигляд грушки, ширшої вгорі й вужчої внизу.

Звужена частина матки, яка входить до піхви, називається шийкою. У шийці матки є залози, які в міру наближення овуляції виділяють спеціальний слиз. На виділення цього слизу впливає естроген, який виробляється в яєчнику дозріваючим фолікулом. Зсередини матка вистелена слизовою оболонкою, яка змінюється, в першу чергу, під впливом естрогену, а потім прогестерону.

Кожного циклу слизова оболонка матки товстішає, щоб запліднена яйцеклітина могла зручно на ній влаштуватися. Якщо яйцеклітина не запліднена, то ця потовщена слизова оболонка злущується і виділяється назовні у вигляді кровотечі (менструації).