Що таке межа оподаткування?

Межа оподаткування (англ. taxation limit) - це визначення верхньої межі податкових вилучень, що дозволяють здійснювати фіскальну політику, стимулювати розвиток науково-технічної, виробничої діяльності у всіх сферах економіки. Верхня межа податкового вилучення не може бути універсальною для всіх країн. Вона обумовлена особливостями соціально-економічної історії країни. Рівень податкових вилучень в малих унітарних державах вищий, ніж в територіально великих соціально і культурно-диференційованих федеральних державах.

Рівень податкових вилучень в країні залежить від темпів економічного росту і соціального навантаження держави. При вищих темпах економічного росту значно розширяється податкова база, держава може збільшувати податкові надходження, що дозволяє їй розширювати соціальні програми і збільшувати соціальне навантаження на бюджет. Але у теперішній час має місце зворотна тенденція. Темпи економічного росту багатьох розвинених країн знижуються, що означає збільшення частки податкових вилучень у ВВП, тобто податки наближаються до своєї верхньої межі, за якою починаються симптоми фінансової кризи.

Яке місце в теорії фіскального регулювання займає крива Лаффера?

Особливе місце в теорії фіскального регулювання на сьогоднішній день займає так звана крива Лаффера. Крива Лаффера (англ. Laffer curve) відображає залежність, що ідеалізується, між прогресивністю оподаткування і доходами бюджету. Вперше запропонована в 1974 році американським економістом Артуром Леффером.

Він виходив з припущення про залежність податкових надходжень одночасно від податкової ставки та податкової бази і дійшов висновку, що повинна існувати оптимальна ставка податку, при якій максимізується сума доходів бюджету. Відповідно до цієї концепції, у міру зростання ставки податків від нуля, стимулюючі мотиви учасників економічного процесу спочатку призводять до зростання зацікавленості в легальному заробітку і зростанні обсягу виробництва, в результаті сума доходів бюджету збільшується. Проте у міру наближення до певної межі (marginal tax rate) податок починає пригнічувати економічну активність - податкова база звужується, зацікавленість в легальному заробітку сповільнюється, загальний обсяг виробництва починає скорочуватися. Податкові надходження зменшуються, не дивлячись на подальше зростання ставки. Чим вища податкова ставка, тим слабкішим стає інтерес до роботи і максимізації прибутку і сильніші стимулюючі мотиви для ухилення від сплати податків, тим більшу частку у ВВП складають доходи тіньової. Зниження податкової ставки надає стимулюючий ефект, оскільки чиста прибутковість праці і капіталу зростає, підвищується ринкова пропозиція засобів виробництва, розширяється обсяг виробництва і, як наслідок, збільшується податкова база.

Найчастіше в сучасній економічній літературі криву Лаффера зображають у вигляді, показаному на рис. 10.6.

Концепція Леффера близька до переконань прихильників „теорії пропозиції” (англ. supply-side theory). Економісти відзначають абстрактність цієї концепції - теоретично можлива оптимальна з точки зору бюджету податкова ставка, проте, точне її значення невідоме (чи складає вона 50 %, коли крива симетрична, або вона менша або більша 50 % і крива несиметрична). Історики економічної науки відзначають, що подібна залежність між ставкою податку і податковими надходженнями була описана арабським ученим XIV в. Ібн-Халдуном.

Т

Т_мах

А В

0 100 , %

Рис. 8.6. Крива Лаффера

Т – податкові надходження до бюджету, Тмах- максимальна величина податкових надходжень до бюджету, а - ставка податку, а* - оптимальна податкова ставка, що забезпечує максимум податкових надходжень до бюджету.