20.Определение площади возможного заражения

Площадь зоны возможного химического заражения S первичным (вторичным) облаком СДЯВ определяется по формуле:

S = 8,72 ·10^-3 * Г^ -2 * *

где Ψ- угловой размер зон возможного заражения, зависит от скорости ветра и определяется по табл. : при скорости ветра м/с Ψ= Тогда площади зон возможного заражения составят для первичного облака:

Площадь зоны фактического заражения, Sф формуле:

рассчитывается по формуле: Sф=k8∙Г ^ 2* N ^ 0.2

где k8 коэффициент, зависящий от степени вертикальной устойчивости воздуха, принимается равным при изотермии 0,133; N - время, прошедшее после аварии, ч, рассчитывается по формуле: *=Г* где Г - полная глубина зоны заражения, км; V - скорость переноса зараженного воздуха, км/ч; при изотермии и скорости ветра м/с принимается км/ч.

21. Радіоактивне зараження місцевості і причини її виникнення

Радіоактивне зараження — це забруднення території продуктами ядерної реакції. Радіоактивне зараження місцевості та розташованих на ній об'єктів відбувається:

Під час ядерного вибуху в результаті випадання радіоактивних речовин із хмари ядерного вибуху і наведеної радіації, зумовленої освітою радіоактивних ізотоп і у навколишньому середовищі під впливом миттєвого нейтронного і гамма-випромінювань ядерного вибуху; вражає людей і тварин, головним чином, в результаті зовнішнього гамма -і (в меншому ступені) бета-опромінення, а також в результаті внутрішнього опромінення (в основному альфа-активними нуклідами) при попаданні радіоізотопів в організм з повітрям, водою та їжею.

Під час техногенних аварій (витік з ядерних реакторів, витік при перевезенні та зберіганні радіоактивних відходів, випадкових витоків промислових і медичних радіоактивних матеріалів) в результаті розсіювання радіоактивних речовин; характер зараження місцевості залежить від типу аварії.

Основні фактори:

Потужність ядерного вибуху або техногенної аварії

Місце вибуху або аварії, тобто підводне, надводне, підземне, наземне, повітряне і у ближньому космосі

Метеорологічна ситуація: температура, присутність дощу, напрямок вітру

Найсильніше страждають території, в яких в час вибуху або аварії іде дощ і куди дує вітер. Йод і цезій поширюється за вітром на ширшу територію ніж велика частина стронцію і плутонію, оскільки вони містилися в основному в менших частках. Дощ прибиває частки до землі.

22. Одиниці радіоактивного зараження місцевості

Радиоактивность измеряется в беккерелях (Бк), что соответствует одному распаду в секунду. Содержание радиоактивности в веществе также часто оценивают на единицу веса — Бк/кг, или объема — Бк/куб.м. Иногда встречается такая единица как кюри (Ки). Это огромная величина, равная 37 миллиардам Бк.

При распаде вещества источник испускает ионизирующее излучение, мерой которого является экспозиционная доза. Её измеряют в зивертах (Зв), когда речь идет о дозе, поглощаемой биологической тканью, или в рентгенах (Р), когда рассматривается ионизирующее воздействие радиации на атмосферный воздух.

Существует внесистемная единица измерения дозы бэр (биологический эквивалент рентгена), которая равна дозе полученной биологической тканью под действием радиации в 1 Р. Считается, что 1 Зв = 100 бэр. 1 зиверт — очень большая величина. Доза в 5-6 зивертов, полученная человеком, является смертельной. Поэтому на практике обычно пользуются миллизивертами (мЗв) и микрозивертами (мкЗв). Аналогично и с рентгеном — обычно речь идет миллирентгенах (мР) и микрорентгенах (мкР).

Бытовые дозиметры измеряют ионизацию за определенное время. Единица измерения — зиверт в час (рентген в час). Это очень высокие уровни радиации и на практике обычно используются дольные единицы милли- и микрозиветры в час (мЗв/ч, мкЗв/ч) и милли- и микрорентгены в час (мP/ч, мкР/ч). Интенсивность радиации надо учитывать, определяя опасность того или иного источника радиации и оценивая время, которое можно безопасно пребывать возле него.