Контрольні питання

1. Назвіть один з найважливіших показників, який характеризує ефективність діяльності туристичних підприємств і надайте його характеристику.

2. Які потоки руху грошових коштів на туристичних підприємствах Ви знаєте?

3. Назвіть та охарактеризуйте основні поняття про доходи туристичної діяльності.

4. Які функції виконує прибуток підприємства?

5. Як проводиться аналіз динаміки та виконання плану за одержаним прибутком та які джерела інформації використовуються при проведенні аналізу?

6. Які чинники впливають на зміну прибутку від основної операційної діяльності?

7. Як проводиться аналіз впливу чинників на прибуток від основної операційної діяльності та які його особливості?

8. Як розраховується резерв збільшення прибутку за рахунок інших операційних доходів та витрат? Які джерела інформації використовуються?

9. Як визначається резерв збільшення прибутку за рахунок доходів та витрат від фінансової діяльності? Які джерела інформації використовуються?

10. Як розраховується резерв збільшення прибутку за рахунок збільшення обсягу реалізації? Які джерела інформації використовуються?

11. Як обчислюється резерв збільшення прибутку за рахунок дотримання запланованої структури реалізації? Які джерела інформації використовуються?

12. Що характеризують показники рентабельності діяльності підприємства?

13. Які показники рентабельності Ви знаєте?

14. Як розраховується загальна рентабельність підприємства?

15. Як розраховується показник рентабельності реалізації продукції (послуг) і що він відображає?

Тема V. Аналіз фінансового стану туристичних підприємств

5.1. Оцінювання складу, структури та динаміки активів підприємства

Фінансовий стан підприємства і його стабільність значною мірою залежать від того, яке майно є в розпорядженні підприємства, в які активи вкладено капітал і який дохід вони йому приносять.

Відомості про розміщення капіталу, що є в розпорядженні підприємства, містяться в активі балансу. Кожному виду розміщеного капіталу відповідає певна стаття балансу. За цими даними можна встановити, які зміни сталися в активах підприємства, яку частину становить нерухомість підприємства, а яку – оборотні кошти, у тому числі у сфері виробництва і сфері обігу (рис. 5.1).

Необоротні активи	Основні засоби
	Нематеріальні активи
	Довгострокові фінансові вкладення
	Незавершене капітальне будівництво
Оборотні активи	Запаси
	Дебіторська заборгованість
	Короткострокові фінансові вкладення
	Грошові кошти в банку

Рис. 5.1. Групування активів підприємства

Головною ознакою групування статей активу балансу вважається ступінь їхньої ліквідності (швидкість перетворення в готівку). За цією ознакою всі активи балансу поділяються на довгострокові, чи основний капітал (розділ І), і оборотні активи (розділ ІІ).

Засоби підприємства можуть використовуватися як у його внутрішньому обороті, так і за його межами (дебіторська заборгованість, довгострокові та короткострокові фінансові вкладення, кошти на рахунках у банках).

Капітал може функціонувати у грошовій і матеріальній формах. У період інфляції перебування засобів у грошовій формі призводить до зниження їхньої купівельної спроможності, тому що ці статті не переоцінюють у зв’язку з інфляцією.

Залежно від ступеня схильності до інфляційних процесів усі статті балансу класифікують на монетарні та немонетарні.

Монетарні активи – статті балансу, що відображають засоби і зобов’язання в поточні грошовій оцінці. Тому вони не підлягають переоцінці. До них належать кошти, депозити, короткострокові фінансові вкладення, засоби в розрахунках.

Немонетарні активи – основні засоби, незакінчене капітальне будівництво, виробничі запаси, незавершене виробництво, готова продукція, товари для продажу. Реальна вартість цих активів змінюється з плином часу і зміною цін і тому потребує переоцінки.

Розміщення засобів підприємства має дуже велике значення у фінансовій діяльності та підвищенні її ефективності. Від того, які інвестиції вкладено в основні й оборотні кошти, скільки їх перебуває у сфері виробництва й обігу, у грошовій і матеріальній формах, наскільки оптимальне їхнє співвідношення, багато в чому залежать результати виробничої і фінансової діяльності, а отже, і фінансова стабільність підприємства. Якщо створені виробничі потужності підприємства використовуються не повною мірою через відсутність матеріальних ресурсів, то це негативно позначається на фінансових результатах підприємства і його фінансовому стані. Те саме відбувається, якщо створені зайві виробничі запаси, які не можна швидко переробити на наявних виробничих потужностях. Унаслідок цього заморожується капітал, сповільнюється його оборотність і, як наслідок, погіршується фінансовий стан. Навіть при гарних фінансових результатах, високому рівні рентабельності підприємство може зазнати фінансових труднощів, якщо воно нераціонально використовувало свої фінансові ресурси, вклавши їх у наднормативні виробничі запаси або допустивши велику дебіторську заборгованість.

У процесі аналізу слід вивчити в першу чергу динаміку активів підприємства, зміни в їхньому складі і структурі і дати їм оцінку.

Показники динаміки і структури майна підприємства досліджують шляхом горизонтального і вертикального аналізу даних балансу.

Горизонтальний (часовий) аналіз полягає в порівнянні абсолютних величин за статтями балансу вартості активів за два і більше суміжних періоди, як правило, початок і кінець років, кварталів, місяців. Порівняння можна здійснювати:

• шляхом визначення відхилення показників за абсолютними величинами, тобто на скільки порівнювана величина більша або менша за ту, з якою порівнюють, та розрахунку абсолютної швидкості динаміки;

• за допомогою відносних показників, тобто на скільки відсотків (разів) порівнювана величина більша або менша за ту, яку визначили за базу порівняння, і який середній темп зміни величини показника.

Вертикальний аналіз – це структурний аналіз абсолютних величин балансу, який дає змогу за даними відносних величин вивчити структуру активів, тобто частку (відсоток) окремих їх видів у загальній сумі розділів та в цілому за балансом. Перевагою цього виду аналізу є можливість зіставлення вираженої у відсотках структури показників одного звітного періоду з іншими незалежно від зміни їх розмірів. Вивчаючи ту чи іншу сукупність показників у різні періоди, можна спостерігати, в які об’єкти було вкладене майно і ті зміни, які відбуваються в його структурі. Структурні зрушення дають змогу вивчити внутрішні негативні і позитивні зміни, які відбуваються на підприємстві з його активами.

Для вивчення складу і сфери застосування активів підприємства їх групують за економічно однорідними ознаками. При цьому треба знати, якими видами активів володіє підприємство, який їх стан і цільове призначення, де вони розміщені й за рахунок яких джерел сформовані. Правильність формування активів підприємства визначає його можливі майбутні доходи та фінансовий стан. Крім того, вартість активів визначає мінімально можливий дохід, яким на певний період володіє підприємство і який може бути одержаний після розрахунків з кредиторами.

Горизонтальний та вертикальний аналіз активів підприємства наведено в таблиці 5.1, для розрахунків використовуються дані активу балансу підприємства (додаток 3).

Таблиця 5.1

Аналіз динаміки, складу і структури активів підприємства

Показники	На початок року	На кінець року	Зміни за рік
1. Усього активів зокрема:	44700,8	45182,6	+481,8
2. Необоротні активи	41312,6	41772,7	+460,1
у % до всього активів	92,42	92,45	+0,03
3. Оборотні активи	1290,8	1312,5	+21,7
у % до всього активів із них:	2,89	2,91	+0,02
3.1. виробничі запаси	84,6	92,2	+7,6
у % до оборотних активів	6,55	7,02	+0,47
3.2. засоби в розрахунках	1199,0	1214,1	+15,1
у % до оборотних активів	92,89	92,51	-0,38
3.3. грошові кошти і їх еквіваленти	7,2	6,2	-1,0
у % до оборотних активів	0,56	0,47	-0,09
4. Витрати майбутніх періодів	2097,4	2097,4	-
у % до всього активів	4,69	4,64	-0,05

Як свідчать дані, наведені у таблиці 5.1, за звітний рік майно підприємства збільшилось на 481,8 тис. грн. Це було викликано збільшенням необоротних активів на 460,1 тис. грн. або на 0,03% і оборотних активів на 21,7 тис. грн. або 0,02%. При цьому витрати майбутніх періодів не змінилися, а їх частка в загальній сумі активів знизилася на 0,05%. За звітний рік також змінилася структура оборотних активів, так засоби в розрахунках збільшилися на 15,1 тис. грн., а їх частка в загальній сумі оборотних активів знизилася на 0,38%, виробничі запаси збільшилися на 7,6 тис. грн. і їх частка збільшилася на 0,47%, грошові кошти зменшилися на 1,0 тис. грн., а їх частка в оборотних активах знизилася на 0,09 %.

5.2. Причини зміни оборотних коштів

На основі аналізу структури оборотних коштів вивчають зміни, що відбулися в складі оборотних коштів у цілому, а після цього – у розрізі окремих статей.

Причинами зміни оборотних коштів можуть бути:

1. амортизаційні відрахування;

2. приріст власних засобів;

3. збільшення заборгованості за кредитами й позиками;

4. збільшення зобов’язань з кредиторської заборгованості.

Причини зменшення оборотних коштів:

1. капітальні вкладення;

2. довгострокові фінансові вкладення;

3. зменшення кредиторської заборгованості.

Необхідно також порівняти за даними балансу розмір зміни необоротних активів з оборотними коштами. Якщо темп приросту оборотних коштів вищий за необоротні іммобілізовані (від лат. immobilis – “нерухомий”) кошти, це означає, що на підприємстві існує тенденція прискорення оборотності всієї сукупності коштів підприємства.

Далі необхідно проаналізувати складові необоротних активів. Якщо в складі цих коштів значну частину становлять довгострокові фінансові вкладення в інші підприємства, то виробничий потенціал даного підприємства зменшуватиметься.

При проведенні аналізу динаміки, складу і структури активів підприємства було визначено збільшення оборотних активів на 21,7 тис. грн. При подальшому аналізі необхідно визначити причини цих змін.

За допомогою даних балансу підприємства (додаток 3) проаналізуємо вплив чинників на зміну обігових коштів (табл. 5.2).

Таблиця 5.2

Причини зміни оборотних коштів

Причини збільшення	Сума, тис. грн.	Причини зменшення	Сума, тис. грн.
1. Збільшення власного капіталу	1,4	1. Капітальні вкладення	471,8
2. Збільшення забезпечення наступних витрат і платежів	-	2. Збільшення довгострокових фінансових інвестицій	-
3. Збільшення довгострокових зобов’язань	-	3. Збільшення довгострокової дебіторської заборгованості	-
4. Збільшення поточних зобов’язань	480,4	4. Збільшення відстрочених податкових активів
5. Збільшення доходів майбутніх періодів	-	5. Зміна інших необоротних активів	-
6. Накопичена амортизація	11,7	6. Зміна витрат майбутніх періодів	-
УСЬОГО	493,5	УСЬОГО	471,8

Перевірка: 493,5 – 471,8 = +21,7

Із розрахунку видно, що за звітний період оборотні активи підприємства збільшилися на 21,7 тис. грн. Це було викликано збільшенням поточних зобов'язань на 480,4 тис. грн., збільшенням накопиченої амортизації на 11,7 тис. грн. і збільшенням власного капіталу на 1,4 тис. грн. При цьому негативно на зміну оборотних коштів вплинуло збільшення капітальних вкладень, що призвело до зменшення оборотних коштів підприємства на 471,8 тис. грн.

5.3. Аналіз складу, структури і динаміки джерел активів підприємства

Фінансовий стан підприємства значною мірою залежить від раціональності формування джерел фінансування, тобто від того, які кошти має підприємство у своєму розпорядженні, кому підприємство зобов’язане за ці кошти і куди вони вкладені.

Тому аналізу джерел формування капіталу необхідно приділяти належну увагу. Класифікацію капіталу зображено на рис. 5.2.

За правовим станом

(за формою власності)

Власний капітал

Позиковий капітал

Довгостроковий постійний (перманентний капітал)

За тривалістю використання

Короткостроковий капітал

За формою залучення

Грошовий капітал

Майнові вклади

Рис. 5.2. Класифікація капіталу

Характеристика співвідношень між власним та позиковим капіталом і розкриває сутність фінансового стану підприємства.

Необхідність у власному капіталі зумовлюється вимогами самофінансування.

Під самофінансуванням слід розуміти фінансування за рахунок заробленого підприємством прибутку.

Власний капітал є основою самостійності та незалежності підприємства. Але необхідно враховувати, що фінансування лише за рахунок власних коштів не завжди вигідно для підприємств, зокрема в тих випадках, якщо виробництво має сезонний характер. Тоді в окремі періоди часу на рахунках у банку будуть накопичуватися великі суми, коштів, а в інші періоди підприємство відчуватиме їх нестачу. Окрім того, необхідно мати на увазі, що якщо ціни на фінансові ресурси невисокі, а підприємство може забезпечити більш високий рівень віддачі на вкладений капітал (ніж платити за кредитні ресурси), то, залучаючи в власний обіг позикові кошти, воно може підвищити рентабельність власного (позикового) капіталу.

У той же час, якщо кошти підприємства сформовані в основному за рахунок короткострокових кредитів та кредиторської заборгованості, то його фінансовий стан буде нестійким, тому що з цими коштами необхідна постійна оперативна робота, спрямована на контроль за своєчасним поверненням їх і на залучення в оборот на нетривалий час інших коштів.

Оскільки на сьогодні “ціна” такого важливого для підприємств джерела формування капіталу, як кредити банків, зростає, то постає питання про доцільність користування банківськими кредитами.

Для вирішення питання щодо доцільності використання кредитів банку необхідно розраховувати величину виторгу від реалізації, величину чистого прибутку, а також рівень рентабельності майна (прибуток, одержаний з кожної гривні, вкладеної в майно) та рентабельності власних коштів у двох варіантах:

І варіант – з використанням кредитів банку;

ІІ варіант – без використання кредитів банку.

Порівняння одержаних показників І та ІІ варіантів дасть відповідь на питання економічної доцільності використання кредитів банку.

Залучення кредитів банку буде раціональним лише в тому випадку, якщо процентна ставка на них буде нижчою, ніж рентабельність вкладеного капіталу.

Практично, безоплатним джерелом коштів для підприємств є кредиторська заборгованість.

При розрахунках з постачальниками та підрядчиками плата за тимчасове користування коштами кредиторів, як правило, не стягується: якщо згідно з договором передбачена оплата через N - днів після одержання (відвантаження) продукції, то підприємство-покупець одержало безвідсотковий кредит на строк N - днів. Деякі підприємства широко використовують таку можливість. Насправді, що більший строк має заборгованість, то менший її реальний розмір з урахуванням інфляційних процесів. Але щодо кредитоспроможності, недотримання встановлених договором строків оплати – погана практика, оскільки потенційні кредитори можуть негативно вирішити питання про надання нового кредиту.

Таким чином, від того, наскільки оптимальним буде співвідношення власного і позикового капіталів, якою буде “ціна” останнього, значною мірою залежить фінансовий стан підприємства. Аналіз структури власних і позикових коштів, їх співвідношення дає можливість оцінити рівень раціональності формування джерел фінансування діяльності підприємства, його ринкової стійкості. А це вкрай важливо для постачальників ресурсів, зокрема для банків, при вивченні перспективного варіанта організації фінансів та формуванні фінансової стратегії.

Основним завданням аналізу джерел коштів підприємства є вивчення та оцінка:

- змін, що відбулися в структурі всіх джерел коштів і, зокрема, в структурі власного та позикового капіталу, в наявності власних оборотних коштів та їх частки в сумі власних коштів та в матеріальних оборотних коштах на кінець звітного періоду порівняно з його початком;

- раціональності формування структури джерел коштів;

- “ціни” джерел коштів;

- показників, що характеризують ринкову стійкість підприємства.

Інформацію щодо розміру власних джерел коштів подано в І розділі пасиву балансу, а дані про позикові кошти – короткострокові та довгострокові зобов’язання – відповідно, у ІІІ та ІV розділах.

Для аналізу змін структури джерел усіх коштів підприємства визначають питому вагу власних та позикових коштів у загальній їх сумі на початок та кінець звітного періоду й одержані показники порівнюють.

Результати аналізу джерел капіталу повинні показати, на якому переважно капіталі працює підприємство – власному чи позиковому, чи не прихований у структурі, що склалася, ризик для інвесторів, чи ця структура сприятлива для ефективного використання капіталу. За допомогою даних балансу (додаток 3) проаналізуємо склад, структуру та динаміку джерел активів (табл. 5.3).

Таблиця 5.3