Список рекомендованої літератури

1. Бєляєв О.О., Бебело А.С. Політична економія: Навч. посібник. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 14. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли].

2. Гальчинський А. С., Єщенко П. С. Економічна теорія: Підручник. – К.: Вища шк., 2007. – [Тема 25. Економічне зростання; Тема 28. Циклічність – загальна закономірність ринкової економіки].

3. Зазимко А.З. Політична економія: Структурно-логічний навчальний посіб. - К.: КНЕУ, 2005.– [ Тема 21. Економічне зростання і його фактори; Тема 22. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання].

4. Економічна теорія: Підручник / За ред. В. М. Тарасевича. – Київ: центр навчальної літератури, 2006. – [ Глава 22. Економічна циклічність; Глава 23. Економічне зростання].

5. Політична економія: Навч. посібник / К.Т. Кривенко, В.С. Савчук, О.О. Бєляєв та ін.; За ред. д-ра екон. наук, проф. К.Т. Кривенка. - К.: КНЕУ, 2001.- [Тема 18. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли; Тема 19. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання].

6. Політична економія. Навчальний посібник для студентів вищих навчальних закладів / За ред. В.О. Рибалкіна, В.Г. Бодрова. – К.: Академвидав, 2004. – [4.1. Суспільне відтворення і категорії національної економіки].

7. Політична економія: Підручник / За ред. Ю. В. Ніколенка – К.: Центр навчальної літератури, 2009. – [Глава 17. Сукупний продукт та економічне зростання; Тема 18. Циклічний характер суспільного відтворення; Глава 19. Населення, людські ресурси, ринок праці].

8. Солтис В.В., Лелюк Ю. М., Іванюта В.Ф. Політична економія (модульний варіант: Навчальний посібник / За ред. проф. І. В. Аранчій. – К.: Зовнішня торгівля, 2007.- [Тема 18. Економічне зростання і його чинники. Економічні цикли; Тема 19. Зайнятість, відтворення робочої сили та їх державне регулювання].

9. Федоренко В. Г., Діденко О. М., Руженський М. М., Іткін О. Ф. Політична економія: Підручник / За заг. ред. доктора економ. наук, проф. В. Г. Федоренка. – К.: Алерта, 2008. – [Глава 16. Економічне зростання та його чинники. Економічні цикли; Глава 17.Зайнятість населення, відтворення робочої сили та їх регулювання державою].

Тема 14. Господарський механізм у системі суспільного відтворення. Держава та її економічні функції

1. Ринкове саморегулювання та його провали (неспроможності, вади)

Перехід до ринкової економіки передбачає свободу економічного вибору, що логічно передбачає ліквідацію монополії держави в соціальній і економічній сфері. Але це не означає, що держава повинна повністю відмовитись від їх регулювання. Ринок, вирішуючи одні проблеми, породжує інші, ще більш складніші і суспільно небезпечні. В новій інституціональній економічній теорії це явище отримало назву “провалів ринку”. Традиційна класифікація провалів ринку включає: існування суспільних благ, недосконалість конкуренції і неповноту системи ринків, наявність зовнішніх ефектів (екстерналій), неповноту і недосконалість інформації.

У економічній теорії виділяються чисто приватні і чисто суспільні блага. Чисто приватне благо може бути використано тільки тим суб’єктом, який платив за нього, і кожна одиниця такого блага може бути продана за окрему платню. Чисто суспільне благо споживається колективно усіма громадянами незалежно від того, платять люди за нього чи ні. Чисто суспільне благо характеризується двома основними властивостями: несуперництвом у споживанні і загальнодоступністю. Якщо у кого-небудь є можливість споживати товар без платні за нього, то може виникнути стимул зменшити перевагу суспільних благ. Звідси можлива недостатня забезпеченість суспільними благами із-за проблеми безбілетника або колективної дії. У такій си­туації індивідуальна раціональність веде до колективної ірраціональності, оскільки із-за спроб індивідуумів максимізувати власні чисті вигоди кожен починає страждати від недовироблення суспільних благ. Тому, щоб забезпечити (соціально бажану) оптимальну кількість суспільних благ, держава повинна втручатися, запроваджуючи податки і забезпечуючи суспільними благами бажаючих. У багатьох випадках використання державою примусу (у вигляді оподаткування) може бути єдино можливим способом вирішення проблеми.

На неконкурентних ринках рішення ін­дивідуальних виробників можуть впливати на кількість і ціни. Коли на ринку переважає монополія або олігополія, кількість за­пропонованих товарів менша, ніж у конкурентних умовах, а де­який виграш споживача буде переданий фірмам у формі монопольного прибутку. У цьому випадку державі дозволено втрутитися для гарантування оптимального виробництва, тобто такого його обсягу, який міг би бути одержаний в конкурентній ситуації. Антимонопольне законодавство, яке може регулювати ціноутворення і дроблення існуючих монополій, часто служить дозволеною мірою втручання.

Зовнішні ефекти існують там, де деякі зовнішні впливи від дій одного індивіда на дії інших приводять до невідповідності прива­тної і соціальної структури витрат і вигод. До зовнішніх ефектів відносять вигоди і витрати, не відбиті у системі ринкових цін. Виділяються приватні із значними позитивними зовнішніми ефектами (екстерналіями), або так звані соціально значущі блага, які за характером функціонування в економіці багато в чому схожі з суспіль­ними благами, оскільки надаються споживачам безкоштовно або за ціною, що не покриває витрати на їх виробництво. Тому держава повинна сприяти забезпеченню благами з екстерналіями в оптимальних кількостях за допомогою інших засобів. Прикладами державного втручання у зв'язку з екстерналіями є державне забезпечення благами з позитивними зовнішніми ефектами за ціною (наприклад, освіта, охорона здоров’я, соціальна інфраструктура), що субсидує тих, хто створює позитивні зовнішні ефекти (наприклад, субсидії у фундаментальні дослідження і інновації), а також оподаткування тих, хто створює негативні екстерналії (наприклад, податок на забруднення).

Ще одним випадком провалу ринку є неповнота і недосконалість (асиметрія) інформації, що не дає можливості суб'єктам ринку ухвалювати якнайкращі рішення.

Отже, “провали ринку” є достатньо важливою передумовою державного регулювання ринкової економіки, але не єдиною. Визначальним є ускладнення внутрішніх і зовнішніх умов функціонування економічних систем суспільства, в яких якісно змінюється роль держави. Це перш за все пов'язано з тим, що розвинуті країни в останній чверті століття почали перехід до постіндустріальної стадії розвитку. Державні інституції під впливом нового техніко-економічного і соціального середовища суттєво змінюють свої функції, включаючи взаємодію з ринковим механізмом. Сучасне суспільне середовище вимагає формування нових механізмів взаємодії в систе­мі відносин “держава – економіка”, “держава – ринок”, розробки і впровадження більш досконалих і дійових механізмів регулювання ринкової економіки.

Оскільки певні сфери економічного життя залишаються поза межами впливу ринкового механізму (“провали ринку”), тому якісно змінюється роль держави в суспільному житті. Вказане явище в економічній літературі дискутується давно, що дало підстави аргументувати необхідність підвищення ролі держави в регулюванні економіки. Держава змінює роль спостерігача, наглядача за економічними процесами на їх ініціатора, творця і займає своє місце в системі економічних відносин.