Тема 7. Витрати виробництва і прибуток

Альтернативні витрати – це вигода, втрачена внаслідок невикористання економічного ресурсу в найдохіднішій зі всіх можливих сфер і галузей господарювання

Бухгалтерський прибуток — різниця між загальним виторгом (доходом) підприємства і бухгалтерськими витратами (собівартістю).

Валові витрати — сума постійних і змінних витрат на кожному рівні виробництва.

Витрати - це зменшення обсягу матеріальних цінностей, коштів тощо, які відбуваються в процесі свідомої людської діяльності; зменшення певних ресурсів у фізичних процесах.

Витрати майбутніх періодів — грошові витрати, що були здійснені в даному періоді, але на собівартість продукції будуть віднесені в майбутньому періоді, частинами.

Граничні витрати виробництва — додаткові витрати на виробництво однієї додаткової одиниці обсягу продукції.

Довгостроковий період – це проміжок часу протягом якого фірма має змогу перебудовувати виробництво та впливати на величину випуску, змінюючи не тільки перемінні, але й постійні витрати.

Економічний прибуток — різниця між загальним виторгом (валовим доходом) і економічними витратами.

Економічні витрати — виплати, які підприємство повинне зробити, або ті доходи, які підприємство повинно забезпечити постачальнику

Змінні витрати — витрати, величина яких у короткостроковому періоді змінюється залежно від зміни обсягу продукції.

Короткостроковий період – це період фіксованих потужностей, протягом якого фірма (підприємство) не може змінити жоден зі своїх виробничих чинників, але може змінити інтенсивність їх використання

Монопольний прибуток – це прибуток фірми яка займає монопольне становище на фірмі

Нормальний прибуток — дохід тих, хто забезпечує економіку підприємницькими здібностями.

Постійні витрати — витрати, величина яких у короткостроковому періоді не залежить від зміни обсягу продукції.

Прибуток – це сума, на яку доходи перевищують пов'язані з ними витрати.

Прямі витрати — витрати, що можуть бути безпосередньо пов'язані з визначеною діяльністю чи видом продукції.

Середні витрати — витрати на одиницю випуску продукції, які дорівнюють валовим витратам, поділеним на вироблену кількість товару.

Собівáртість продýкції – сума грошових витрат підприємства (фірми), на виробництво і збут одиниці продукції, виконання робіт та надання послуг. Від собівартості продукції залежить кінцевий показник діяльності підприємств — прибутковість.

Тема 8. Ринок: сутність, функції, моделі. Конкуренція і ціноутворення

Аудиторські фірми – спеціалізовані організації, які на замовлення підприємств і організацій контролюють і аналізують їх фінансову діяльність із метою зменшення фінансових ризиків.

Аукціон – форма продажу попередньо виставлених для ознайомлення товарів у певному місці і в певний час на основі конкурсу покупців.

Біржа – організаційні форми ринку , які здійснюють вільну торгівлю товарами та послугами, цінними паперами, валютою, наймання робочої сили і формування ринкових цін на основі фактичного співвідношення попиту і пропозиції.

Валютний ринок – система економічних відносин щодо купівлі-продажу іноземної валюти.

Вільні ціни – це ціни, які визначаються суб’єктами господарювання самостійно, встановлюються на ринку під дією попиту, пропозиції, конкуренції.

Внутрішньогалузева конкуренція – це боротьба підприємців однієї галузі за вигідніші умови виробництва і реалізації товарів з метою одержання надприбутків.

Грошова система – форма організації грошового обігу, що історично склалася в країні і закріплена законодавством.

Державні регульовані ціни – це ціни, що складаються на ринку в процесі прямого впливу держави.

Демпінгові ціни – за своїм рівнем вони менші від вартості товару, а в окремих випадках і собівартості; використовують для отримання певних конкурентних переваг при експорті товарів.

Диференціація товарів – наявність у близьких товарів певних особливостей (якісних характеристик, оформлення), за якими вони відрізняються від інших.

Договірні (контрактні) ціни – встановлює покупець і продавець за домовленістю.

Еластичність попиту – це зміна ціни (чи інших чинників) які впливають на зміну обсягу попиту.

Емітенти цінних паперів – це юридичні особи, які від свого імені випускають цінні папери і мають виконувати зобов’язання, що випливають з умов їх випуску.

Закон ринку: відображає внутрішньо необхідні , сталі, суттєві взаємозв’язки між суб’єктами ринку, на основі яких розгортається їх діяльність.

Індикативні ціни – встановлюються на міжнародних ринках на відповідний товар до здійснення експортно-імпортної операції, використовуються.

Інфраструктура ринку — система підприємств і організацій, які забезпечують рух товарів, послуг, грошей, цінних паперів, робочої сили.

Конкурентний ринок — ринок, на якому так багато продавців і покупців певного товару, що ніхто не може вирішальним чином впливати на ринкову ціну.

Конкуренція — економічне змагання за досягнення кращих результатів у будь-якій сфері діяльності, боротьба товаровиробників за найбільш вигідні умови господарювання, одержання максимального прибутку.

Кредитна система – сукупність економічних відносин, які забезпечують утворення, розподіл і використання фондів грошових коштів у процесі розподілу і перерозподілу суспільного продукту та національного доходу.

Міжгалузева конкуренція – це конкуренція між товаровиробниками, які діють у різних галузях народного господарства.

Монополія — ринкова ситуація, коли певний товар поставляється єдиним підприємством, яке здатне впливати на обсяг виробництва і на ціну товару.

Національні ціни – це ціни, за якими здійснюється реалізація продукції на національному ринку, формуються структурою національного виробника, витрат на реалізацію продукції.

Недосконала конкуренція – конкуренція, коли ринок не здатний виконувати свої функції, внаслідок чого, наприклад, окремі виробники мають змогу контролювати ціни й обсяги продажу продукції, яку вони виробляють.

Нецінова конкуренція – це боротьба між товаровиробниками шляхом досягнення вищої якості продукції.

Нечесна конкуренція – нецивілізована форма конкурентної боротьби, яка проявляється в порушенні суб’єктами ринкових відносин правил та норм конкуренції: дезінформація споживачів, використання товарного знаку без дозволу його власника, позбавлення робочої сили, збуту, сировини, тиск на конкурентів через державні органи, корупція, шантаж тощо.

Одноразові ціни – встановлюють на продукцію, що виготовляється за разовим або індивідуальним замовленням.

Олігополія — ситуація в умовах недосконалої конкуренції, коли вироб­ництво в певній галузі контролюється невеликою кількістю підприємств.

Оптова торгівля — здійснення посередницьких функцій між промисловцями і роздрібними торговцями.

Оптова ціни – це ціни, за якими виробники реалізують свій товар безпосередньо або через оптово-збутові організації,причому великими обсягами.

Податкова система – сукупність економічних відносин, які забезпечують перерозподіл доходів громадян і підприємств шляхом формування дохідної частини державного та місцевого бюджетів.

Попит – представлена на ринку платоспроможна потреба у товарах і послугах.

Постійні ціни – діють протягом тривалого часу, до чергового перегляду.

Пропозиція – сукупність товарів і послуг, яку виробники готові продати на ринку за певну ціну.

Регіональні ціни – встановлюються на певних територіях країни.

Ринкова ціна – це ціна, яка встановлюється на ринку відповідно до суспільного попиту і пропозиції.

Ринковий механізм — координація діяльності суб’єктів через систему цін.

Ринок – це сукупність економічних відносин між господарюючими суб’єктами щодо організації виробництва та обміну товарів і послуг відповідно до законів товарного виробництва.

Ринок виробничих ресурсів — ринок землі, праці і засобів виробництва (капіталу), спрямований на задоволення виробничих потреб.

Ринок капіталів — оренда капітальних благ або такий її різновид, як лізинг.

Ринок праці – це система економічних відносин, які формуються на вартісній основі між підприємцями-роботодавцями (власниками засобів виробництва) та найманими працівниками (власниками робочої сили) щодо організації, купівлі, продажу і використання робочої сили.

Рівноважна ціна — ціна, за якої не має ні дефіциту, ні надлишку товарів і послуг; ціна на конкурентному ринку, за якої величина попиту і величина пропонування збігаються.

Роздрібна торгівля — реалізація товарів безпосередньо споживачам.

Роздрібна ціни – це ціни, за якими продаються товари невеликими обсягами у роздрібній торгівлі.

Світові ціни – це експортні ціни основних постачальників певного товару та імпортні ціни в країнах ввезення цього товару.

Страхові фірми – комерційні фінансово-кредитні організації, які забезпечують повне або часткове відшкодування збитків застрахованим клієнтам, що зазнали їх за непередбачених обставин (стихійне лихо, аварія та ін.)

Тверді ціни – ціни, які не змінюються від підписання контракту до надходження товару до покупця.

Тендер – один із різновидів розміщення замовлень на купівлю на світовому ринку обладнання чи залучення виконавців для спорудження комплексних об’єктів.

Тендерне ціноутворення – ціноутворення шляхом міжнародних торгів відкритого чи закритого типу, коли конкурс для продавців установлює покупець.

Тимчасові ціни – встановлюють на нову продукцію, оскільки вона має високу початкову собівартість.

Товарна біржа – форма діяльності оптового ринку з купівлі та продажу товарів за встановленими стандартами і зразками.

Торгові доми – фірми, які закуповують товари за кордоном і перепродують місцевим оптовим і роздрібним торговцям або закуповують товари у місцевих виробників та оптовиків і перепродують їх за кордон.

Торгово-промислова палати – комерційні організації, створені для сприяння розвитку економічних і торгових зв’язків із зарубіжними партнерами та надання цільових інформаційних послуг.

Транспортні компанії – здійснюють доставку товарів, беручи на себе цей вид витрат з реалізації товару.

Ціна – це грошова форма вартості товару, виражена у грошах.

Ціна попиту – це гранично максимальна ціна, за якої споживачі (покупці) ще згодні купувати певні товари.

Ціна пропозиції – це гранично мінімальна ціна, за якої товаровиробники (продавці) ще можуть пропонувати (продавати) свої товари.

Ціна рівноваги – це ціна, за якої величина попиту дорівнює величині пропозиції.

Цінова еластичність попиту – відношення відсотка зміни величини попиту до відсотка зміни ціни.

Цінова еластичність пропонування – вимірюється відсотками зміни величини пропонування внаслідок зміни ціни товару на 1%.

Цінова конкуренція – конкуренція, що здійснюється через зниження цін.

Чиста (досконала) конкуренція – конкуренція, на ринку з багатьма продавцями та покупцями тотожного, взаємозамінного товару, коли жоден із продавців чи покупців не здатний відчутно вплинути на ціну чи обсяги продажу.

Фінансові інструменти – юридичні документи, в яких визначаються права та обов’язки покупця і продавця фінансових ресурсів.

Фінансовий ринок – специфічна сфера економічних відносин, які виникають у процесі купівлі-продажу фінансових ресурсів.

Ярмарки – торги, які періодично влаштовують в установленому місці.