2. Правонаступництво держав стосовно міжнародних договорів

Віденська конвенція 1978 року регулює правонаступ­ництво тільки стосовно договорів, що укладені в писем­ній формі, і тільки лише між державами. У відношенні усних договорів і договорів між державами й іншими суб'єктами міжнародного права діють звичайні норми.

Конвенція закріплює такі правила правонаступниц­тва стосовно договорів:

а) у разі створення в результаті деколонізації нової незалежної держави діє принцип tabula rasa («чистої дошки»): нова держава не пов'язана з договорами, укла­ деними колишніми державами-метрополіями;

б) нова незалежна держава не зобов'язана збері­ гати який-небудь договір або ставати його учасни­ ком тільки тому, що в момент правонаступництва цей договір був чинним у відношенні території — об'єкта правонаступництва;

в) нова держава може стати учасницею будь-яко­ го багатостороннього договору, що був у силі для те­ риторії правонаступництва, шляхом повідомлення про правонаступництво. Якщо до моменту правона­ ступництва держава-попередниця підписала договір з умовою ратифікації, прийняття або затвердження, правонаступник може стати учасником договору, ратифікувавши, прийнявши або затвердивши його (крім випадків несумісності участі правонаступни­ ка з об'єктами і цілями договору).

Якщо частина території держави стає частиною те­риторії іншої держави, стосовно цієї території:

а) договори держави-попередниці втрачають силу;

б) договори держави-правонаступниці набувають сили, крім випадків, коли застосування цих догово­ рів було б несумісним із їхніми об'єктами і цілями. Двосторонній договір, що знаходиться в силі, у від­ ношенні території — об'єкта правонаступництва вва­ жається чинним і для держави-правонаступниці, якщо нова держава домовилася про це з контрагентом або це випливає з її поводження.

116

При об'єднанні двох або декількох держав права і зобов'язання по їхніх договорах переходять до право­наступника, якщо сторони не встановили інше і якщо це не суперечить об'єктам і цілям договору.

При відділенні частини території і приєднанні її до іншої держави договори попередника продовжують зна­ходитися в силі для правонаступника.

Про правонаступництво договорів робляться пись­мові повідомлення депозитарію договору і/або його уча­сникам.

3. Правонаступництво держав стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів

Віденською конвенцією 1983 року встановлені пра­вила правонаступництва стосовно державної власності, державних архівів і державних боргів.

Відповідно до Конвенції державна власність — це майно, а також права й інтереси, що на момент правона­ступництва належали відповідно до внутрішнього пра­ва держави-попередниці, цій державі.

Державні архіви являють собою сукупність доку­ментів будь-яких давнини і роду, зроблених або набу­тих державою-попередницею у ході її діяльності, що належать державі на момент правонаступництва від­повідно до її внутрішнього права, і такі, що зберіга­ються під її контролем у якості архівів для різнома­нітних цілей.

Під державним боргом розуміється будь-яке фінан­сове зобов'язання держави стосовно іншої держави, між­народної організації або будь-якого іншого суб'єкта між­народного права, що виникло відповідно до міжнарод­ного права.

Перехід власності, архівів і боргів при правонаступ-ництві регулюється угодами між державою-попередни­цею і державою-спадкоємницею. При відсутності та­ких угод діють наступні правила:

а) При передачі частини території держави іншій

державі до правонаступника переходять:

117

• усе нерухоме майно, що знаходиться на відпо­ відній території, а також рухоме майно, пов'язане з діяльністю держави на даній території;

• частина архівів, що стосується відповідної те­ риторії і необхідна для її нормального управління;

• державний борг (у справедливій долі).

б) При створенні нової незалежної держави на території держави-попередниці до держави-правона- ступниці переходять:

• нерухоме майно, що знаходиться на її терито­ рії, а також нерухомість, що належить державі-попе- редниці і знаходиться за кордоном. До правонаступ­ ника переходить також рухоме майно, що знаходиться на території держави-попередниці;

• архіви, що належать її території, а також час­ тина інших архівів, необхідних для нормального управління.

Державні борги до правонаступника не переходять.

в) При об'єднанні декількох держав в одну до пра­ вонаступника переходять: уся власність держав-по- передників, їхні архіви і борги.

г) При відділенні частини території від держави до правонаступника переходять:

• нерухоме майно, що знаходиться на даній те­ риторії, а також усе пов'язане з нею рухоме майно і частина іншого рухомого майна (у справедливій долі);

• частина архівів, що стосується даної території, а також інші архіви, необхідні для управління нею;

• державний борг (у справедливій долі).

д) При поділі держави, коли частини території утворюють дві або декілька держав-правонаступниць, до правонаступників переходять:

• нерухоме майно, що знаходиться на їх терито­ рії, а також рухома власність, що належить їй;

• частина архівів, що стосується даної території, а також інші архіви, що мають безпосереднє відно­ шення до неї;

• державний борг (у справедливій долі).