14.1. Правовий режим інформації з обмеженим доступом

Специфіка ринкового господарювання примушує серйозно ставитися до правової та інформаційної безпеки господарської ді­яльності. З метою забезпечення законних прав та інтересів суб'єк­тів господарювання в умовах ринкової економіки чинним законо­давством України встановлено правові засади режиму інфор­мації, яку суб'єкти господарювання використовують у про­цесі господарської діяльності.

Відповідно до ст. ЗО Закону України «Про інформацію» від 02.10.1992 р. інформація з обмеженим доступом за своїм правовим режимом поділяється на конфіденційну і таємну.

Конфіденційна інформація — це відомості, які знаходяться у воло­дінні, користуванні чи розпорядженні окремих фізичних або юри­дичних осіб і поширюються за їх бажанням відповідно до передбаче­них ними умов.

Суб'єкти господарювання, які володіють інформацією профе­сійного, ділового, виробничого, банківського, комерційного та ін­шого характеру, одержаною на власні кошти, або такою, яка є пред­метом їх професійного, ділового, виробничого, банківського, комер­ційного та іншого інтересу і не порушує передбаченої законодавст­вом таємниці, самостійно визначають режим доступу до неї, вклю­чаючи належність її до категорії конфіденційної, та встановлюють для неї систему (способи) захисту.

Виняток становить інформація комерційного та банківського ха­рактеру, інформація, правовий режим якої встановлено Верховною Радою України за поданням Кабінету Міністрів України (з питань статистики, екології, банківських операцій, податків тощо), а також інформація, приховування якої становить загрозу життю і здоров'ю людей.

167

 

ГОСПОДАРСЬКЕ ЗАКОНОДАВСТВО

Таємна інформація - це інформація, що містить відомості, які ста­новлять державну та іншу передбачену законом таємницю, розголо­шення якої завдає шкоди особі, суспільству і державі.

Відповідно до Закону України «Про державну таємницю» від 21.01.1994 р. (в редакції від 21.09.1999 р.) державна таємниця - вид таємної інформації, що охоплює відомості у сфері оборони, економі­ки , науки і техніки, зовнішніх відносин, державної безпеки та охоро­ни правопорядку, розголошення яких може завдати шкоди націона­льній безпеці України та які визнані державною таємницею і підля­гають охороні державою.

Відомості, пов'язані з виробництвом, технологією, управлінням, фінансовою та іншою діяльністю суб'єкта господарювання, що не є державною таємницею, розголошення яких може завдати шкоди інтересам суб'єкта господарювання, можуть бути ви­знані його комерційною таємницею (ст. 36 Господарського кодек­су України). Комерційна таємниця — це інформація, яка є секрет­ною в тому розумінні, що вона в цілому чи в певній формі та сукуп­ності її складових невідома та не є легкодоступною для осіб, які звичайно мають справу з видом інформації, до якого вона нале­жить, у зв'язку з чим має комерційну цінність та була предметом адекватних існу-ючим обставинам заходів щодо збереження її сек­ретності, вжитих особою, яка законно контролює цю інформацію (ст. 505 Цивільного кодексу України).

Адекватними заходами захисту комерційної таємниці є:

Прийняття локальних нормативних актів — наказів, розпоря­

джень про затвердження і введення в дію Положення про комерційну

таємницю. Це положення має містити перелік відомостей, які стано­

влять комерційну таємницю конкретного підприємства, а також пе­

релік наслідків, види юридичної відповідальності за втрату інфор­

мації, що є інтелектуальною власністю підприємства.

Затвердження форми зобов'язання (договору) пронерозголошен-

ня відомостей, які становлять комерційну таємницю.

Ознайомлення працівників, які мають доступ до конфіден­

ційної інформації, з об'єктом правової охорони та відповідальніс­

тю за порушення правил його використання і підписання ними

договору про нерозголошення відомостей, що становлять комер­

ційну таємницю.

168