За місцем знаходження

Виділяють : особові (неявні, приховані) знання і формалізовані (явні) знання;

Неявні знання:

• знання людей

Формалізовані (явні) знання:

• знання в документах

• знання на компакт-диск дисках

• знання в персональних комп'ютерах

• знання в Інтернеті.

Особливі характеристики знання

Докладніше: Теорія пізнання

Особливі характеристики знання все ще є предметом невизначеності у філософії. Згідно з більшістю мислителів, для того, щоб щось вважалося знанням, це щось повинне задовольняти три критерії:

• бути підтвердженим

• істиним

• і заслуговуючим на довіру.

Проте, як ілюструють приклади проблеми Гетьєра, цього недостатньо. Запропонований ряд альтернатив, включаючи доводи Роберта Нозіка на користь вимоги «дослідження істини» і додаткову вимогу Саймона Блекберна, що ми не стверджуватимемо, що кожен, хто задовольняє будь-якому з цих критеріїв «через несправність, ваду, помилку» володіє знанням. Річард Кіркхем робить припущення, що наші визначення знання повинне вимагати, щоб свідоцтва віруючого були такі, щоб вони логічно спричиняли за собою істину переконання.

Управління знаннями

Докладніше: Управління знаннями

Управління знаннями (англ. Knowledge Management) передбачає розуміння способів, яким знання використовується і розповсюджується в організаціях і розглядає знання як те, що співвідноситься з самим собою і можливе для повторного використання. Повторне використання означає, що визначення знання знаходиться в стані постійної зміни. Управління знаннями трактує знання як форму інформації, яка наповнена контекстом, заснованому на досвіді. Інформація — це дані, які істотні для спостерігача через їхню значущість. Дані можуть бути предметом спостереження, але не обов'язково повинні бути ним. У цьому сенсі знання складається з інформації, підкріпленої наміром або напрямом. Цей підхід знаходиться у згоді з DIKW моделлю, яка розташовує дані, інформацію, знання, мудрість у вигляді піраміди за ступенем корисності.

Безпосереднє знання

Докладніше: Інтуїція

Безпосереднє (інтуїтивне) знання є продуктом інтуїції — здатності осягнення істини істини шляхом прямого її спостереження і без обґрунтування за допомогою доказів.

Процес наукового пізнання, а також різні форми художнього освоєння світу не завжди здійснюються в розгорненому, логічно і фактично доказовому вигляді. Нерідко суб'єкт схоплює думкою складну ситуацію, наприклад під час військової битви, визначення діагнозу, винуватості або невинуватості обвинуваченого. Роль інтуїції особливо велика там, де необхідний вихід за межі існуючих прийомів пізнання для проникнення в невідоме. Але інтуїція не є щось безрозсудне або надрозумне. В процесі інтуїтивного пізнання не усвідомлюються всі ті ознаки, за якими здійснюється висновок, і ті прийоми, за допомогою яких він робиться. Інтуїція не складає особливого шляху пізнання, що йде в обхід відчуттів, уявлень і мислення. Вона є своєрідним типом мислення, коли окремі ланки процесу мислення проносяться в свідомості більш-менш несвідомо, а гранично ясно усвідомлюється саме підсумок думки — істина.

Інтуїції буває достатньо для розсуду істини, але її недостатньо, щоб переконати в цій істині інших і самого себе. Для цього необхідно доказ.

Життєві знання

Докладніше: Здоровий глузд

Життєві знання, як правило, зводяться до констатації фактів і їхнього опису, тоді як наукові знання піднімаються до рівня пояснення фактів, осмислення їх в системі понять даної науки, включаються до складу теорії.

Наукові (теоретичні) знання

Докладніше: Наука

Науковому знанню властиві логічна обґрунтованість, відтворюваність пізнавальних результатів.

Емпіричні (досвідні) знання

Емпіричні знання отримують в результаті застосування емпіричних методів пізнання — спостереження, вимірювання, експерименту. Це знання про видимі взаємозв'язки між окремими подіями і фактами в наочній області. Воно, як правило, констатує якісні і кількісні характеристики об'єктів і явищ. Емпіричні закони часто носять ймовірнісний характер і не є строгими.

Теоретичні знання

Теоретичні уявлення виникають на основі узагальнення емпіричних даних. В той же час вони впливають на збагачення і зміну емпіричних знань.

Теоретичний рівень наукового знання припускає встановлення законів, що дають можливість сприйняття, що ідеалізується, описи і пояснення емпіричних ситуацій, тобто пізнання сутності явищ. Теоретичні закони мають суворіший, формальніший характер, в порівнянні з емпіричними.

Терміни опису теоретичного знання відносяться до об'єктів, що ідеалізуються, абстрактним. Подібні об'єкти неможливо піддати безпосередній експериментальній перевірці.

Для експертних оцінок процесу появи нових знань використовують обсяг знання, накопиченого в бібліотеках. Експериментальним шляхом вивчають здатність людини витягати інформацію в процесі самонавчання на нормованих за інформацією середовищах. Поки не представляється можливим в повному обсязі зміряти темпи виробництва знання, оскільки немає адекватних універсальних моделей.

Я́кості знань — в педагогіці — співвіднесення видів знань (закони, теорії, прикладні, методологічні, оцінювальні знання) з елементами змісту освіти й тим самим з рівнями засвоєння.

Якість знань має такі характеристики:

• повноту — кількість програмних знань про об'єкт вивчення;

• глибину — сукупність осмислених учнями зв' язків і відношень між знаннями;

• систематичність осмислення складу певної сукупності знань в їхніх ієрархічних і послідовних зв' язках;

• системність — осмислення учнем місця знання в структурі наукової теорії;

• оперативність — вміння користуватися знаннями в однотипних ситуаціях;

• гнучкість — вміння самоспйно знаходити варіативні способи застосування знань в змінених умовах;

• конкретність — вміння розкласти знання на елементи;

• узагальненість — вміння виразити конкретне знання в узагальненій формі.

Цитати

Імануїл Кант:

«В наш час накопичилась величезна кількість знань, гідних вивчення. Скоро наші здібності будуть надто слабкими, а життя надто коротким, щоб засвоїти хоча б одну найкориснішу частину цих знань».

С. Джонсон

«Знання буває двох видів. Ми або знаємо предмет самі, або знаємо, де можна знайти про нього відомості.»

Елена Болычева "Персонификация знаний: к определению понятия"

[ ]

30.04.2009, 00:12

Постановка проблемы. Настоящее исследование посвящено понятийному определению феномена персонификации знаний. Данный феномен, обычно, ассоциируется с такими процессами, как овладение, усвоение, опосредование, объективация, формирование и функционирование знаний. Его суть нашла свое отражение в фундаментальных философских и психологических научных исследованиях Л.С. Выготского, В.В. Давыдова, Э.В. Ильенкова, А.Н. Леонтьева, Ж. Пиаже, М. Полани, А.С. Стеценко, А.Ш. Тхостова, Д.Б. Эльконина. Анализ формирования системы функционально-личностных знаний с точки зрения персонификации знания, позволяет по-новому проанализировать проблему эффективности психолого-педагогического взаимодействия в учебном процессе [4 – 7; 9; 10]. Понятие «персонификация знания» раскрыт в научной литературе в различных контекстах [1 – 5]; [7 – 10]; [11]; [14]; [16-22]; [24 – 26]; [28-29]; [31 - 34]. К примеру, Л.С. Выготский, например, подчеркивал связь персонификации с процессом опосредования высших психических функций: «Человек овладевает своими психическими функциями, опосредствуя их «психологическими орудиями» - знаковыми системами. Натуральные и «опосредствованные» функции схожи только внешне, они разным образом реализуются, по-разному управляются. Опосредствованные функции создаются над натуральными «путем надстройки новых образований над старыми, с сохранением старых образований в виде подчиненных слоев внутри нового целого» [8, 488]. Знание, процесс его передачи, формирования и функционирования неизбежно опосредуется его носителями, что представляет собой социальное и психологическое явление, которое отражено во многих научных работах. В связи с этим, цель работы – изучение подходов к определению понятия «персонификация знаний».

Розумі́ння — психологічний стан, який виражає собою правильність ухваленого рішення і супроводжуваний відчуттям упевненості в точності сприйняття або інтерпретації якої-небудь події, явища, факту.

У психолінгвістиці розуміння трактується переважно як результат смислового сприйняття мовного повідомлення.

Об'єкти розуміння: інформація, відомості, знання про навколишній або внутрішній світ суб'єкта.

Суб'єкти розуміння: особа.