Список літератури

1) Див: Міжнародна передача технології: правове регулювання / Відп. ред. М.М. Богуславський. М, 1985. С. 16, 17, 164, 170.

2) Детальніше див: Зенін І.А. Правовий режим ноу-хау / / Основи цивільного права Росії: Конспект лекцій для фахівців з права інтелектуальної власності. М, 1993. С. 208-215; Зенін І.А., Князєв OK Правові проблеми використання і передачі ноу-хау (на прикладі Франції та ФРН) / / Теорія і практика винахідництва, раціоналізації та патентно-ліцензійної роботи. М., 1986. С. 110-115.

3) Див, напр.: Добринін О.В. Особливості правової регламентації "ноу-хау": Автореф. дис. ... канд. юрид. наук. М., 2003. С. 8.

4) Див: Штумпф Г. Договір про передачу ноу-хау. М., 1976. С. 81.

Юридичні методи захисту ноу-хау

ПЛАН

ВСТУП

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОУ-ХАУ

РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ МЕТОДИ ЗАХИСТУ НОУ-ХАУ

2.1 Патентування

2.2 Ліцензування

РОЗДІЛ 3. ОРГАНІЗАЦІЙНІ ЗАХОДИ ЗАХИСТУ НОУ-ХАУ

ВИСНОВОК

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

ВСТУП

У сучасних умовах у всьому світі серед всіх інших видів власності (нерухомість, банківський і промисловий капітал, цінні папери і т. д.) все більш істотне значення останніми роками придбала власність інтелектуальна.

Інтелектуальна власність є однією з найбільш актуальних проблем української економіки, праворегулюючої і правоохоронної діяльності.

Проблеми використання і охорони інтелектуальної власності, патентування і так званого "піратства" грають все більш важливу роль. Результати інтелектуальної діяльності є одним з найбільш могутніх стимуляторів прогресу в науково-технічній, культурній і інших сферах людської діяльності. Вони підвищують якість життя, приносять високі доходи своїм володарям, сприяють загальносвітовому прогресу.

Оскільки ноу-хау – це секретна інформація, використовують ряд методів, що дозволяють досить надійно забезпечити її юридичний захист.

Останніми роками в усьому світі спостерігається зростання обсягів “ноу-хау“ в комерційному обігу країн. При цьому, за статистичними даними, патенти та ліцензії становлять 20%, патенти та ліцензії разом з передачею “ноу-хау“ – 50%, угоди про передачу “ноу-хау“ – 30% від комерційного обігу.

Світова практика використання терміну “ноу-хау“, як правило пов’язується з технічними рішеннями, методами та способами виробництва і використання технологічних процесів й приладів, що не можуть бути забезпечені патентним захистом згідно з чинним законодавством країни або за рішенням власника “ноу-хау“.

“Ноу-хау“ чи інакше — секрети виробництва визначають як інформацію, що виходить за рамки загальних, відкритих відомостей про об’єкт. При цьому найчастіше саме ноу-хау визначає найбільш ефективний спосіб функціонування об’єкта техніки.

РОЗДІЛ 1. ПОНЯТТЯ ТА ЗАГАЛЬНА ХАРАКТЕРИСТИКА НОУ-ХАУ

Історія міжнародного обміну ноу-хау:

1961 рік, Міжнародна торгова палата дала таке визначення: це знання чи технічний досвід, або сукупність знань і технічного досвіду секретного характеру, що необхідні для здійснення або практичного втілення продуктів, який в сукупності чи індивідуально слугує технічному процесу.

В 1965 року Міжнародне бюро по охороні інтелектуальної власності – ноу-хау – це технічні знання і спосіб виготовлення, або знання яке стосується використання і застосування нової техніки.

В 2-х останніх поняттях основними моментами є:

1) практична цінність;

2) промислові цілі;

3) секретність (відсутність публікацій та широкого розповсюдження знань, певна конфіденційність);

4) виробництво нової продукції.

З цих визначень, ноу-хау можна вважати товаром. Об’єктом купівлі-продажу може бути як одне знання та досвід, так і їх сукупність. Ступінь іноваційності цих знань (а не лише витрати на їх розробку) буде впливати на ціну.

В 1968 р. в Угорщині на нараді Міжнародної асоціації по охороні інтелектуальної власності (AIPPI) вводиться нове поняття “промислове ноу-хау” – технічні знання досвід, дані, методі або комбінації цих факторів, які мають цінність, використовуються або можуть бути використані, які відомі лише обмеженому колі осіб і у своєму повному досвіді ніде не опубліковані і не отримали захисту як промислова власність.

В 1974 році в Мельбурні AIPPI рекомендувало більш розширене визначення ноу-хау, яке потім увійшло в Конвенцію про захист інтелектуальної праці: ноу-хау являє собою знання, практичний досвід технічного, комерційного, управлінського, фінансового або іншого характеру, які практично застосовуються у виробництві та професійній практиці [14, ст. 121].

Отже, ноу-хау чи інакше — секрети виробництва визначають як інформацію, що виходить за рамки загальних, відкритих відомостей про об’єкт. При цьому найчастіше саме ноу-хау визначає найбільш ефективний спосіб функціонування об’єкта техніки. Розповсюдженим прийомом пропозиції ноу-хау на ринок є пропозиція до продажу об’єкта техніки без ноу-хау, але за зниженою ціною. Якщо об’єкт техніки продається разом з ноу-хау, то сума платежів зростає. Для покупця буває важливо купити нову технологію з можливістю її максимально ефективного функціонування, тобто разом із супутнім ноу-хау [13, ст. 93].

Окремим видом ноу-хау є управлінські ноу-хау, що складаються в охоронюваній комерційній інформації. Управлінські ноу-хау можуть передаватися в рамках договору франчайзингу як ефективні прийоми завоювання ринку. Управлінські ноу-хау тісно зв’язані з поняттям «гудвіл», що означає «добре ім’я фірми» і являє собою сукупність напрацьованих у результаті тривалого використання маркетингових прийомів. Знання і навички співробітників, списки клієнтів, послідовність дій на кожнім робочому місці, оптимальне розташування робочих місць у приміщеннях — усе це складає управлінське ноу-хау.

Характерні ознаки ноу-хау:

1) науково-технічна та економічна цінність;

2) практичне застосування;

3) відсутність прямого захисту у вигляді промислової захисту;

4) повна або часткова конфіденційність.

В залежності від виду роботи, що виконується і в результаті якої отримане промислове ноу-хау можна розділити на такі підвиди:

1) науково-дослідне,

2) конструкторське (здобуто внаслідок дослідно-конструкторських розробок);

3) розрахункове (здобуто внаслідок створення системи розрахунків,

4) технологічне і виробниче (т.зв. секрети виробництва)

5) проектне (здобуте в галузі проектування промислових та невиробничих об’єктів – фактично, інжиніринг)

6) будівельне,

7) монтажне;

8) експлуатаційне.

Часто замість торгівлі укладаються угоди про обмін ноу-хау (задля ліквідування технологічного розриву між компаніями).

Комерційне ноу-хау полягає в передачі знань і досвіду а галузі реалізації продукції і містить дані про кон’юнктуру ринків або сегментів ринків, про найбільш досвідчені фірми-посередники в країнах збуту, про найбільш доцільні форми реалізації, по реалізації реклами і т.д.

Фінансове ноу-хау містить дані про найбільш вигідні форми використання коштів, цінних паперів, інформація щодо митних обмежень, банківські об’єднання, фінансові структури, кредитні організації, тощо [15, ст. 210].

РОЗДІЛ 2. ЮРИДИЧНІ МЕТОДИ ЗАХИСТУ НОУ-ХАУ

Існує ряд методів, що дозволяють досить надійно забезпечити юридичний захист таких об’єктів. Це патентування і ліцензування.