75. Акт Злуки унр і зунр 22 січня 1919 р.

1 грудня 1918 р. у Фастові представники ЗУНР та УНР уклали "Передвступний договір... між Українською Народною Республікою і Західноукраїнською Народною Республікою про маючу наступити злуку обох українських держав в одну державну одиницю". Статті цього договору містили основи майбутньої злуки обох держов. Західноукраїнські землі повинні були отримати територіальну автономію у складі об'єднаної держави.

Одним із найважливіших завдань уряду ЗУНР було об'єднання всіх областей Західної України в єдину Українську державу. Важливою подією на цьому шляху стало укладення 1 грудня 1918 р. у Фастові договору між Директорією і делегацією Державного секретаріату ЗУНР про злиття УНР і ЗУНР.

Акт злуки був урочисто виголошений у Києві на Софійській площі 22 січня 1919 р. У відповідності до нього ЗУНР користувалася цілковитою автономією, збройні сили обох держав об'єднувались, усім громадянам гарантувалися демократичні права і свободи. Цей документ, однак, залишився декларацією. З урахуванням обставин, що склалися на той час, його не вдалося реалізувати. І все ж Акт злуки УНР та ЗУНР був і залишається важливою подією в історії українських визвольних змагань.

76. Польсько-українська війна 1918–1919 рр. Бої за Львів, Чортківська офензива

Українсько-польська війна в Галичині 1918—19 — почалася 1. 11. 1918 збройним виступом проти української влади у Львові об'єднаних польських підпільних військових організацій під командуванням сотника Мончинського. Такі ж місцевого характеру повстання підняли поляки у Дрогобичі, Самборі, Перемишлі та ін. містах, але вони були ліквідовані на початку листопада 1918 українськими військовими частинами.

З розрізнених військових частин і організацій досить швидко була сформована боєздатна Українська галицька армія (УГА), але переважаючі сили армії Ю. Пілсудського скоро витіснили її зі Східної Галичини. Вже у листопаді уряд ЗУНР змушений був залишити Львів. Деякий час він перебував у Станіславі, потім у Тернополі, звідки перебрався на територію Правобережної України.

Чорткі́вська офензива (також червнева офензива) — історична назва наступальної військової операції Української Галицької Армії (УГА) здійсненої в період з 7 по 28 червня 1919 р. Вона була однією з найзначніших наступальних операцій, що їх Галицька армія здійснила під час Українсько-польської війни в Галичині 1918—19 і тільки втручання міжнародних чинників або брак матеріально-технічного забезпечення рятував супротивника від воєнної поразки.

77. Причини та наслідки падіння зунр.

Причини поразки ЗУНР:

• ЗУНР опинилася в міжнародній ізоляції без військової і дипломатичної підтримки країн Європи.

• УНР, що сама воювала на кількох фронтах у 1918-1919 pp., не змогла захистити територію ЗУНР від окупації Польщею.

• ЗУНР не створила через економічні труднощі достатню по чисельності і озброєнню армію, здатну захистити суверенітет держави та її територію.

• Відсутність єдності політичних сил УНР і ЗУНР, ідеологічні розбіжності, зрада інтересів ЗУНР С. Петлюрою (Варшавська угода 1920 р.)

Наслідки:

78. Утворення Директорії унр, її реформи і зовнішньополітичні орієнтації.

Директорія УНР — найвищий орган державної влади відродженої Української Народної Республіки, який діяв з 14 листопада 1918 року до 10 листопада 1920 року.

Директорія УНР прийшла на зміну гетьманату, який було повалено 14 грудня 1918 року.

Відразу після зайняття Києва (14 грудня 1918 року) Директорія оприлюднила ряд свідоцтв, спрямованих проти поміщиків і буржуазії. Була прийнята постанова про негайне звільнення всіх призначених при гетьмані чиновників. Уряд мав намір позбавити промислову й аграрну буржуазію виборчих прав. Владу на місцях передбачалося передати Трудовим радам селян, робітників та трудової інтелігенції. Через такий радикалізм Директорія залишилася без підтримки переважної більшості спеціалістів, промисловців та чиновників державного апарату.

Директорії вдалося добитися розширення міжнародних зв'язків УНР. Україну визнали Угорщина, Чехословаччина, Голландія, Ватикан, Італія і ряд інших держав. Але їй не вдалося налагодити нормальних стосунків з країнами, від яких залежала доля УНР: радянською Росією, державами Антанти та Польщею.