Висновки

В економіці України непрямі податки відіграють надзвичайно важливу роль. Вони становлять значну частку дохідної частини державного бюджету і виступають одним з істотних засобів перерозподілу національною доходу. Непрямі податки включаються у вигляді надбавки до ціни товару або послуги, а тому є одним із важелів впливу держави на споживання, а отже, й на виробництво товарів та послуг.

Оподаткування здійснюється за твердою ставкою та абсолютна сума акцизного збору включається до собівартості товару, і за результатами операцій з виробництва та продажу таких товарів сплачується до державного бюджету.

Таким чином, чинний метод нарахування та сплати акцизного збору дозволяє державі отримувати податкові надходження до бюджету шляхом зниження рівня рентабельності виробництва та продажу підакцизних товарів. Тобто акцизний збір не відображає ні ефективності виробництва, ні купівельного попиту товарів, а є лише наслідком особливих умов їх виробництва та реалізації.

Крім того, акцизний збір - це економічний важіль, за допомогою якого держава відчужує частину прибутку лише по окремих товарах ще до оподаткування прибутку податком на прибуток. В Україні податкове законодавство щодо акцизного збору має вкрай нестабільний характер, незважаючи на те, що у 1992 році акцизний збір і ПДВ практично замінили добре налагоджений механізм оподаткування високорентабельних товарів податком з обороту. Але за роки незалежності неодноразово змінювалось законодавство щодо акцизного збору, перелік підакцизних товарів, розмір ставок оподаткування, порядок ліцензування підакцизних товарів і порядок реєстрації платників підакцизного збору.

Провівши дане дослідження, можна зробити висновок, що відсутність досвіду, а часто і бажання вникнути в суть проблеми при розробці законодавчих і нормативних актів сприяли тому, що сучасна акцизна система внаслідок багатьох так званих "лазівок" дає широкі можливості для розвитку тіньового ринку та уникнення від оподаткування. До того ж, розгул нелегального виробництва веде до нечуваного зростання кількості потерпілих від вживання фальсифікованої підакцизної продукції. Тому подальше реформування акцизного збору повинне зосереджуватися на ліквідації згаданих упущень, внаслідок яких мільйони гривень оминають державну "кишеню", а також на побудові цивілізованих стосунків між усіма суб'єктами ринку, адаптації законодавства до вимог Європейського Союзу та міжнародних організацій, вступ до яких названо серед пріоритетів економічної політики держави.

Враховуючи світовий і вітчизняний досвід непрямого оподаткування, доцільно запровадити такі методи оподаткування, які б забезпечували надходження реальних коштів у державний бюджет.

Подальші кроки у напрямі вдосконалення загальної схеми оподаткування підакцизних товарів мають зводитися до наведення порядку у сфері адміністрування акцизних зборів. Це потребує від держави встановлення жорсткого контролю за формуванням податкових баз для підакцизних товарів, що можливе за рахунок введення систем статистичного визначення поточного рівня роздрібних цін внутрішнього ринку.