4.1. Гарантії прав з охорони праці усіх працюючих жінок.

Зміст додаткових гарантій прав жінок на безпечні та нешкідливі умови праці полягає у встановленні заборони застосування їх праці на певних робо­тах, обмеження використання праці жінок на нічних роботах та встановлення граничної ваги перенесення жінками вантажів. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 29.12.1993 р. за № 256 затверджено Перелік важких робіт та робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці жінок. Не дозволяється застосовувати працю жінок на під­земних роботах, крім деяких з них, що пов'язані з виконанням нефізичних робіт, робіт по санітарному та побутовому обслуговуванню.³¹

У законодавчому порядку заборонено залучати жінок до підіймання і пе­реміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Наказом Міністерства охорони здоров'я України від 10.12.1993 р. за № 241 затверджені Граничні норми підіймання і переміщення важких речей жінка­ми. Вага вантажу, що є допустимою для підіймання і переміщення жінками, обумовлюється характером виконуваних робіт. Встановлено два види граничне допустимої ваги вантажу: разова та сумарна. Наприклад, сумарна вага вантажу, який переміщується з робочої поверхні протягом кожної години робочої зміни, не повинна перевищувати 350 кг.

Законодавством України не допускається залучення жінок до роботи у нічний час (ст. 175 КЗпП України). Водночас встановлені виключення, що допускають застосування праці жінок у тих галузях економіки, де це викликано особливою необхідністю, і дозволяється як тимчасовий захід. Перелік цих галузей, видів робіт із зазначенням максимальних термінів застосування праці жінок у нічний час затверджується Кабінетом Міністром України.³² Положення законодавства щодо обмеження застосування праці жінок у нічний час не поширюється на жі­нок, які працюють на підприємствах, де зайняті лише члени однієї сім'ї.

4.2. Гарантії прав з охорони праці жінок у зв’язку з їх материнством.

Додаткові гарантії встановлюються жінкам у зв'язку з материнством. Вони надаються для вагітних жінок і жінок, що мають малолітніх дітей, понад гаран­тії, встановлені для всіх працюючих жінок.

Жінкам у зв'язку з материнством встановлюються пільги і компенсації у сфері робочого часу і часу відпочинку. Забороняється залучати вагітних жінок і жінок, що мають дітей віком до трьох років, до нічних, надурочних робіт, робіт у вихідні дні і направляти їх у відрядження. Залучення жінок, що мають дітей, віком від трьох до чотирнадцяти років або дітей-інвалідів, до надурочних робіт або направлення у відрядження можливе лише з їх згоди. Жінкам у зв'язку з материнством надано право працювати на умовах неповного робочого часу, першочергове право на надомну роботу. Роботодавці за власний кошт можуть запроваджувати для них роботу на умовах скороченого робочого часу, встанов­лювати інші пільги та гарантії. Для жінок, що мають дітей віком до півтора року, надаються додаткові перерви для годування дитини, що включаються у робочий час і оплачуються за середнім заробітком.

Жінкам надаються соціальні відпустки у зв'язку з материнством:

1) відпустка по вагітності і пологах тривалістю 70 календарних днів до пологів і 56 календарних днів після (у разі ненормальних пологів або народження двох чи більше дітей) — 70 календарних днів;

2) відпустка для догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку;

3) додаткова відпустка працівникам, які мають дітей, тривалістю 5 календарних днів;

4) відпустки без збереження заробітної плати:

- матері, що має двох і більше дітей віком до 15 років або дитину-інваліда, тривалістю до 14 календарних днів щорічно;

- для здійснення домашнього догляду за дитиною тривалістю, визначеною у медичному висновку але не більше як до досягнення дитиною шестирічного віку;

- для догляду за хворою дитиною тривалістю, визначеною у медичному ви­сновку, але не більше ЗО календарних днів.

У зв'язку з материнством для жінок встановлені пільги у порядку надання щорічних відпусток. Вони мають право на одержання відпустки повної трива­лості у перший рік роботи до настання шестимісячного терміну безперервної роботи, право на одержання щорічних відпусток за другий і наступні роки ро­боти в зручний для них час, право на перенесення щорічної відпустки у випадку настання строку відпустки у зв'язку з вагітністю і пологами.

Забороняється залучати вагітних жінок, як і будь-яких інших працюючих жінок, до роботи у шкідливих і важких умовах праці. Тому вони переводяться на іншу роботу, яка є легшою і виключає вплив несприятливих виробничих факторів, із збереженням середнього заробітку за попередньою роботою. Якщо роботодавець не може забезпечити вагітну жінку відповідною роботою, то до вирішення питання про надання легшої та нешкідливої роботи вона підлягає звільненню від роботи із збереженням середнього заробітку за всі пропущені робочі дні. Відповідно до медичного висновку вагітним жінкам знижуються норми виробітку, норми обслуговування.

5. Гарантії прав неповнолітніх працівників з охорони праці.

5.1. Заборона залучення неповнолітніх працівників до окремих видів робіт.

5.2. Обмеження підіймання і переміщення неповнолітніми працівниками речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми.

5.3. Особливості робочого часу та часу відпочинку неповнолітніх працівників.

Трудове законодавство України встановлює додаткові гарантії охорони праці неповнолітніх. Система гарантій обумовлена фізіологічними, психологічними й віковими особливостями неповнолітніх.

Права неповнолітніх у трудових відносинах базуються на принципі їх рів­ності з повнолітніми особами, а в галузі охорони праці неповнолітні користу­ються додатковими пільгами, встановленими законодавством України.

Таблиця №10

ГАРАНТІЇ ПРАВ НЕПОВНОЛІТНІХ ПРАЦІВНИКІВ НА ОХОРОНУ ПРАЦІ

встановлення мінімального віку прийняття на роботу

заборона залучення неповнолітніх до підій­мання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені граничні норми

встановлення скороченої тривалості робочого часу

заборона залучення неповнолітніх до робіт із шкідливими і небезпеч­ними умовами праці

заборона призначення неповнолітніх на робо­ти, які пов'язані виключ­но з підійманням, утри­манням або перемі­щенням важких речей

надання щорічної основної відпустки подовженої тривалості в зручний для неповнолітнього час

зменшення норм виробітку

заборона залучення осіб, віком до 14 років, до тривалої роботи по підійманню та перемі­щенню важких речей

заборона залучення неповнолітніх до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні

З метою захисту життя, здоров'я та працездатності неповнолітніх встановлено мінімальний вік прийняття їх на роботу (ст. 188 КЗпП України). Не до­пускається прийняття на роботу осіб, молодших шістнадцяти років. Як виняток, можуть прийматися на роботу особи, які досягай п'ятнадцяти років. Для підго­товки молоді до продуктивної праці допускається прийняття на роботу учнів за­гальноосвітніх шкіл, професійно-технічних і середніх спеціальних навчальних закладів для виконання легкої праці, що не завдає шкоди здоров'ю і не порушує процесу навчання, у вільний від навчання час по досягненні ними чотирнадця­тирічного віку за згодою одного з батьків або особи, що його замінює.

Положення трудового законодавства України щодо мінімального віку непо­внолітніх, з якого допускається використання їх праці, прийняті з врахуванням вимог міжнародної спільноти. Одним з важливих документів у цій сфері є Кон­венція №138 МОП про мінімальний вік для прийому на роботу від 06.06.1973р. Встановлення мінімального віку є однією з гарантій забезпечення ефективної ліквідації дитячої праці й поступового підвищення мінімального віку для при­йому на роботу до рівня, який відповідає найповнішому фізичному та розумо­вому розвиткові підлітків.

Кожен член МОП, ратифікувавши конвенцію, самостійно встановлює міні­мальний вік, з якого допускається використання праці неповнолітніх, але він не повинен бути нижчим, ніж вік закінчення обов'язкової шкільної освіти і, у будь-якому випадку, не може бути нижчим ніж 15 років. Якщо економіка і систе­ма освіти певної держави не достатньо розвинені, то допускається на печатках встановлення мінімального віку — 14 років.

Законодавець встановив заборону залучення неповнолітніх до робіт, на яких не допускається застосування праці осіб молодших вісімнадцяти років (ст. 190 КЗпП України, ст. 15 Закону України "Про охорону праці"). Перелік важких ро­біт і робіт із шкідливими і небезпечними умовами праці, на яких забороняється застосування праці неповнолітніх, затверджено наказом Міністерства охорони здоров'я України від 31.03.1994 р. за № 46. У цей перелік включені як підземні роботи, так і інші роботи із шкідливими та небезпечними умовами праці.

Для виявлення відповідності виконуваній роботі, ранньої діагностики захво­рювань неповнолітні при поступленні на роботу та періодично, до досягнення ними 21 року, проходять обов'язкові медичні огляди.

Однією з гарантій забезпечення працездатності неповнолітніх є заборона за­лучати осіб молодших вісімнадцяти років до підіймання і переміщення речей, маса яких перевищує встановлені для них граничні норми. Граничні норми піді­ймання і переміщення важких речей неповнолітніми затверджено наказом Мініс­терства охорони здоров'я України від 22.03.1996 р. за № 59. Забороняється при­значати неповнолітніх на роботи, які пов'язані виключно з підійманням, утри­манням або переміщенням важких речей, як і заборонено залучати до тривалої роботи по підійманню та переміщенню важких речей осіб, віком до 14 років.

Для неповнолітніх встановлюється скорочена тривалість робочого часу, нада­ється щорічна основна відпустка подовженої тривалості в зручний для них час, забороняється їх залучати до нічних, надурочних робіт і робіт у вихідні дні.

З метою встановлення полегшених умов праці для робітників віком до вісім­надцяти років норми виробітку встановлюються, виходячи з норми виробітку для дорослих робітників пропорційно скороченому робочому часу. Для непо­внолітніх працівників у встановлених законодавством випадках (ст. 193 КЗпП України) можуть затверджуватися знижені норми виробітку.