- •1. Адміністративне право в системі права України.
- •2. Поняття, риси і завдання адміністративного права.
- •3. Предмет адміністративного права та його переосмислення в умовах правової реформи.
- •4. Метод адміністративного права та його розвиток у контексті реформи адміністративного права.
- •5. Система адміністративного права. Підгалузі та правові інститути адміністративного права.
- •6. Джерела адміністративного права України та їхня характеристика. Основні законопроектні роботи в галузі адміністративного права.
- •7. Адміністративно-правові норми: поняття, види та особливості структури.
- •8. Основні положення Концепції адміністративної реформи в Україні.
- •10. Дія адміністративної норми в часі, в просторі та за колом осіб. Порядок дії в Україні законодавства срср і міжнародних договорів.
- •9. Основні напрямки реформи адміністративного права в Україні.
- •11. Поняття, види та основні тенденції систематизації адміністративного законодавства.
- •12. Поняття, склад та види адміністративно-правових відносин.
- •13. Поняття, риси та рівні державного управління.
- •14. Функції державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •15. Принципи державного управління: поняття, види та їхня характеристика.
- •16. Поняття та види методів державного управління.
- •17. Поняття, ознаки та види актів державного управління. Вимоги, що висуваються до актів державного управління.
- •19. Адміністративні послуги: поняття, правове регулювання, класифікація.
- •20. Поняття і види суб'єктів адміністративного права, їхня загальна характеристика. Обставини, що впливають на коло суб'єктів адміністративного права.
- •21. Адміністративно-правовий статус громадян України.
- •22. Адміністративно-правовий статус іноземців, осіб без громадянства і біженців.
- •23. Центральні органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •24. Місцеві органи державної виконавчої влади як суб'єкти адміністративного права.
- •25. Адміністративно-правовий статус органів місцевого самоврядування.
- •26. Підприємства та установи як суб'єкти адміністративного права.
- •27. Об'єднання громадян як суб'єкти адміністративного права.
- •28. Правові засади державної служби.
- •29. Поняття, ознаки і види державної служби.
- •30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
- •31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
- •32. Поняття та риси адміністративної відповідальності.
- •33. Підстави адміністративної відповідальності та їхня характеристика.
- •34. Ознаки та склад адміністративного проступку.
- •35. Колективні суб'єкти (юридичні особи) як суб'єкти адміністративної відповідальності.
- •36. Особливості адміністративної відповідальності неповнолітніх.
- •37. Поняття та особливості адміністративного примусу. Співвідношення адміністративного примусу і примусу, передбаченого нормами адміністративного права.
- •38. Характеристика заходів адміністративного попередження.
- •39. Характеристика заходів адміністративного припинення.
- •40. Система адміністративних стягнень та їхня характеристика.
- •41. Порядок накладення адміністративних стягнень.
- •42. Обставини, що виключають адміністративну відповідальність, та їхня характеристика.
- •43. Характеристика заходів адміністративно-процесуального забезпечення.
- •44. Способи забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні та їхня характеристика.
- •45. Поняття, сутність та види державного контролю. Відмінність контролю від нагляду.
- •46. Поняття, сутність та види адміністративного нагляду, відмінність адміністративного нагляду від прокурорського нагляду.
- •47. Звернення громадян як спосіб забезпечення законності та дисципліни у державному управлінні.
- •48. Право громадян на звернення та механізм його реалізації.
- •49. Поняття та види звернень громадян. Провадження по розгляду звернень громадян.
- •50. Поняття та правова природа адміністративної юстиції.
- •51. Поняття, задача та правове регулювання адміністративного судочинства.
- •52. Принципи адміністративного судочинства.
- •53. Публічно-правовий спір як предмет адміністративного судочинства.
- •54. Основні напрямки адміністративної реформи України.
- •55. Основні напрямки реформування інституту адміністративної відповідальності.
- •56. Основні напрямки реформування інституту державної служби.
- •57. Кодифікація адміністративного права в умовах реформування.
- •58. Адміністративне право і адміністративне процесуальне право: проблеми співвідношення.
- •59. Організаційно-правові засади державного управління економічною сферою.
- •60. Організаційно-правові засади державного управління у галузі житлово-комунального господарства.
- •61. Організаційно-правові засади управління у галузі використання й охорони навколишнього природного середовища.
- •62. Організаційно-правові засади державного управління митною справою.
- •63. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фінансів.
- •64. Організаційно-правові засади державного управління банківською справою.
- •65. Організаційно-правові засади державного управління у галузі промисловості.
- •66. Організаційно-правові засади державного управління у галузі агропромислового комплексу.
- •67. Організаційно-правові засади державного управління у галузі транспорту.
- •68. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зв'язку.
- •69. Організаційно-правові зсади державного управління паливно-енергетичним комплексом.
- •70. Організаційно-правові засади державного управління у галузі захисту економічної конкуренції.
- •71. Організаційно-правові засади державного управління у галузі освіти.
- •72. Організаційно-правові засади державного управління у галузі науки.
- •73. Організаційно-правові засади державного управління у галузі охорони здоров'я.
- •74. Організаційно-правові засади державного управління у галузі культури.
- •75. Організаційно-правові засади державного управління засобами масової інформації.
- •76. Організаційно-правові засади державного управління телебаченням і радіомовленням.
- •77. Організаційно-правові засади державного управління у галузі фізичної культури і спорту.
- •78. Організаційно-правові засади державного управління у галузі соціального захисту населення.
- •79. Організаційно-правові засади державного управління у галузі молодіжної політики.
- •80. Організаційно-правові засади державного управління у галузі туризму.
- •81. Організаційно-правові засади державного управління у галузі зовнішньополітичної діяльності.
- •82. Організаційно-правові засади державного управління у галузі оборони.
- •83. Організаційно-правові засади державного управління у галузі національної безпеки.
- •84. Організаційно-правові засади державного управління у галузі внутрішніх справ.
- •85. Організаційно-правові засади державного управління у сфері юстиції.
- •86. Організаційно-правові засади державного управління у галузі закордонних справ.
- •87. Організаційно-правові засади державного управління у галузі державної безпеки.
- •88. Організаційно-правові засади державного управління державною службою.
- •89. Організаційно-правові засади охорони державного кордону.
- •90. Організаційно –правові засади управління у галузі державної безпеки.
30. Поняття і види державних службовців. Їхні обов'язки і права.
Понятие "государственный служащий" согласно Закону "О государственной службе" является производным от понятия "государственной службы". Государственный служащий - это лицо, занимающее определенную должность в государственных органах или их аппарате, осуществляет на профессиональной основе деятельность по практическому выполнению задач и функций государства, наделенное в этой связи соответствующими служебными полномочиями и получает за это заработную плату за счет государственных средств . Разделение государственных служащих осуществляется по различным критериям, в зависимости от которых выделяют следующие виды государственных служащих: а) по характеру труда и объемом и характером их служебных полномочий: руководители; специалисты, технические исполнители; б) по характеру и объему властных полномочий: должностные лица, представители власти; административно-вспомогательный персонал; функциональный (оперативный, основной) персонал; в) по видам помощи, на которой лица находятся: служащие обычной (гражданской) службы; служащие специальной (милитаризованной) службы, а соответственно и служащие. г) по распределению государственной власти: государственные служащие законодательной власти; государственные служащие исполнительной власти; государственные служащие судебной власти.
31. Право громадян на державну службу та механізм його реалізації.
Право на государственную службу имеют граждане Украины независимо от происхождения, социального и имущественного положения, расовой и национальной принадлежности, пола, политических взглядов, религиозных убеждений, места жительства, получившие соответствующее образование и профессиональную подготовку и прошли в установленном порядке конкурсный отбор, или по другой процедуре, предусмотренной Кабинетом Министров Украины. Предельный возраст пребывания на государственной службе составляет 60 лет для мужчин и 55 лет для женщин. В случае необходимости руководитель государственного органа по согласованию с Начальником Главного управления государственной службы при Кабинете Министров Украины может продлить срок пребывания на государственной службе, но не более чем на пять лет. Традиционно выделяют следующие стадии (или этапы): 1) принятие на службу; 2) продвижение по службе; 3) прекращения службы. Это наиболее простой вариант классификации стадий, которые обязательно проходит работник при прохождении государственной службы. Прохождение государственной службы всегда начинается с поступления на государственную службу. Различают общие и специальные требования, соблюдение которых необходимо для вступления на государственную службу и ее прохождения. Общие требования связаны прежде всего с правовым статусом лиц, в частности, гражданство Украины. Специальные требования предъявляются к личности в зависимости от сферы государственной службы и конкретного вида должности, на которую лицо претендует. Такие требования к уровню образования, квалификации, профессиональной подготовки, состояния здоровья, прохождения испытательного срока или стажировки, необходимости проверки на допуск к государственной службе, стажа работы, наличия ученых степеней и званий и т.д.. Законодательством установлено требование о необходимости осуществления конкурсного отбора на должности третьей-седьмой категории. Данные о вакансиях должностей государственных служащих подлежат публикации и распространению через средства массовой информации не позднее чем за один месяц до проведения конкурса. Граждане Украины, которые впервые зачисляются на государственную службу, принимают Присягу. При приеме на государственную службу может устанавливаться испытание сроком до шести месяцев. В целях приобретения практического опыта, проверки профессионального уровня и деловых качеств лица, претендующего на должность государственного служащего, может проводиться стажировка в соответствующем государственном органе сроком до двух месяцев с сохранением заработной платы по основному месту работы. Прием на государственную службу, продвижение по ней служащих, стимулирование их труда, решение других вопросов, связанных со службой, проводится в соответствии с категориями должностей служащих, а также согласно рангам, которые им присваиваются. В государственных органах создается кадровый резерв для занятия должностей государственных служащих, а также для продвижения по службе. Кадровый резерв формируется из: - Специалистов местного и регионального самоуправления, производственной, социально-культурной, научной и других сфер, а также выпускников учебных заведений соответствующего профиля; - Государственных служащих, которые повысили квалификацию или прошли стажировку и рекомендованы для продвижения на более высокие должности. Кроме общих оснований, предусмотренных Кодексом законов о труде Украины, государственная служба прекращается в случае: 1) нарушения условий реализации права на государственную службу. 2) несоблюдения связанных с прохождением государственной службы требований. 3) достижения государственным служащим предельного возраста прохождения государственной службы. 4) отставки государственных служащих, занимающих должности первой или второй категории. 5) выявления или возникновения обстоятельств, препятствующих пребыванию государственного служащего на государственной службе.
