- •21. Основні стратифікаційні в українському суспільстві на сучасному етапі.
- •22.Соціальні зміни і модернізація.
- •23. Поняття соціальної взаємодії.
- •24.Соціальні норми як регулятори соціальної поведінки.
- •25.Соціальний статус та соціальна роль.
- •26.Поняття особистості у соціології. Соціологічні теорії особистості.
- •27.Структура особистості.
- •28.Роль і значення соціалізації для суспільства.
- •29.Поняття культури у соціології.
- •30.Форми та види культури. Функції культури.
- •31.Освіта як соціальний інститут.
- •32.Соціологічні теорії навчання.
- •33.Система освіти в Україні та її реформування.
- •34.Поняття соціологічного дослідження, його характеристика, різновиди та етапи проведення.
- •35.Програма соціологічного дослідження та її елементи.
- •36. Методи збору соціологічної інформації (анкетування, інтерв’ю, опитування, спостереження, експреримент) та їх характеристика.
- •37.Сутність поняття сімя. Функції сімї
- •39.Причини розпаду сімей, їх характеристика
- •40.Перспективи розвитку шлюбно-сімейних відносин
- •41.Електоральна поведінка, її сутність, характеристика методологічних підходів до її вивчення.
- •42.Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки.
- •43.Фактор впливу на електоральний вибір: методологія аналізу.
- •44.Поняття девіантна поведінки людини. Позитивна і негативна девіантна поведінка.
- •45.Концепція девіантної поведінки е.Дюркгейма. Аномія.
- •46.Основні причини девіантної поведінки: біологічний, психологічний та соціокультурний підходи.
- •47.Типологізація девіантної поведінки. Р.Мертон про критерії і типи девіантної поведінки.
- •48.Девіантна поведінка і злочинність. Типи злочинів. Злочинність серед чоловіків і жінок.
- •49.Соціологія гендерної нерівності.
- •50.Гендерний порядок та гендерні відносини.
- •51.Соціологічна теорія бюрократії (м.Вебер, м.Фуко).
- •52.Соціологія релігії.
- •53.Теорії урбанізації.
- •54.Тенденції розвитку урбанізації.
41.Електоральна поведінка, її сутність, характеристика методологічних підходів до її вивчення.
Електоральна поведінка — це зумовлена певними установками та умовами діяльність громадян, спрямована на реалізацію виборчих прав (включаючи і право не брати участі у виборах)
Електоральна соціологія поділяється на теоретичну та прикладну, перша з них досліджує структуру та тенденції змін електоральних установок і поведінки громадян, пояснює їх фактори, структуру та зміни, а друга, спираючись на теоретичні та методологічні знання, здійснює емпіричні прикладні дослідження конкретної виборчої кампанії та розробляє технології впливу на установки і поведінку виборців.
Прикладна електоральна соціологія в ході певних виборчих кампаній забезпечує суб´єктів виборчого процесу інформацією про передвиборчу ситуацію, розробляє короткострокові прогнози результатів голосування, маркетингові стратегії виборчих кампаній та рекомендації щодо корекції тактики передвиборчої боротьби.
42.Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки.
Опитування - один з найпоширеніших методів збору політичної інформації; воно може проводитися у формі розмов, інтерв'ю, анкетування, що дозволяє виявити стан суспільної думки з того чи іншого питання;
Спостереження, яке дозволяє безпосередньо відслідковувати політичні факти; спостереження буває двох типів: невключеним і включеним; у першому випадку події і факти відслідковуються зі сторони, у другому - передбачається безпосередня участь спостерігача в якій-небудь події або діяльності організації;
Статистичні методи, за допомогою яких здійснюється накопичення і систематизоване узагальнення різнобічних емпіричних даних, що характеризують різні стани об'єкта;
Математичні методи, які відкривають можливість для моделювання політичних процесів;метод моделювання: модель - це схематичний зразок об'єкта, що вивчається, який відображає його сутнісні якості. Моделювання дозволяє перевірити гіпотези, скласти прогнози, пояснити чи описати які-небудь політичні явища і процеси.
43.Фактор впливу на електоральний вибір: методологія аналізу.
44.Поняття девіантна поведінки людини. Позитивна і негативна девіантна поведінка.
Під девіантною поведінкою слід розуміти: 1) вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам); 2) соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам). Негативні форми девіантної поведінки Яким би відносним ні було співвідношення норми і девіантності, прийнято розрізняти: - Позитивні форми поведінки, що відхиляється; - Негативні форми поведінки, що відхиляється. Можна зобразити деякий континуум, тобто числову пряму з двома крайніми точками. На одній половині цієї прямої будуть розташовуватися негативні дії, вчинки і звички:
- Пияцтво, - Хуліганство, - Наркоманія і т. п.). На іншій половині - позитивна девіантність: - Героїзм, - Творче прозріння, - Надінтелігентним та ін.) Досліджуючи девіантну поведінку як соціальне явище, ми оцінюємо, дії з двох позицій: а) наслідків для суспільства, б) відповідності цінностям, нормам, реальній практиці поведінки статистичного більшості групи і суспільства. Наслідки можуть бути деструктивними і конструктивними. Наприклад, пияцтво несе руйнівний потенціал для генофонду народу. Навпаки, відкриття та винаходи сприяють процвітанню суспільства.
