41.Електоральна поведінка, її сутність, характеристика методологічних підходів до її вивчення.

Електоральна поведінка — це зумовлена певними установками та умовами діяльність громадян, спрямована на реалізацію виборчих прав (включаючи і право не брати участі у виборах)

Електоральна соціологія поділяється на теоретичну та прикладну, перша з них досліджує структуру та тенденції змін електоральних установок і поведінки громадян, пояснює їх фактори, структуру та зміни, а друга, спираючись на теоретичні та методологічні знання, здійснює емпіричні прикладні дослідження конкретної виборчої кампанії та розробляє технології впливу на установки і поведінку виборців.

Прикладна електоральна соціологія в ході певних виборчих кампаній забезпечує суб´єктів виборчого процесу інформацією про передвиборчу ситуацію, розробляє короткострокові прогнози результатів голосування, маркетингові стратегії виборчих кампаній та рекомендації щодо корекції тактики передвиборчої боротьби.

42.Емпіричні методи дослідження електоральної поведінки.

Опитування - один з найпоширеніших методів збору політичної інформації; воно може проводитися у формі розмов, інтерв'ю, анкетування, що дозволяє виявити стан суспільної думки з того чи іншого питання;

Спостереження, яке дозволяє безпосередньо відслідковувати політичні факти; спостереження буває двох типів: невключеним і включеним; у першому випадку події і факти відслідковуються зі сторони, у другому - передбачається безпосередня участь спостерігача в якій-небудь події або діяльності організації;

Статистичні методи, за допомогою яких здійснюється накопичення і систематизоване узагальнення різнобічних емпіричних даних, що характеризують різні стани об'єкта;

Математичні методи, які відкривають можливість для моделювання політичних процесів;метод моделювання: модель - це схематичний зразок об'єкта, що вивчається, який відображає його сутнісні якості. Моделювання дозволяє перевірити гіпотези, скласти прогнози, пояснити чи описати які-небудь політичні явища і процеси.

43.Фактор впливу на електоральний вибір: методологія аналізу.

44.Поняття девіантна поведінки людини. Позитивна і негативна девіантна поведінка.

Під девіантною поведінкою слід розуміти: 1) вчинок, дії людини, що не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам); 2) соціальне явище, виражене в масових формах людської діяльності, які не відповідають офіційно встановленим чи фактично сформованим у даному суспільстві нормам (стандартам, шаблонам). Негативні форми девіантної поведінки Яким би відносним ні було співвідношення норми і девіантності, прийнято розрізняти:  - Позитивні форми поведінки, що відхиляється;  - Негативні форми поведінки, що відхиляється.  Можна зобразити деякий континуум, тобто числову пряму з двома крайніми точками.  На одній половині цієї прямої будуть розташовуватися негативні дії, вчинки і звички:

 - Пияцтво,  - Хуліганство,  - Наркоманія і т. п.).  На іншій половині - позитивна девіантність:  - Героїзм,  - Творче прозріння,  - Надінтелігентним та ін.)  Досліджуючи девіантну поведінку як соціальне явище, ми оцінюємо, дії з двох позицій:  а) наслідків для суспільства,  б) відповідності цінностям, нормам, реальній практиці поведінки статистичного більшості групи і суспільства.  Наслідки можуть бути деструктивними і конструктивними. Наприклад, пияцтво несе руйнівний потенціал для генофонду народу. Навпаки, відкриття та винаходи сприяють процвітанню суспільства.