4.Патогенетичні напрями лікування променевої патології.

Препарати, які застосовуються для профілактики і лікування променевої патології, ділиться на 4 групи:

а) Радіопротектори – препарати, які підвищують радіорезистентність, тобто стійкість організму по відношенню до іонізуючого випромінювання.

б) Лікарські засоби, які нейтралізують активні радикали.

в) Препарати, що корегують метаболічні і функціональні порушення, що виникають при променевій хворобі.

г) Препарати для симптоматичного лікування.

ПАТОГЕННА ДІЯ ПІДВИЩЕНОГО ТА ЗНИЖЕНОГО БАРОМЕТРИЧНОГО ТИСКУ.”

Питання до вивчення:

1. Механізми дії зниженого барометричного тиску.

2. Етіологія і патогенез гірської, висотної хвороби.

3. Дія на організм підвищеного барометричного тиску.

4. Етіологія і патогенез «хвороби декомпресії» (кесонної хвороби).

Людина піддається дії зниженого барометричного тиску при підйомі на висоту в літальних (негерметичних) апаратах, при розгерметизації літака, при сходженні в гори, в барокамерах.

В основі патогенної дії лежать:

І. Пониження барометричного тиску.

II. Зниження парціального тиску о2 в повітрі.

III. Вплив космічних і уф променів.

I. Патогенна дія зниженого барометричного тиску має три основних механізма:

1. При зниженні барометричного тиску відбувається розширення газів і відносне збільшення тиску їх в замкнутих і напівзамкнутих порожнинах тіла;

2. Знижується розчинність газів в рідкому середовищі.

3. Знижується точка кипіння крові і ін. біологічних рідин. Це може привести до закипання біологічних рідин при температурі тіла.

Патогенна дія зниженого барометричного тиску залежить від швидкості декомпресії і висоти, на яку піднімаються.

Висота 6-8 км

- тиск газів на рецептори відповідних порожнин викликає відчуття болю ( у вухах - баротит, лобових пазухах – баросинусит), у важких випадках спостерігається втрата працездатності і втрата свідомості. Можуть бути кровотечі з носа через розрив дрібних судин.

- «висотний метеоризм» (розширення газів в кишечнику ).

Висота 9 і більше км

При польотах на цій висоті в негерметичних кабінах ( але з кисневими приладами) в результаті різкого зниження барометричного тиску відбувається перехід розчинених в крові газів, перш за все азоту, в газоподібний стан. Виникає газова емболія.

Висота 19 і більше км

На цій висоті може виникнути висотна тканинна емфізема, що залежить від утворення пари води в крові і тканинах унаслідок пониження температури кипіння біологічних рідин в розрядженій атмосфері.

Бульбашки водяної пари найлегше утворюються в пухких тканинах (жировий) і в крові.

У разі розгерметизації космічного корабля або висотного літака відбувається миттєва смерть унаслідок закипання крові і інших рідин організму, а також в результаті блискавичної форми гіпоксії.

II. Патогенна дія зниженого парціального тиску кисню в атмосферному повітрі (pO2).

При підйомі на висоту знижується рО₂ у вдихуваному і альвеолярному повітрі, і, відповідно, знижується відсоток насичення гемоглобіну киснем. Виникає гіпоксія і гіпоксемія, які лежать в основі розвитку висотної і гірської хвороб.

Висотна хвороба (хвороба авіаторів, повітряна хвороба, аеродонтальгія) – захворювання, яке розвивається при швидкому підйомі в літальних апаратах без кисневих приладів на значну висоту в результаті зниження рО₂.

Провідне значення в розвитку висотної хвороби мають порушення діяльності ЦНС, пов'язані з її високою чутливістю до гіпоксії. Ще до появи грізних симптомів кисневого голодування виникає ейфорія. Цей стан характеризується емоційним і руховим збудженням, відчуттям самовдоволення, власної сили і разом з тим – втратою інтересу до того, що оточує, неадекватністю поведінки. Це пов'язано з порушенням процесів внутрішнього гальмування.

У патогенезі висотної хвороби тісно переплітаються адаптивні реакції, спрямовані на поліпшення транспорту кисню до клітин, і патологічні реакції, обумовлені зниженням рО₂ в навколишньому середовищі. Зниження рО₂ в артеріальній крові приводить до подразнення хеморецепторів рефлексогенних судинних зон (синокаротидної і аортальної). Посилення імпульсації (аферентації) з хеморецепторів є початком багатьох рефлекторних адаптивних реакцій: підвищення хвилинного об'єму дихання, хвилинного об'єму серця, стимуляція гіпоталамо–гіпофізарно-наднирникової системи. Гіпервентиляція сприяє гіпокапнії, яка відіграє важливу роль в патогенезі висотної хвороби.

Тяжкість і результат висотної хвороби залежить від величини і швидкості зниження рО₂ у вдихуваному повітрі:

висота 4-5 км – висота безкисневого польоту;

висота 6-8 км – «критична зона» (симптоми висотної хвороби особливо виражені, може виникнути втрата свідомості).

Гірська хвороба – патологічний стан, що розвивається у людей в умовах високогір'я унаслідок зниження парціального тиску атмосферних газів, головним чином, О₂ в повітрі (гіпоксична гіпоксія).

Патогенез.

У розвитку гірської хвороби, окрім гіпоксії, відіграють роль такі чинники, як:

фізична перевтома

переохолоджування

іонізація повітря

вплив ультрафіолетових променів.

Перші симптоми гірської хвороби з'являються, залежно від ступеня тренованості організму, на висоті 1000-3000 м (фаза компенсації), далі виникає фаза декомпенсації (власне хвороба) - на висоті 4000м.

У першій фазі гіпоксемія рефлекторно через хеморецептори стимулює мобілізацію компенсаторних реакцій організму – збільшення легеневої вентиляції, підвищення хвилинного об'єму дихання, збільшення маси циркулюючої крові, еритроцитоз, збільшення вмісту гемоглобіну.

У другу фазу тривала гіпоксія органів приводить до порушення їх функцій: підвищення проникності судинних стінок, зниження функціональних можливостей серця, печінки, нирок, м'язів.

На середніх висотах має місце метаболічний ацидоз, на великих висотах виникає газовий алкалоз, гіпокапнія, які знижують збудливість дихального центру. Виникає пригнічення ЦНС, зменшення мозкового кровотоку.

Смерть при гірській хворобі і висотній хворобі настає від паралічу дихального центру в результаті гіпокапнії.

Одним з варіантів гострої гірської хвороби важкого ступеня є високогірний гострий набряк легенів. З'являється різка задишка, кашель, піняво-кров'яна мокрота, клекочуче дихання. На ЕКГ – перевантаження правого серця.

Профілактика: тренування в барокамері, фізичні тренування, поступовий підйом в гори ( з перебуванням по 2-3 дні на проміжних висотах), обмеження фізичних навантажень, особливо в перші дні високогірної адаптації, дача О₂ і карбогену (суміш, що складається з 95% О₂ і 5% СО₂).

Патогенна дія підвищеного барометричного тиску спостерігається при зануренні на глибину (при проведенні кесонних, водолазних робіт).

При зануренні на глибину на кожні 10 м тиск підвищується на 1 атм.

Основні механізми патогенної дії підвищеного барометричного тиску:

1. Безпосередня дія підвищеного барометричного тиску може приводити до вдавлення барабанної перетинки, стиснення кишкових газів, стиснення периферичних судин, що веде до підвищеного кровонаповнення внутрішніх органів.

При різкому, дуже швидкому підвищенні барометричного тиску може виникнути розрив легеневих альвеол (баротравма легенів).

2. При підвищеному барометричному тиску збільшується розчинність газів в біологічних рідинах. Відбувається насичення крові і тканин газами дихальної суміші.

Азот – чудово розчиняється в жировій тканині. Це веде до накопичення його в тканинах, багатих ліпідами (тканини головного мозку, жовтий кістковий мозок і ін.).

Азот, розчинений в нервовій тканині, спочатку викликає наркотичний («звеселяючий» газ), а потім – токсичний ефект (головний біль, запаморочення, галюцинації, порушення координації рухів і ін.).

Кисень також володіє токсичною дією.

а) У крові О₂ зв'язаний, в основному, з гемоглобіном і невелика його кількість фізично розчинена в крові. При підвищенні барометричного тиску збільшується вміст розчинного в крові О₂. Тканини споживають його в першу чергу, тому молекула гемоглобіну може блокуватися О₂, а це означає, що порушується функція гемоглобіну по виведенню СО₂ - наступить задуха.

б) О₂ у високій концентрації активує процеси вільнорадикального окислення, що веде до пошкодження клітин.

Nota bene! Одним з перших проявів токсичної дії азоту і інертних газів є імунодепресія. Суб'єктивних відчуттів при цьому немає!

Оскільки це явище не має маніфестації, то повинні бути визначені чіткі рекомендації перебування людини під водою.

При переході з області підвищеного барометричного тиску в умови нормального атмосферного тиску (у зв'язку із закінченням робіт) виникає десатурація – розчинені в крові гази переходять в газоподібний стан, які у рідині знаходяться у формі бульбашок.

Бульбашки газу можуть закупорювати кровоносні судини, подразнювати рецептори і т.ін. Це носить назву газової емболії і вона лежить в основі кесонної хвороби. Прояви її залежать від локалізації і кількості бульбашок газу.

Оскільки виникає велика щільність газів, то це веде до збільшення теплоємності і збільшенню теплопровідності, а збільшення тепловіддачі веде до переохолодження.

Збільшення щільності газів веде до підсиленої роботи дихальних м'язів, що може призводити до зниження працездатності.

Профілактика подібних порушень – декомпресія повинна приводитися поволі, щоб швидкість утворення газів не перевищувала можливості легенів по їх виведенню.